Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпори.docx
Скачиваний:
21
Добавлен:
14.02.2016
Размер:
377.6 Кб
Скачать

3 Тема. Джерела і форми права

."Джерело права" і "форма права" взаємопов'язані, але не тотожні поняття. Джерело права розкриває витоки формування права, причини і закономірності процесу його виникнення і розвитку, а форма права показує, як зміст права нормативно організується і виражається ззовні.

Поняття "джерело права" вживається у розуміннях: матеріально­му, ідеологічному, інституційному, формальному (юридичному)24.

Джерела права в матеріальному розумінні — це економічні, соці­альні, політичні та інші умови, що спричинюють або об'єктивно зумовлюють виникнення правових норм.

Джерела права в ідеологічному розумінні - це правова і політична свідомість суб'єктів нормотворчості; ідеї, концепції, теорії, покладені у підставу правових норм.

Джерела права в інституційному розумінні - це діяльність публіч­них органів і інститутів (громадянського суспільства, держави) як суб'єктів формування і встановлення права.

Джерела права у формальному (юридичному) розумінні - акти уповноважених суб'єктів права, що є формою вираження і закріплен­ня правових норм і принципів, на основі яких виникають, змінюють­ся чи припиняються правові відносини. Інакше, це зовнішні виявлен­ня буття об'єктивно існуючих правових норм і принципів, які є мірою охоронюваного державою права.

Форми права - вихідні від держави або визнані нею зовнішні, офіційно-документальні способи вираження (організації, існування)

змісту права. При написанні "джерело (форма) права" підкреслюєть­ся, що мова йде саме про джерела права у формальному (юридично­му) розумінні.

Основні джерела (форми) права в державах світу і Україні:

  • нормативно-правовий акт;

  • нормативно-правовий договір (внутрішньодержавний); міжнародно-правовий акт (договір);

  • правовий прецедент (судовий і адміністративний);

  • правовий звичай;

  • правова доктрина (доктринальний текст);

  • релігійно-правовий текст (релігійно-правова норма).

Найпоширенішими джерелами (формами) права є нормативно-правовий акт, нормативно-правовий договір (особливо його різно­вид - міжнародно-правовий договір), правовий прецедент (особли­во його різновид - судовий прецедент), правовий звичай. Релігійно-правовий текст (релігійно-правова норма) -акт-документ, який містить церковний канон або іншу релігійну норму, що переплетена з нормами моралі і права, санкціонована державою для надання їй загальнообов'язкового значення і забезпе­чена нею. Правова доктрина - акт-документ, який містить концептуально оформлені правові ідеї, принципи, що розроблені вченими з метою вдосконалення законодавства, усвідомлені (сприйняті) суспільством, і підтримується (формалізується) державою.

Правовий звичай - акт-документ, що містить норму-звичай (стій­ке правило поведінки, що склалося в результаті його багаторазового повторення), котра санкціонована державою і забезпечується нею. Держава визнає не всі звичаї, що сформувалися в суспільстві, а лише ті, котрі мають найбільше значення для суспільства, збігаються з його інтересами і відповідають історичному етапу його розвитку.

Ознаки правових звичаїв:

  1. виникають на основі норм-звичаїв, що регулюють найбільш стійкі суспільні відносини протягом тривалого часу (форму­валися вже під час розпаду первіснообщинного ладу) і міс­тять норми права;

  2. санкціонуються державою (під час розпаду первіснообщин­ного ладу їх офіційне санкціонування здійснювалося "вож­дями" - старійшинами роду, племені);

  3. виражають суспільні інтереси в територіальних межах будь-якої форми самоорганізації населення;

  4. визначаються особливостями (господарськими, етнічними, культурними, релігійними тощо) тієї соціальної групи, де формувалися;

  5. перебувають у відповідності з моральними підвалинами соціального середовища, де формувалися;

6) мають обмежені регулятивні можливості - поширюються на незначне коло адресатів, незначну кількість випадків;

7) мають юридичну силу, похідну від суб'єкта санкціонування;

