5. Психологія активних методів навчання. Основні концепції та класифікація.

Методи навчання - це основні шляхи, способи навчальної роботи вчителя (викладача) та учнів (студентів), за яких набуваються певні знання, вміння й навички.

Методи навчання мають дуже широку сферу застосування у галузі як професійної, так і непрофесійної педагогіки. Навчають і навчаються усі й завжди. При цьому свідомо або несвідомо застосовуються найрізноманітніші методи навчання.

Активних методів навчання з точки зору психології їх можна поділити на три групи, методи:

а) програмованого навчання;

б) проблемного навчання;

в) інтерактивного навчання (В.Я. Ляудіс).

1. Під програмованим навчанням розуміють систему теоретичних положень, організаційних форм і засобів навчальної роботи, що передбачає переважно опосередковане програмне керування пізнавальною діяльністю учнів (студентів) і обумовлює самостійне засвоєння ними знань, умінь і навичок та психічний розвиток особистості.Основним змістом діяльності викладача стає не передача знань у процесі його діалогу зі студентом, а організація самостійної пізнавальної активності. Програмоване навчання недостатньо стимулює творчість та ініціативність студента в оволодінні знаннями, постійно тримаючи його в межах навчаючої програми.

(Під засвоєнням знань психологи (П.Я. Гальперін, В.Давидов, Г.Костюк, Н.Менчинська, О.Леонтьєв, Л Проколієнко та ін.) розуміють не формування набору поведінки (Б.Скіннер) чи закріплення певних структур у пам'яті (Н.Краудер), а таке свідоме сприймання, осмислення та запам'ятовування навчального матеріалу, яке веде до узагальнення знань і правильного використання їх у різних умовах).

2. Проблемне навчання - це система методів і засобів, що забезпечують можливість творчої участі студентів у процесі засвоєння нових знань, формування у них творчого мислення та пізнавальних інтересів.Головною функцією проблемного навчання є розвиток творчого мислення та творчого підходу до діяльності.(Проблемне навчання не є чимось абсолютно новим. Ми натрапляємо на нього в педагогічних концепціях і практиці Сократа, Ж.-Ж. Руссо, А. Дістервега, Л.М. Толстого, Дж. Дьюї, "нових шкіл" і "нового виховання" кінця XIX- початку XXст. У 20-30-х роках у педагогіці ідеї проблемного навчання реалізувалися у вигляді дослідницького методу.)

