4. Це взаємодія нервових процесів , збудження та гальмування у цнс, яка забезпечує її узгоджену діяльність , завдяки їй нервова система проводить рефлекторну відповідь у певний момент часу.

Принципи координації.

• Корвенгенція – на кожному нейроні сходяться різні аферентні волокна, вони утворюють збудливі та гальмівні синаптичні потоки подразнень підлягають обробці , формуються в єдине збуджений аксон , яке надходить до ланки нервової сітки.

• Дирвенція ( розходження) – це здатність одного нейрона встановлювати численні синаптичні зв’язки їз різними нервовими клітинами . Завдяки цьому , одна клітина може брати участь у організації та контролі різних організацій .

• Уррадіація – поширення збудження від одних нервових центрів до інших.

• Оклюзія – полягає в тому , що при максимальному одночасному подразненні 2 аферентних нервів рефлекторна відповідь може бути слабшою , ніж сума відповідей з кожного нерва окремо .

• Просторове полегшення – при одночасному подразненні 2 аферентних нервів рефлекторна відповідь може бути сильнішою ніж сума відповідей викликана окремим подразниками.

• Індукція – буває одночасна – негативна, одночасна – позитивна, послідовна негативна, послідовна позитивна .

• Рецепрокнаінервація – лежить в основі ритмічних рефлексів ( кроковий рефлекс) при цьому збудження центру мязів згиначів однієї кінцівки зумовлює гальмування її розгиначів і одночасно збудження центрів мязів розгиначів та гальмування мязві згиначів протилежної кінцівки.

Суть цього явища полягає в тому , що аферентні волокна головного мозку розгалужуються і на одних нейронах утворюються збуджувальні синапси , а на інших гальмівні .

• Принцип загального кінцевого шляху – один і той самий рефлекс може бути викликаний подразником різних рефлексів , це значить що одні і тіжмотонейрони входять до складу рефлекторних дуг.

• Принцип домінанта – це тимчасово панівний стан у ЦНС осередок стійкого збудження , який змінює і підпорядковує собі у даний момент роботу усіх центрів.

• Принцип зворотного зв’язку.

Лекція№6 Спинний мозок та його функції

План

1. Будова спинного мозку

2. Рефлекторна діяльність спинного мозку

3. Провідникова функція спинного мозку

Периферійна ділиться на соматичну(скелетні м’язи) та автономну(органи) і відділи симпатичний(прискорює) і парасимпатичні (сповільнює), базальні ядра і лімбічна система.

Спинний мозок – це найстаріший відділ ЦНС. Формується у планцентника як трубка розміщена над хордою. У круглоротих утворюютьсяспинномозкові вузли. У хрящових риб – передні і задні роги сірої речовини та спинномозкові нерви. У людини розміщений у каналі хребта. Складається з 31-33 сегментів. Сегмент – частина спинного мозку звідки виходять задній чутливий та передній руховий корінці, які зливаються утворюючи спинномозковий нерв. Із кожного сегмента виходить пара спинномозкового нерва. Кожен сегмент іннервує свій та прилеглі мета мери. Сегменти об’єднанні у відділи ( шийний – 8 сигм. Грудний – 12 поперековий – 5 крижовий 5 куприковий – 1-3) Із появою кінцівок у спинному мозку утворюється потовщення шийне та поперекове.

2. спіральний шок – це стан що виникає при порушенні функціонального зв’язку спинного мозку із головним. Проявляється у різкому зниженні збудливості та пригніченості рухових та вегетативних (обмін речовин) рефлексів. Відновлення рефлекторної діяльності розвивається поступово. Причому чим повільніше чим вища форма організації нервової системи. Наприклад, у жаби спінальний шок триває кілька хвилин. У хижаків – кілька годин. У мавп – кілька днів або тижнів. Людина – кілька місяців. Найшвидше відновлюються рефлекси із простою рефлекторною дугою м( колінний, відсмикування на больове подразнення) найважче відновлюється сечовиділення та судинні рефлекси. Причиною спінального шоку є припинення активуючих впливів головного мозку на альфа та гама, мотонейрони та інші спинного мозку. Через тривалий час після спінального шоку рефлекторна діяльність спинного мозку різко підсилюється і у такої дитини спостерігаються масові рефлекси. це жахливе явище гіперрефлексія – пов’язується зі припиненням гальмівних впливів на нейрони спинного мозку збоку ретикулярної формації . У спинному мозку є центри практично усіх рухових рефлексів за винятком м’язів голови. Рухових, рефлексій сече-статевої системи і прямої кишки. *** 4 група – центри судинних рефлексів 5 – дихальних м’язів.

