Ознаки юридичної відповідальності:

1)виникає із факту правопорушення як результату недодержання фізичними або юридичними особами встановлених законом заборон, невиконання ними визначених законом зобов'язань, завдання шкоди охоронюваним державою правам, свободам та законним інтересам суб'єктів (учасників) суспільних від­носин і має характер охоронно-захисних правовідносин між державою в особі її спеціальних компетентних органів і пра­вопорушником;

2)виражається в обов 'язку особи зазнавати конкретних виду і міри позбавлення благ психологічного (попередження, оголошення зауваження чи догани), організаційного (позбавлення волі на певний строк чи довічно, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися визначеною діяльністю, адміністративний арешт та ін.) і майнового (конфіскація майна,штраф, пеня) характеру за свою вину, тобто нести кару, яка є новим, додатковим, юридичним обов'язком, котрий не існував до правопорушення;

3) настає лише за вчинені правопорушення або такі, що вчиняються

4) здійснюється компетентним органом у суворій відповідності закону, а саме - санкціям норм права, якими встановлюються вид і міра позбавлення благ

5)реалізується у відповідних процесуальних формах. Поза процесуальною формою юридична відповідальність неможлива.

Застосування державного примусу передбачають правовідноси­ни відповідальності, які виникають між державою і правопорушни­ком у зв'язку з кримінальним і адміністративним правопорушенням. А правовідносини відповідальності, які виникають між учасниками (колективними і індивідуальними) цивільно-правових угод, можуть завершитись добровільним виконанням обов'язків - відшкодуванням шкоди за згодою сторін. Не потребують державного примусу і право­відносини, що виникають у процесі реалізації трудової (дисциплінар­ної і матеріальної) відповідальності.

4.3. Юридична відповідальність і державний примус.

Юридичну відповідальність не можна зводити винятково до державно-правового примусу, як і державно-правовий примус -винятково до юридичної відповідальності. Державно-правовий примус є більш широким поняттям, ніж юридична відповідальність, -він здійснюється різними засобами (попереджувальними, запобіжни­ми, відновлювальними), які не пов'язані з відповідальністю. На відмі­ну від юридичної відповідальності, де примус має основне значення, в інших заходах державного впливу він є допоміжним. Наприклад, за вчинення дитиною злочину застосовуються примусові заходи вихов­ного характеру (так звана ювенальна відповідальність).Для застосування засобів державного примусу поза юридичною відповідальністю встановлення вини та наявності протиправної пове­дінки не є обов'язковими.

4.4. Мета, функції та принципи юридичної відповідальності.

Юридична відповідальність ґрунтується на принципах:

законності - полягає в тому, що юридична відповідальність настає:

за наявності складу правопорушення;

за фізичні діяння - дію чи бездіяльність;

за суспільно шкідливі і, як правило, винні діяння, вчинені деліктоздатною особою;

за юридично заборонені діяння, тобто за діяння, що суперечать природі права і букві закону;

за власні діяння правопорушника;

від­повідно до процесуальних норм;

за рішенням компетентних органів, котрі визначені законом;

обгрунтованості - виражається: у встановленні самого факту здійснення правопорушником протиправного діяння як об'єктивної істини; встановленні інших правозначущих фактів, пов'язаних з висновками про факт правопорушення і суб'єкта правопорушення. доцільності - полягає у відповідності обраного засобу впливу на правопорушника меті юридичної відповідальності (захистити правопорядок, виховати поважне ставлення до права), що вимагає: індивідуалізації державно-примусових заходів залежно від ваги правопорушення і властивос­тей правопорушника як особи, котра підлягає відповідаль­ності; пом'якшення відповідальності і навіть відмовлення від застосування засобів відповідальності за наявності можли­вості досягти її цілей іншим шляхом;

невідворотності - полягає: в неминучості настання відпові­дальності правопорушника; оперативності застосування засо­бів відповідальності за вчинені правопорушення; ефектив­ності заходів, застосовуваних до правопорушників. Незнання закону не звільняє від відповідальності.

своєчасності - означає можливість залучення правопоруш­ника до відповідальності протягом строку давності, тобто періоду, не занадто віддаленого від факту вчинення правопо­рушення. Для адміністративних і дисциплінарних проступ­ків встановлений строк давності в кілька місяців, для кримі­нальних злочинів - від року до 10-15 років (залежно від ваги злочину та обставин справи). Закінчення терміну давності тягне за собою звільнення від юридичної.

справедливості - виявляється в такому: кримінальне пока­рання не встановлюється за проступки; при встановленні засобів покарання і стягнення не повинна принижуватися людська гідність; зворотної сили не має закон, що встановлює чи підсилює відповідальність, але не пом'якшує її (принцип відповідності покарання тяжкості вчиненого злочину); лише одне покарання встановлюється за одне правопорушення (принцип, що став аксіомою).