3. Інтерактивним називається таке навчання, яке засноване на психології людських взаємин і взаємодій. У діяльності викладача центральне місце займає не окремий студент як індивід, а група студентів, які, обговорюючи питання, сперечаються і погоджуються між собою, стимулюють і активізують один одного. До методів інтерактивного навчання психологи відносять: евристичну бесіду, метод дискусії, «мозковий штурм», метод «круглого столу», метод «ділової гри», конкурси практичних робіт, соціально-психологічний тренінг. 6. Методи програмованого навчання. Основні методичні засоби програмованого навчання. Під програмованим навчанням розуміють систему теоретичних положень, організаційних форм і засобів навчальної роботи, що передбачає переважно опосередковане програмне керування пізнавальною діяльністю учнів (студентів) і обумовлює самостійне засвоєння ними знань, умінь і навичок та психічний розвиток особистості. Термін "програмування" стосовно навчального процесу означає створення програм, що керують учбовою діяльністю студентів у ході розв'язання ними пізнавальних задач. Такі програми прийнято називати навчаючими (алгоритм навчання). Характерними рисами навчаючих програм, що лежать в основі програмованого навчання, є: відбір навчального матеріалу, розташування його в чіткій логічній послідовності, усунення несуттєвого, розчленування цього матеріалу на певні частини, точні й конкретні вказівки студентові, виконання яких необхідне для засвоєння кожної порції матеріалу; завдання для самоконтролю (внутрішній зворотний зв'язок), а також для контролю з боку викладача (зовнішній зворотний зв'язок) за процесом засвоєння студентами знань, умінь, навичок; керований перехід від однієї порції навчального матеріалу до іншої, наступної. Отже, навчаюча програма містить у собі зміст навчального матеріалу та засоби, за допомогою яких він повинен засвоюватись. Виокремлюють такі основні принципи програмування процесу засвоєння знань: 1)керування процесом засвоєння студентами знань має здійснюватися шляхом чіткого визначення їх конкретних дій з об'єктом засвоєння; 2)процес і кінцевий результат діяльності студентів повинні бути адекватними обсягу й рівню засвоєння ними знань; 3)етапи навчання мають забезпечувати перехід зовнішнього у внутрішнє (інтеріоризація) на основі усвідомлення студентами навчальної програми; 4)керування процесом засвоєння студентами знань має здійснюватися через зворотний зв'язок на кожному етапі навчання. Властивості програмованого навчання: 1) подання навчального матеріалу окремими порціями; 2) інтенсивний двосторонній обмін інформацією між навчаючою програмою і студентом, зокрема забезпечення досить частих відповідей студента та повідомлень йому про ступінь їх правильності. Це сприяє вирішенню ряду психологічних завдань, а саме: засвоєнню навчального матеріалу, алгоритмів розв'язування навчальних задач, становленню основ орієнтувальної діяльності, формуванню навичок і узагальненню розумових дій. Програмоване навчання може здійснюватись як за допомогою навчальних машин (комп'ютерів), так і без них. При безмашинному варіанті студенти одержують навчальну інформацію від викладача або безпосередньо з програмованих посібників. Процес взаємодії викладача і студентів має такий характер: викладач повідомляє першу порцію навчального матеріалу, пояснює її, ставить контрольні запитання, якщо відповіді правильні, повідомляє нову порцію, студенти відповідно сприймають першу порцію матеріалу, осмислюють суть її змісту, відповідають на поставлені запитання і переходять до засвоєння наступної. Після засвоєння студентами всього обсягу матеріалу з даної теми викладач ставить запитання на закріплення та використання вивченого. При машинному варіанті організації програмованого навчання функції повідомлення інформації та контролю виконують комп'ютери. Залежно від дидактичної мети розрізняють такі основні типи навчаючих програм: "лектори", "тренажери", "репетитори", "екзаменатори". Вважається, що проходження навчаючої програми за комп'ютерним варіантом має ряд переваг порівняно з вивченням програмових підручників. Серед цих перевагзазначають передусім більші можливості для диференціації та індивідуалізації процесу навчання. Центральна проблема комп'ютерного навчання - це створення якісних навчаючих програм, які здатні забезпечити оптимальну організацію змісту навчального предмета, стратегій його засвоєння і режимів активної взаємодії студента з комп'ютером, розвивальний характер навчання. Основним змістом діяльності викладача стає не передача знань у процесі його діалогу зі студентом, а організація самостійної пізнавальної активності. Програмоване навчання дозволяє студентам контролювати правильність кожного етапу своєї діяльності й відповідно до цього коректувати її. Тоді викладач бачить не лише кінцевий результат учбової діяльності студента, а й весь її хід, що дає йому можливість вносити відповідні поправки у процес навчання групи й надавати допомогу окремим студентам. Позитивні сторони програмованого навчання не дають підстав для його універсалізації. Далеко не весь зміст освіти, зокрема теоретичних знань, можна засвоїти за допомогою навчаючих програм. Останні сприяють передусім формуванню умінь та навичок. Програмоване навчання недостатньо стимулює творчість та ініціативність студента в оволодінні знаннями, постійно тримаючи його в межах навчаючої програми. Правильно організоване програмоване навчання може стати у руках викладача дійовим засобом керівництва пізнавальною діяльністю студентів лише за умови органічного його поєднання з іншими методами навчання.