Дія правових звичаїв (за характером співвідношення із законом):

  • правові звичаї на додаток до закону - допомагають тлума­ченню й застосуванню нормативних актів

  • правові звичаї крім закону - регулюють суспільні відно­сини, не врегульовані нормативними актами, нерідко закрі­плюються на законодавчому рівні

  • правові звичаї проти закону - зрідка застосовуються

2.2. Правовий прецедент (судовий, адміністративний)-акт-документ, що містить нові норми права в результаті вирішення конкретної юридичної справи судовим або адміністративним органом, якому надається загальнообов'язкове значення при вирішенні подібних справ у майбутньому.

Ознаки правового прецеденту:

1) є актом волевиявлення правозастосовного органу (судового чи адміністративного);

2) має нормативний характер - містить нові норми або принципи права;

3) виникає за наявності прогалин у нормативно-правовому регулюванні в процесі вирішення конкретної юридичної справи;

4) набуває обов'язкового значення через поширення своєї дії на аналогічні справи в майбутньому, спираючись на справедли­вість однакового розгляду однакових випадків;

  1. є письмовим актом, тобто таким, що має зовнішню форму вираження;

  2. має юридичну силу, похідну від суб'єкта його творення;

  3. забезпечується державою.

Види прецедентів за способами виникнення: нормативно-правові, правотлумачні (правороз'яснювальні), правозастосовні. Види преце­дентів за суб'єктами правозастосовної нормотворчості: судові, адміністративні.

Нормативно-правовий договір, або договір нормативного зміс­ту - спільний акт-документ 'двох або більше сторін (нармотворчих органів), що установили нові норми права за взаємною згодою з метою врегулювання певних життєвих ситуацій, слугує підставою для видан­ня правових актів, здійснення інших правозначущих дій і забезпечу­ється державою відповідно до закону, Нормативно-правові договори є самостійною частиною механізму правового регулювання.

Ознаки нормативно-правового договору:

  1. має публічно-вольовий характер - хоча б одна зі сторін дого­вору повинна мати у своєму розпорядженні владні повнова- ження, бути суб'єктом нормотворчості (держава, її органи, посадові особи, міжнародні організації тощо);

  2. має погоджувальній і добровільний характер, тобто потребує погодження сторін;

  3. передбачає обов'язковість установлених договорами правових норм і принципів для третіх осіб

  4. має особливий предмет договору - питання володарювання, управління і саморегуляції;

  5. має особливу, суворо формальну процедуру прийняття і спеціальний порядок розгляду спорів, конфліктів, пов'язаних з виконанням (Конституційний Суд, спеціальні погоджу­вальні процедури);

  6. є письмовим актом-документом за формою зовнішнього вираження;

  7. укладається в порядку, встановленому нормативними актами певної країни;

  8. підлягає офіційному опублікуванню: неопубліковані норма­тивні договори не мають правових наслідків;

  9. забезпечується державою відповідно до закону.

Види нормативно-правових договорів за територією регульова­них відносин:

1.Внутрішньодержавний — спрямований на регулювання вну­трішньодержавних відносин. Це може бути договір про ком­петенцію і договір про взаємодії

2. Міжнародний - спрямований на регулювання міжнародних відносин і утворення міжнародних співтовариств. Міжнародні договори за рівнем їх укладання можуть бути:

  • міждержавними =■ приєднання до них або прийняття (укла­дання) їх проводяться від імені України: це угоди, що укладаються між двома чи кількома суверенними державами ца певний строк або безстроково.

  • міжурядовими - приєднання до них чи прийняття (висновок) їх здійснюється від імені уряду України: це угоди між урядами двох або кількох суверенних держав на певний строк чи безстроково.

  • міжвідомчими =- приєднання до них або прийняття (укла­дання) їх відбувається від імені міністерств та інших центральних органів виконавчої влади України: це угоди між міністерствами, комітетами урядів двох або кількох суверенних держав на певний строк чи безстроково.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]