3. Активізація рухової діяльності дошкільників.

Рухова активність визначається як біологічна потреба в рухах, пов’язана з механізмом саморегуляції активності.

Однією з особливостей розвитку дитини-дошкільника є природна потреба в рухах, тобто, живий організм може розви­ватися лише в русі.

Діти дошкільного віку дуже збудливі, проте їхня працездатність знаходиться на низькому рівні. Для них характерна швидка втомлюваність. Тому під час організації занять слід уникати довгих монотонних пояснень, тривалих і монотонних завдань.

У зв’язку з повільним зростанням лабільності нервових центрів і рухливості нервових процесів у дошкільному віці основні показники швидкості, такі як швидкість поодиноких рухів, темп рухів, знаходяться на невисокому рівні. Досить низькою є і швидкість бігу – 4 м/с у 5-6 років.

Сила м’язів у дошкільному віці зростає помірно. Сила м’язів тулуба перевищує силу м’язів кінцівок. За період від 4 до 7 років сила зростає приблизно у 1,5 рази. Сила м’язів у віці 4-5 та 6-7 років становить 15-20% від такої дорослого.

Загальна витривалість також невисока. Дошкільнятам не рекомендовані статистичні зусилля, оскільки вони супроводжуються несприятливими реакціями серцево-судинної системи і тривалим періодом відновлення. Протягом усього дошкільного віку добре розвинена гнучкість.

Для дітей цього віку характерна висока рухова активність, що є передумовою нормального розвитку. Вважається, що нормою рухової активності у 3 р. є 9-12, а у 6 р. – вже 15-16 тис. кроків на добу. Однак, у 18% дітей спостерігається м’язова гіпотонія, понижена рухова активність, вони не готові до навчання у школі у 6 р.

Недостатня рухова активність дітей дошкільного віку негативно позначається на стані здоров’я, фізичному і психологічному розвитку дітей. Тому, з метою оптимізації рухової активності дітей у практику дошкільних закладів необхідно впроваджувати додаткові типи занять рухового характеру, а також уводити нетрадиційні форми і методи їх проведення. Позитивний вплив на рухову підготовленість дітей-дошкільників має систематичне проведення занять фізичної культури та інших організаційних форм з фізичного виховання, забезпечення оптимальної самостійної рухової діяльності дітей.

4. Особливості вищої нервової діяльності у дітей дошкільного віку.

Протягом 1-го року після народження з’являються і розви­ваються умовні рефлекси першої сигнальної системи (згідно з вченням І.П. Павлова). З 2-місячного віку починає формувати­ся функція другої сигнальної системи, яка в подальшому забез­печує розвиток мовлення і спілкування дитини.

У другій половині першого року життя період неспання дитини зро­стає до 10 годин на добу. Це приводить до вироблення значної кількості нових умовних рефлексів, розвивається запізнювальне гальмування. Важливу роль у цьому віці відіграє зовнішнє гальмування, яке затримує, гальмує небажані реакції у дитини дією інших подразників, що зумов­люють орієнтувальну реакцію.

Поведінка дитини 2-3-го року життя характеризується яскраво вираженою дослідницькою діяльністю. Істотно змінюються умовнорефлекторна діяльність дитини цього віку. На другому році життя із уза­гальненого світу, що оточує дитину, починають виокремлюватися деякі предмети як відокремлені комплекси подразнень. На другому році життя у дитини формується велика кількість умовних рефлексів на показники величини, маси, віддаленості предметів, починається посилений розви­ток мовлення, засвоєння дитиною граматичної будови мови.

Вік від 3 до 5 років в розвитку вищої нервової діяльності дитини істотно відрізняється від попереднього періоду. Насамперед змінюється характер орієнтувальних реакцій.

Емоції дітей нестійкі та надзвичайно сильні у своїх проявах, що обумовлено відсутністю достатнього контролю з боку вищих відділів ЦНС. Дитина у цьому віці може легко та швидко заплакати чи засміятись, переходити від плачу до сміху. По мірі дозрівання вищих структур емоційність зменшується.

Від 5 до 7 років у зв'язку з інтенсивним морфофункціональним дозріванням кори великого мозку істотно зростають сила і рухливість нервових процесів.

До семирічного віку завершується в основному диференціювання нервової тканини в корі великого мозку. Нервові клітини набувають ха­рактерної форми і стають схожими на клітини дорослої людини. Поси­лено розвиваються асоціативні волокна, які зв'язують різні відділи кори великого мозку.

Нервові процеси мають уже значну силу і врівноваженість.

Отже, дошкільний і молодший шкільний вік характеризуються особливостями мимовільної уваги, зумовленими незрілістю фізіологічних механізмів, які визначають становлення цієї психічної функції. Форму­вання механізмів мимовільної уваги є надзвичайно важливим фактором забезпечення оптимальних умов прийому зовнішньої інформації, а отже, і процесу навчання.

Для нормального розвитку нервової системи дітей велике значен­ня має організація режиму дня, тобто правильне чергування праці, відпо­чинку і сну.

Тривалість сну дорослої людини становить 7-8 годин. Діти для відпочинку потребують більшої тривалості сну, а до 5-6 років необхідним залишається денний сон.

Вік	Тривалість сну
Новонароджений	20-21 год
1-3 роки	13-14 год
3-7 років	12 год

Лише у 5-6 років відбувається відмова від денного сну та чіткий поділ доби на два періоди – сну і активної діяльності.