Лекція 6 Тема: Морфологічні та функціональні особливості дітей дошкільного віку: обмін речовин та енергії, травна, дихальна та видільна системи.

Мета: поглибити теоретичні знання з питань закономірностей росту та розвитку дітей молодших вікових груп, ознайомити студентів з особливостями будови та функцій основних фізіологічних систем дітей переддошкільного і дошкільного віку.

Професійна спрямованість: дана тема допоможе майбутнім вчителям при роботі з дітьми різних вікових груп.

Основні поняття: обмін речовин, асиміляція, дисиміляція, основний обмін, загальний обмін, протеази, ліпази, амілази, видільні процеси, нирки, дихальний об’єм.

Методи: розповідь, бесіда.

Питання по темі для самостійного вивчення:

1. Вікові зміни у системі крові дошкільників.

2. Особливості функціонування аналізаторів у дошкільному віці.

Запитання для самоаналізу та самооцінки:

1. Логічні задачі. Чому у дітей дошкільного віку величина АТ нижча, порівняно з дорослими?

Які чинники призводять до змін форми хребта у цьому віці?

2. Творчо – фахові завдання: Особливості розвитку дітей дошкільного віку

Системи організму	Особливості розвитку
Травна система
Дихальна система
Видільна система

План

1. Обмін речовин та енергії у дітей дошкільного віку.

2. Особливості функціонування системи травлення дітей дошкільного віку.

3. Особливості функціонування системи виділення дітей дошкільного віку.

4. Особливості дихальної системи дітей дошкільного віку.

Вступ

Обмін речовин – це обмін між організмом і навколишнім середовищем. Це зміни, які зазнають речовини з моменту надходження їх через травний канал до моменту виведення.

Обмін речовин складається з 2 процесів:

• Асиміляція або анаболізм – це синтез складних органічних молекул з простих – ендотермічні реакції (поглинання енергії).

• Дисиміляція або катаболізм – це руйнування складних органічних речовин до простих сполук, при цьому виділяється енергія – екзотермічні реакції.

Обмін речовин складається з обміну білків, жирів, вуглеводів, їхнього руйнування та синтезу а також з водно-сольового обміну. Руйнування відбувається в процесі біологічного окиснення до простих молекул (СО₂ і Н₂О) з виділенням енергії, а життєдіяльність організму людини можлива лише за умови постачання його енергією.

Всі процеси обміну супроводжують ферменти. Обмін речовин регулюється нервовою та ендокринною системою. Центр обміну знаходиться в гіпоталамусі (проміжний мозок).

Основний обмін – рівень обмінних процесів необхідних для функціонування організму в умовах фізіологічного спокою. Основний обмін характеризує найменший рівень витрат та підтримання основ процесів життя (робота серця, м’язів). Основний обмін залежить від ваги, від віку, від пори року, від середовища, індивідуальних властивостей, від фізіологічного стану організму. статевих відмінностей.

Рівень обміну в умовах природного життя людини називається загальним обміном. При виконанні фізичної і розумової праці, зміні пози, після споживання їжі обмінні процеси стають більш інтенсивними. Найбільше задіяні в цьому процесі м’язи, що скорочуються. Причому стан скелетних м’язів здебільшого впливає на інтенсивність обміну й за деяких інших фізіологічних станів. Так, навіть при розв’язанні математичного завдання підвищується тонічне напруження скелетних м’язів. Разом з тим, якщо розумова робота супроводжується емоційним напруження, обмін активується більшою мірою. Це зумовлено збільшенням утворення низки гормонів, що посилюють обмінні процеси. Отже, загальний обмін = робоча надбавка + основний обмін.