4 N – 20 (де n – кількість років, які виповнилися дитині).

Після прорізування перших молочних зубів жувальні рухи слабкі, вони аритмічні й чергуються зі смоктальними рухами.

Із збільшенням кількості зубів жувальні рухи стають ритміч­ними, вони залежать від якості їжі, яка пережовується. Після заміни молочних зубів на постійні встановлюється нормальний прикус (12-13 років) і акт жування набуває усіх властивостей, які характерні для дорослої людини.

Секреція слинних залоз підвищується до 10 років, поліпшу­ється амілолітична активність слини. Найбільшою активність слини буває у віці 1-4 роки.

У порожнинному травленні кишок велику роль відіграє під­шлункова залоза, яка у віці 15 років має масу близько 50 г. У 4-5 років великий вміст протеаз (ферменти, які розщеплюють білки) у підшлунковому секреті зумов­лює підвищення його активності.

3. Особливості функціонування системи виділення дітей дошкільного віку.

Видільні процеси – це кінцеві ланки обміну речовин організму, результатом яких є виведення з організму продуктів розпаду.

Найважливіша роль у системі виділення належать ниркам. Нирки – це парний орган, розташовані в заочеревинному просторі, тому очеревина не фіксує нирку. Нирки мають корковий і мозковий шари. Коркова частина виконує сечоутворюючу функцію, мозкова частина виконує сечовидільну функцію.

Нирки людини за 1 хв отримують 1200-1400 мл крові. Враховуючи відносно невелику масу нирки (150-200 г), можна стверджувати, що нирки отримують крові більше, ніж будь-який інший орган тіла, навіть у 4-5 разів більше, ніж серце і мозок. Проте переважна кількість цієї крові використовується не на живлення нирки, а на виконання її функції – очищення крові від продуктів обміну.

У дорослих кровобіг через нирки становить 1200 мл за 1 хв (20-25% хвилинного обєму), у новонароджених – лише 5% хвилинного об’єму крові. За 2 міс життя кровообіг у нирках значно збільшується, у віці 3 років він такий, як у дорослих

Вдосконалення фільтруючого апарату нирок відбувається протягом першого року життя. За рядом показників, зокрема за швидкістю фільтрації та здітністю концентрувати сечу, вони на цей момент виходять на рівень дорослого організму.

Виділення сечі у новонароджених відбувається за безумовно-рефлекторним механізмом. Привчатися до довільного сечовиділення діти починають після першого року життя. У віці 2-3 ргоків регуляція сечовиділення, як правило, сиає повністю довільною.

4. Особливості дихальної системи дітей дошкільного віку.

Дихання дітей можна у цілому охарактеризувати як часте і поверхненве. Тканина легень слабо розтягується, бронхіальне дерево до кінця не сформоване. Грудна клітка має мале екскурсію, дихальні м’язи слабкі.

Від народження і до 6-7 років у легенях в основному ідуть два процеси – диференціація дерева бронхів і збільшення кількості альвеол. Особливо інтенсивно кількість альвеол збільшується у перші 3 роки життя. У дітей першого року частота дихальних рухів (ЧДР) – 50-60 за хвилину, протягом дошкільного періоду цей показник зменшується і становить у 6 років – 23-26 за хвилину (дорослі – 12). Внаслідок високої збудливості дітей ЧД варіативна, легко зростає при фізичних навантаженнях, під впливом емоцій, підвищеної температури.

Дихальний об’єм (ДО) від 0 до 6 років збільшується до 156 мл, внаслідок чого ХОД зростає від 720 мл/хв. До 3500 мл/хв. (у дорослих – 5000-6000 мл/хв.). У 6 років ЖЄЛ становить 1200 мл (дорослі – 350004500 мл.).

Величина максимальної вентиляції легень у віці 7 р. становить 50л/хв., що значно нижче, ніж у дорослих (100-140 л/хв.) чи спортсменів (200л/хв.).

Слизова оболонка дихальних шляхів дітей раннього віку ніжніша, сухіша і багатша кровоносними судинами, ніж у дорослих. Тому у дітей легше відбувається патологічне пошкодження органів дихання.

Рекомендована література:

Базова

1. Безруких М. М. Возрастная физиология (физиология развития ребенка) / М. М. Безруких, В. Д. Сонькин, Д. А. Фарбер. – М.: Академия, 2002. – 416 с.

2. Богініч О. Л. Фізичне виховання дітей дошкільного віку засобами гри: навч. посіб. / О.Л. Богініч //М-во освіти і науки України, Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. – [2-ге вид., стереотип.]. – К.: НПУ, 2003. – 140 с.

3. Ермолаев Ю. А. Возрастная физиология. – М.: СпортАкадемПресс, 2001. – 444 с.

4. Ріст і розвиток людини: Підручник / В. С. Тарасюк, Н. В. Титаренко, І. Ю. Андрієвський та ін.; За ред. В. С. Тарасюка, І. Ю. Андрієвського. – К.: Медицина, 2008. – 400 с.

5. Тарасюк В. С. Ріст і розвиток людини / В. С. Тарсюк, Г. Г. Титаренко, І. В. Паламар, Н. В. Титаренко. – К.: Здоровя, 2002. – 270 с.

6. Лекційний курс доц. кафедри анатомії та фізіології Львівського державного інституту фізичної культури Вовканич Л. С. – 2013 р.

7. Хрипкова А. Г. Возрастная физиология / А. Г. Хрипкова. – Киев: Висшая школа. Главное издательстао, 1982. – 272 с.

Допоміжна

1. Аносов І. П. Вікова фізіологія з основами шкільної гігієни: підручник / І. П. Аносов, В. Х. Хоматов, Н. Г. Сидоряк, Т. І. Станішевська, Л. В. Антоновська. – Мелітополь: ТОВ «Видавничий будинок ММД», 2008. – 433 с.

2. Гартштейн Р.С. Возрастная физиология и школьная гигиена. (учебное пособие для студентов педагогических институтов) – Иваново, 1974. – 228 с.

3. Зверев И.Д. Книга для чтения по анатомии, физиологии и гигиене человека. – М.: Просвещение, 1978. – 239 с.

4. Охріменко М. А. Конституція людини / М. А. Охріменко. – К.: Здоров’я, 1992. – 312 с.

5. Сухарев А.Г. Теоретические основы гигиенического нормирования суточной активности детей и подростков / А.Г. Сухарев // Гигиенические основы физического воспитания и спорта детей и подростков. – М., 1975. – С.160-164.

10