1. Обмін речовин та енергії у дітей дошкільного віку.

У стані неспокою дитини витрати енергії збільшуються на 20- 60 %, а під час плачу – у 3 рази. У разі підвищення температури на 1 °С обмін підвищується на 14-16 %. Головний компонент – витрати енергії та самооновлення. У дітей ендогенний азот сечі вищий, ніж у дорослих. 1 мг ендогенного азоту = 1 ккал = 4,186 кДж. Виділення азоту з сечею (протягом доби):

• до 2,5 року – 60мг/кг;

• з 3 до 25 років – 50 мг/кг (у хлопчиків більше);

• до 29 років – 40-30 мг/кг;

• до 69 років – 30-25 мг/кг.

У дітей до 1,5 року відзначається спочатку підвищення основного обміну, а потім поступове зниження його.

На підтримання температури тіла витрачається 48— 100 ккал/кг (201—419 кДж/кг на добу). Витрати енергії на під­тримку тепла тим нижчі, чим менша дитина.

Витрати енергії на ріст (пластичний обмін) у дітей найбіль­ші. Приріст маси на 1 г потребує 7 ккал (29 кДж).

З 4 років і в період статевого дозрівання витрати енергії збільшуються. У дорослих вони становлять 1/3 від добової ви­трати енергії.

На інші витрати (піт, волосся, нігті, фекалії) організм ви­трачає 1—2 % енергії.

Білковий обмін. В енергетичному обміні 1 г білків = 4 ккал = 16,7 кДж. У до­рослих кількість виділеного азоту дорівнює кількості отрима­ного азоту. У дітей позитивний баланс, вони отримують з їжею більше азоту, ніж його виділяється. Потреба дітей у білках і в амінокислотах вища, ніж у дорослих. Дитині потрібно аміно­кислот у 6 разів більше, ніж дорослим. Діти більш чутливіші до голоду. Інтелектуальний індекс школяра залежить від білкової недостатності в ранньому дитинстві. Дорослі, які голодували в дитинстві, погано переносять стреси. Білкове голодування на­зивають квашіоркором.

Вуглеводний обмін. В енергетичному обміні 1 г вуглеводів = 4 ккал = 16,7 кДж. У дітей 1-го року вміст вуглеводів забезпечує потребу в енергії і становить 40 %. На 2-му році життя вуглеводний обмін підви­щується на 60 %. У перші місяці життя потреби покриваються за рахунок молочного цукру — лактози грудного молока. Після введення підгодовування дитина починає отримувати крохмаль, глікоген. У цей період слина вже має достатню кількість амі­лази (фермент, який розщеплює вуглеводи).

Для новонароджених характерна гіпоглікемія, до 5-6-го дня рівень глюкози підвищується. Підвищен­ня рівня глюкози відбувається до 6 років, а потім – до 12 років, що збігається з періодами посилення росту і підвищенням кон­центрації соматотропного гормону. Для визначення кривої вмісту глюкози у дорослих застосовують навантаження — 1г цукру на 1 кг маси тіла. У дітей цукрове навантаження збільшується з ві­ком. Навантаження цукром для дітей становить 2 г/кг.

Однак рівень підвищення глюкози після навантаження у ді­тей менший, ніж у дорослих, проте діти важче переносять цу­кровий діабет.

Жировий обмін. Жири в організмі швидко поновлюються. Так, 50 % жирово­го депо дорослої людини поновлюється кожні 5—9 днів, а 50 % жиру печінки — кожні 3 дні. Жири мають значення в синте­зі гормонів, захисті організму від тепловтрати, транспорті ві­тамінів.

У дітей знижена активність ліпази, жовчі виділяється мен­ше, ніж у дорослих (на 1-му році життя — 70 % від норми в дорослих). Унаслідок тканинного обміну жирів утворюються проміжні продукти — кетонові тіла. Схильність до кетозу осо­бливо проявляється у віці 2—10 років, коли порушується спів­відношення жирів, білків і вуглеводів (у нормі воно становить, відповідно, 1:1:4). У дитячому віці в крові невеликий вміст ліпідів, з віком він збільшується.