Розподіл функцій по сегментах. У шийному відділі є центри діафрагмального нерва. У шийному та грудному центри м’язів верхніх кінцівок грудей спини живота. У поперековому центри м’язів нижніх кінцівок. У крижовому – центри дефекації, сече виділення і статевої діяльності. На спінальних тваринах досліджують так званні рефлекси розтягання ( міотатичні ) вони проявляються як скорочення м’язів у відповідь на розтягнення. Такі рефлекси – сухожильні (колінний, Ахіллів рефлекс) виникають при ударі по сухожилку м’яза. Основним подразником рецепторів розтягання є сила тяжіння, гравітація, яка діє на м’язи розгиначі. У відповідь виникає тривале тонічне скорочення яке забезпечує підтримання пози. Рефлекси згинання – носять захисний характер. Наприклад подразнення больових, температурних рецепторів шкіри викликає швидке та сильне скорочення м’язів згиначів і відсмикування кінцівки від подразника. Водночас із збудженням мотонейронів м’язів згиначів рецепротно перехресно. Гальмуються мотонейрони м’язів розгиначів тієї ж кінцівки. Рефлекс згинання може виникати і внаслідок сильного подразнення рецепторів внутрішніх органів. До рефлексів розгинання відносять міотатичні коли за допомогою перехресного рефлексу у руховий акт втягується не лише кінцівка яку подразнюють, а й симетрична. Таким чином згинання однієї кінцівки підсилюється напруження м’язів розгиначів протилежної кінцівки. Яка бере на себе масу тіла під час стояння або ходіння. Рефлекс відштовхування викає у відповідь на натискання на шкіру стопи. Забезпечує відштовхування від опори під час ходіння, бігу, стрибків. Ритмічний рефлекс спинного мозку характеризується чергуванням згинання і розгинання кінцівок в основі чого лежать рецептроптні відносини між центрами згиначів та розгиначів. наприклад рефлекс почісування, потирання, кроковий або рефлекс Філіпсона. До спінальних також належать рефлекси тривалого підтримання пози ( сидіння, стояння та ін..) Шийні-тонічні рефлекси або рефлекси положення або рефлекси Магнуса. Їх пропріорецепторами розміщені у шиї, а рефлекторна дуга є полісинаптичною і втягує у діяльність м’язи тулуба, кінцівок, хвоста. Повороти та нахили голови спричинюють перерозподіл тонусу м’язів кінцівок, які надає тулубу такого положення що відповідає положенню голови. Магнус поділив шийні-тонічні рефлекси на рефлекси нахиляння і обертання. Наприклад на тих кінцівках у бік яких повернута голова збільшується розгинальний тонус і він стає максимальним при повороті на 90* якщо голова нахилена уперед обидві кінцівки тонічно розгинаються а коли відкинута назад – розгинальний тонус нижніх кінцівок послаблюється. Провідникова функція – у білій речовинні спинного мозку є нервові волокна які формують провідні шляхи. Розрізняють асоціативні(між сегментами)здійснюють зв’язок комісуральні (між функціонально однорідними, протилежними ділянками) та проекційні (зв’язують спинний мозок із вищими відділами). Висхідні шляхи *** до нисхідних належать пірамідний, руброспінальнийвестибулоспінальний і ретикулоспінальний. Висхідні – чутливі. Низхідні – рухові.