Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекція №7.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
07.09.2019
Размер:
59.9 Кб
Скачать

Тема №7: Підвищення кваліфікації і перепідготовка

1. Підвищення кваліфікації і перепідготовка

"Добре виконане завжди краще, ніж добре сказане" (Б. Франклін). Розвиток персоналу включає:

—підвищення кваліфікації і перепідготовку;

—планування кар'єри;

—формування й підготовку кадрового резерву.

Підвищення кваліфікації і перепідготовка — це поглиблення, розширення й доповнення здобутої раніше кваліфікації. Причому підвищення кваліфікації — це освітні заходи з удосконалення професії, а перепідготовка — заходи з освоєння інших (суміжних) професій і навиків. На практиці підвищення кваліфікації конкретних працівників має певні завдання. При цьому завдання мають бути:

—конкретними і специфічними;

—такими, що орієнтують на отримання практичних навиків;

—такими, що піддаються оцінюванню.

Оцінка ефективності програм навчання є центральною складовою управління в сучасній організації. Усе частіше витрати на підвищення кваліфікації персоналу розглядаються як один з головних напрямів підвищення ефективності діяльності організації.

При виборі методів навчання працівників, які підвищують кваліфікацію, організація має керуватися критеріями ефективності з погляду впливу на осіб, котрі навчаються. При цьому необхідно враховувати такі принципи:

—актуальність;

—участь;

—повторення;

—зворотний зв'язок.

Необхідно також приділяти увагу формуванню відповідного ставлення до планованого навчання. Працівників організації слід налаштувати на активну участь у програмі фахової підготовки і перепідготовки за рахунок:

—прагнення зберегти роботу, залишитися на займаній посаді;

—бажання одержати підвищення або обійняти нову посаду;

—матеріальної зацікавленості шляхом установлення підвищеної оплати праці;

—вияву інтересу до самого процесу професійної підготовки;

—бажання професійного спілкування з іншими учасниками.

Методи професійного навчання поділяються на дві групи:

—навчання на робочому місці;

—зовнішнє навчання.

Основними методами навчання на робочому місці є:

—інструктаж;

—стажування;

—учнівство;

—наставництво.

У практичній діяльності для правильної організації навчання працівників необхідно:

1) докладно досліджувати розроблений стратегічний план і поточні завдання. Будь-яке навчання має бути пов'язане з реалізацією мети організації. Необхідно чітко уявляти кінцевий результат навчання;

2) організовувати навчання, спрямоване тільки на досягнення мети. Ні в якому разі не можна влаштовувати навчання тільки тому, що воно стало модним;

3) проаналізувати правильність роботи співробітників і відповідність їх кваліфікації;

4) докладно досліджувати основні недоліки, яким надається велике значення при оцінюванні виконання роботи. Навчальна програма має бути спрямована на усунення їх і набуття працівниками таких навичок, яких вони не мають;

5) проводити аналіз причин звільнення працівників. При цьому частина причин, через які відбувалися звільнення і які можуть бути розв'язані за допомогою навчання, обов'язково мають бути враховані в програмі навчання працівників;

6) провести анкетування працівників і виявити найслабкіші напрямки в рівні їхньої підготовки; включити їх до програми навчання;

7) обов'язково включити до програми питання особистого характеру (подолання конфліктів, керування стресом, планування особистих фінансових засобів тощо);

8) провести дослідження відносин між співробітниками. Але робота керівника на цьому не закінчується.

Після вироблення плану навчання слід вжити таких заходів:

—виробити план саморозвитку;

—включити в нього план із підвищення кваліфікації працівників організації;

—обов'язково врахувати, що короткочасні періодичні семінари більш ефективні за тривалі;

—звернути увагу лекторів як на загальні проблемні питання, так і на питання, що стосуються особливостей роботи організації;

—забезпечити працівників матеріалами, що допомагають у навчанні. Це можуть бути нормативні матеріали, книги, посібники, аудіо- і відеозапис та ін.;

—стимулювати бажання тих, хто навчається, консультуватися з викладачем. Для цього необхідно передбачити перерви, зустрічі в неформальній обстановці й т. ін.;

—у процесі навчання поєднувати теоретичні й практичні модулі;

—організувати зустрічі начальників з підлеглими;

—реалізувати набуті кожним працівником теоретичні знання в розробці плану спільної роботи колективу, у створенні команди однодумців.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]