- •1.Предмет, об'єкт і завдання методики викладання психології.
- •2. Учіння як діяльність. Структура учбової діяльності.
- •3. Загальна характеристика процесу навчання.
- •5. Психологія активних методів навчання. Основні концепції та класифікація.
- •8. Проблемність як принцип навчання. Умови створення проблемної ситуації.
- •9. Класифікація методів інтерактивного навчання.
- •10. Евристична бесіда. Методика проведення.
- •11. Методи групової дискусії. Методика проведення ділових дискусій.
- •13. Особливості застосування метод "круглого столу".
- •15. Соціально-психологічний тренінг та методика його проведення.
- •17. Лекційна форма навчання. Загально-дидактичні вимоги до побудови лекційного курсу.
- •19. Семінарські заняття: види, завдання, методика проведення.
- •20. Лабораторні заняття: завдання, підготовка структура.
- •23. Методика підготовки та критерії оцінки курсової роботи.
- •24. Методика підготовки та критерії оцінки дипломної роботи.
- •25. Методичні особливості викладання історії психології.
- •31. Робота з підручником та вивчення наукової літератури.
- •32. Особливості роботи з психологічною літературою при заочному навчанні.
- •33. Традиційна та інноваційна стратегії управління учбово-виховним процесом
- •34. Культура інноваційної освіти
- •35. Психологічні особливості традиційного та інноваційного навчання.
- •36. Зміст діяльності студентів-психологів протягом виробничої практики
- •37. Звітна документація та облік практики
- •42. Проблемна та евристична бесіда в курсі психології.
- •43. Проектування лекції та семінару як учбова задача в курсі.
- •5. Робота з науковою та навчальною літературою, інформаційними та довідковими матеріалами.
- •44. Системи організації навчального процесу у вищих закладах освіти
- •46. Інновації проведення семінарських занять у внз. Використання активних методів навчання
- •48 Перевірка учбової діяльності студентів
- •49. Методи і форми організації контролю знань студентів
- •50. Критерії і норми оцінки знань студентів
- •51. Рейтингова система оцінки знань
- •52, Культура студенстської наукової роботи
- •53. Вибір і затвердження теми наукового дослідження
- •54. Задум і організація дослідження
- •55. Робота з літературними джерелами та їх бібліографічний опис
- •56. Літературне оформлення дипломної (кваліфікаційної) роботи
- •57. Підготовка до захисту та захист дипломної (кваліфікаційної) роботи
- •59. Вимоги до викладача як керівника практики
- •58. Резумування тексту як учбова задача
- •60. Методика проведення усного опитування
8. Проблемність як принцип навчання. Умови створення проблемної ситуації.
Проблемне навчання - це система методів і засобів, що забезпечують можливість творчої участі студентів у процесі засвоєння нових знань, формування у них творчого мислення та пізнавальних інтересів.
Головною функцією проблемного навчання є розвиток творчого мислення та творчого підходу до діяльності. Воно опирається на мотиви інтелектуального спонукання, ставлячи студента в позицію дослідника, творця. Студент сам з інтересом "шукає" знання, яких йому не вистачає, долаючи пізнавальні труднощі, задовольняючи й розвиваючи свій інтерес до пошуку нового.
Суть проблемної ситуації.
Прийнято виділяти дві сторони проблемної ситуації.
Перша сторона-її часто називають предметно-змістовою - полягає у суперечності між знанням і незнанням. Важливо виділити цю суперечність і з'ясувати її.
Для цього потрібно:
а) визначити наявність знань чи способів діяльності, необхідних, але недостатніх для розв'язання суперечностей;
б) визначити, яких саме знань чи способів діяльності не вистачає у студента для розв'язання виділеної суперечності, тобто відділити невідоме від відомого (отримати "знання про знання").
Маючи певну основу для вирішення завдання, а також знання про власне незнання, той, хто пізнає, усвідомлює, що вихід із складного становища може бути знайдений.
Інша сторона проблемної ситуації - її часто називають мотиваційною - полягає у тому, що перша - предметно-змістова сторона повинна містити в собі особистісний інтерес для студента. Тільки за наявності інтересу, пізнавальної потреби проблема може бути "прийнята" до наступного вирішення. Це означає, що проблемна ситуація за таких умов перетворилася для студента на проблему, проблемне завдання.
Саме в цьому полягають труднощі переводу проблемної ситуації у проблему чи проблемне завдання. Незважаючи на те, що останні завжди містять проблемну ситуацію, не кожна проблемна ситуація стає проблемою чи проблемним завданням. Тут є дві головні причини: або пізнавальні запитання зрозумілі студенту за змістом, але недостатні для подальшого пошуку, або ж ці запитання доступні, але не прийняті студентом.
Наголошуємо, що проблемне запитання, проблемне завдання або приймаються студентом (аудиторією), або не приймаються. В останньому випадку проблемної ситуації навіть не виникає. Проблема приймається студентом лише тоді, коли вона опирається на наявні у нього знання і коливін починає розуміти, що їх недостатньо для розв’язання проблеми.У змісті проблемної ситуації надзвичайно тісно взаємопов'язані питання інтуїції та знання, свідомого й підсвідомого.
Слід зазначити, що творче мислення характеризується особливими процедурами, включаючи й інтуїцію у вигляді конкретних розумових операцій, що не підлягають опису. Розвиток творчого мислення, оволодіння його досвідом можливі лише у процесі вирішення творчих завдань. У вищій школі проблемне навчання може застосовуватися на різних етапах процесу навчання - на етапі здобування студентами нових знань (проблемні лекції), на етапі закріплення (дослідницька й, частково, пошукова діяльність студентів на семінарських, практичних, лабораторних заняттях), у процесі виконання курсових і дипломних робіт.
