Тема 2. Норма права
1. Правові норми в системі інших соціальних норм.
2. Поняття та ознаки норми права.
3. Структура правової норми.
4. Класифікація норм права.
5. Форми викладу правових норм в статтях нормативно-правових актів.
1. Норми - певні правила, зразки, моделі поведінки учасників суспільних відносин.
Всі норми, які існують в суспільстві, поділяються на соціальні та технічні.
Технічні норми – це правила поведінки, що вказують на найбільш доцільні та нешкідливі методи, засоби і способи впливу людей на матеріальний світ в процесі їх взаємодії з технічними та природними об'єктами.
Технічні норми посідають своєрідне місце в системі засобів соціального регулювання, обумовлене тим, що, на відміну від соціальних норм, які регламентують відносини між людьми та їх об'єднаннями, вони регулюють діяльність людини, пов'язану з використанням природних ресурсів і знарядь праці; відносини між людьми та природою, технікою, знаряддями праці, виробництвом
Технічні норми ґрунтуються на пізнанні законів природи, особливостей технічних об'єктів і являють собою специфічний алгоритм взаємодії людини з матеріальними об'єктами.
Недотримання технічних норм призводить до відповідної реакції з боку сил природи на конкретні дії людини. Коли технічні норми і поведінка людей у конкретній ситуації опиняються в одній площині, тобто коли люди починають узгоджувати свої рішення з відповідними технічними вимогами, останні перетворюються на загальні правила поведінки, набуваючи соціального значення.
Незважаючи на спільність технічних і соціальних норм відносно їх зв'язку з практичною діяльністю людини, між ними існує чимало відмінностей.
Ознаки
соціально-технічних норм:
а) обумовленість законами природи і техніки;
б) невиразність соціального характеру (не є суто соціальними);
в) невиразність засобів суспільного забезпечення (правових, моральних та інших санкцій);
г) виключність застосування.
Низка технічних норм, що діють у матеріально-виробничій і управлінській сферах і набули внаслідок цього соціального значення, поступово перетворюються на техніко-юридичні з ознаками обов'язковості і забезпечення державно-правовими засобами (включаючи примус).
При цьому вони не втрачають свого організаційно-технічного характеру.
До технічних норм належать:
будівельні норми і правила (БНіПи);
державні стандарти (ДСТУ);
технічні умови виробництва певної продукції;
інструкції з експлуатації машин і механізмів;
норми витрат сировини, палива, електроенергії тощо.
Соціально-технічні норми перетворюються на техніко-юридичні у двох випадках:
а) коли держава через відповідні уповноважені нею органи формулює зміст соціально-технічних норм, дотримання яких визнається юридично обов'язковим (наприклад, інструкція з дотримання технічних правил працівниками атомної електростанції – вони містять соціально-технічні норми, які мають формально обов'язковий характер для адресата і охороняються державою);
б) коли держава не формулює змісту соціально-технічних норм, а, відсилаючи до них, встановлює відповідальність за порушення їх змісту (наприклад, недотримання правил техніки безпеки, промислової санітарії та інших правил, передбачених трудовим законодавством, може викликати адміністративну, дисциплінарну або навіть кримінальну відповідальність).
Соціальні норми - це загальні правила поведінки людей у суспільстві, обумовлені його соціально-економічним устроєм і є результатом їх свідомо-вольової діяльності.
Соціальні норми регулюють відносини між людьми та їх об'єднаннями. Технічні норми засновані на пізнанні законів природи, особливостей техніки та знарядь праці. Недотримання технічних норм може призводити до невиправних наслідків для людини та природи (хвороби, травми, аварії, катастрофи). Якщо технічні норми пов'язані з поведінкою людини, вони набувають соціального значення (правила гігієни, правила техніки безпеки). У випадку, коли техніко-соціальним нормам держава надає обов'язковості та формулює їх у відповідних документах, ці норми набирають правової сили і стають техніко-юридичними (правила протипожежної безпеки, правила експлуатації автотранспорту, перевезення токсичних речовин, правила поводження зі зброєю, державні стандарти тощо). Їх ознаками стають загальнообов'язковість та можливість спиратися на заходи державного примусу (невиконання може тягнути адміністративну, дисциплінарну або кримінальну відповідальність).
До найбільш характерних загальних властивостей усіх соціальних норм слід віднести такі:
Є правилами соціально значущої поведінки членів суспільства.
Система соціальних норм є відбитком певного історичного етапу розвитку суспільства, норми обумовлені цілим рядом історично-національних особливостей суспільства.
Норми мають об'єктивний характер, тобто обумовлені процесами, які діють з історичною необхідністю.
Формуються в результаті свідомо-вольової діяльності людини.
Предмет регулювання соціальних норм лежить у соціальній сфері – це типові соціальні зв'язки та суспільні відносини.
Діють лише в системі - дія однієї норми викликає дію іншої.
Визначають основні умови, форми та межі поведінки людини в різних сферах життєдіяльності.
Соціальні норми мають загальний характер, розраховані на тривале використання великою кількістю суб'єктів.
Підтримуються силою або авторитетом певної соціальної спільноти.
Соціальні норми обов'язково пов'язані з інтересами окремих індивідів, груп, колективів, людства в цілому (соціальні норми, в яких відбиваються інтереси усього людства, є загальнолюдськими, саме на них базується міжнародне співробітництво).
Основні функції соціальних норм:
1. Регулятивна. Ці норми встановлюють правила поведінки в суспільстві, регламентують соціальну взаємодію. Регулюючи життя суспільства, вони забезпечують стабільність його функціонування, підтримку соціальних процесів в необхідному стані, упорядкованість суспільних відносин. Словом, соціальні норми підтримують певну системність суспільства, умови його існування як єдиного організму.
2. Оціночна. Соціальні норми виступають в суспільній практиці критеріями ставлення до тих чи інших дій, підставою оцінки соціально значимого поведінки конкретних суб'єктів (моральне - аморальне, правомірне - неправомірне).
3. Трансляційна. Можна сказати, що в соціальних нормах сконцентровані досягнення людства в організації суспільного життя, створена поколіннями культура відносин, досвід (в тому числі негативний) громадського устрою. У вигляді соціальних норм цей досвід, культура не тільки зберігаються, але й «транслюються» в майбутнє, передаються наступним поколінням (через освіту, виховання, просвіта і т. д.).