1.Перша козацька школа

Перша школа на Січі, відкрита у 1576 році, слугувала зразком для виникнення осередків освіти на всій території козацьких вольностей. Склад учнів визначався звичаями, що формувалися на Січі. Так, там заборонялося перебувати жінкам. Навіть отамани залишали свої сім’ї за межами Січі. За порушення цього порядку загрожувала смертна кара.

Січова школа існувала при церкві Святої Покрови, розташованої на території Запорізької Січі. Вона складалася з двох відділів: в одному вчилися ті юнаки, що готувались до паламарів і дияконів – у цьому відділі було завжди 30 учнів. Крім цього існував відділ молодиків, де вчилися сироти, хрещеники козацької старшини та інші діти ( їх було біля 50 ), яких навчали грамоті, співу та військовому ремеслу.

2.Полкові школи

Полкові школи розташовувалися у полкових та сотенних містах і містечках. Як відомо, до другої половини XVII ст. на території лівобережної України діяв полковий адміністративно-територіальний устрій на чолі з генеральним старшиною (гетьманом). Ці школи існували на кошти батьків. Найчастіше працювали вони у приміщеннях, які належали церквам. Даючи грамоту, деякі з цих шкіл навчали й військової справи. її викладали досвідчені козаки, яких називали "військовими служителями".

3.Січові школи

Січові школи працювали на території Запорізької Січі. Перша із них була відкрита у 1576 році. Вона стала зразком для інших. У ній заборонялося перебування жінок, як і у межах самої Січі. У першому відділі цієї школи навчалися ті, хто готувався бути паламарем чи дияконом. У другому відділі навчалися грамоті, співу та військовому ремеслу.

У козацьких школах склалася особлива система козацького виховання, яка, окрім прилучення до грамоти, релігійного виховання, передбачала психофізичне вдосконалення. Учнів учили зміцнювати свої дух і тіло. Вони брали участь у народних забавах, іграх, вчилися їздити верхи, орудували шаблею, володіти списом, стріляти з рушниці, плавати, веслувати та керувати човном.

У відділах школи діяло учнівське самоврядування, яке нагадувало козацьке. Кожний із відділів обирав свого отамана, який у випадку втрати довір'я після закінчення навчального року міг бути переобраний. Виховним ідеалом учнів-підлітків та юнаків був лицар-козак - людина чесна, звитяжна і благородна.

4.Музичні школи

Музичні школи започаткував універсал Богдана Хмельницького від 1652 р. про організацію при кобзарських цехах шкіл для підготовки кобзарів та лірників. Учителями в них ставали козаки-кобзарі. Навчання у такій школі було індивідуальним. Свідченням готовності до кобзарської діяльності ставало самостійне створення юнаком власного музичного твору, що вимагало як композиторських здібностей, так і віршувальних.

5.Монастирські школи

Монастирська школа існувала при Самарсько-Миколаївському монастирі і виникла 1576 р. Тут навчалась молодь під керівництвом ієромонаха грамоти, молитов, Закону Божого і письма.

6.Церковно-парафіяльні школи

Церковно-парафіяльні школи існували при приходських церквах і охоплювали запорізьких козаків, які жили в паланках по слободах, хуторах, зимівках. Деякі з таких шкіл культивували ще й вокальну музику та церковний спів. Подібні школи були на Січі та в паланках.

7.Школи джур

Особливої уваги заслуговують школи джур, які продовжували традиції сімейного виховання. Від наставників юні джури переймали військову науку, вчилися жити й перемагати в екстремальних умовах Джури жили в куренях із дорослими й одночасно вчилися у січових школах.

ІІІ. Вищі навчальні заклади

1.Острозька академія

Першим навчальним закладом вищого типу на східнослов'янських землях стала Острозька слов'яно-греко-латинська академія (або "тримовний ліцей"), відкрита князем Костянтином Острозьким (1527-1608) у 1576 році. В Острозькій слов'яно-греко-латинській академії вивчали слов'янську, грецьку, латинську та польську мови. Програма передбачала також вивчення, окрім "семи вільних мистецтв", ще й вищих студій - філософії та богослов'я, хоч окремого класу богослов'я не було.

Острозька школа-академія мала високий рівень викладання, про що засвідчує той факт, що навіть освічені католики називали ЇЇ академією. Очолив її шляхтич із Поділля, письменник Герасим Смотрицький. Серед професорів, які створили науковий гурток при академії, писали наукові праці, підручники, посібники, були греки Кирило Лукаріс, Діонісій Палеолог, Никифор (протосінкел), Масхопуло (мав римську освіту), ієромонах із Острога Кипріян (здобував освіту в Падуї та Венеції), математик та астроном Ян Лятос (поляк, який раніше був професором Краківського університету), острозький священик Дем'ян Наливайко (брат козацького ватажка), інші українські публіцисти та філологи. Пізніше в роботі гуртка брав участь Мелетій Смотрицький, який згодом, як уже згадувалося, стояв біля витоків підвищеної освіти у Києво-Могилянській академії.

За 60 років існування Острозької школи-академії здобуло підвищену освіту близько 500 осіб. Серед них - гетьман П.Конашевич-Сагайдачний, який пізніше став одним із найвідоміших опікунів Київської братської школи - родоначальниці славетної Київської академії, оскільки з усім своїм військом записався до Київського Богоявленського братства, а, помираючи, у 1622 році більшість своїх коштів заповів цій школі.

Після смерті князя К.Острозького почався поступовий занепад Острозької школи-академії.