
- •1 Тема. Походження права
- •2 Тема. Норма права
- •3 Тема. Джерела і форми права
- •4 Тема. Нормативно-правовий акт
- •5 Тема. Правотворчість. Правотворча техніка
- •1. Передпроектна стадія
- •2. Проектна стадія
- •4. Засвідчувальна стадія
- •5. Інформаційна стадія
- •6 Тема. Система права
- •7 Тема. Поняття законодавства
3 Тема. Джерела і форми права
."Джерело права" і "форма права" взаємопов'язані, але не тотожні поняття. Джерело права розкриває витоки формування права, причини і закономірності процесу його виникнення і розвитку, а форма права показує, як зміст права нормативно організується і виражається ззовні.
Поняття "джерело права" вживається у розуміннях: матеріальному, ідеологічному, інституційному, формальному (юридичному)24.
Джерела права в матеріальному розумінні — це економічні, соціальні, політичні та інші умови, що спричинюють або об'єктивно зумовлюють виникнення правових норм.
Джерела права в ідеологічному розумінні - це правова і політична свідомість суб'єктів нормотворчості; ідеї, концепції, теорії, покладені у підставу правових норм.
Джерела права в інституційному розумінні - це діяльність публічних органів і інститутів (громадянського суспільства, держави) як суб'єктів формування і встановлення права.
Джерела права у формальному (юридичному) розумінні - акти уповноважених суб'єктів права, що є формою вираження і закріплення правових норм і принципів, на основі яких виникають, змінюються чи припиняються правові відносини. Інакше, це зовнішні виявлення буття об'єктивно існуючих правових норм і принципів, які є мірою охоронюваного державою права.
Форми права - вихідні від держави або визнані нею зовнішні, офіційно-документальні способи вираження (організації, існування)
змісту права. При написанні "джерело (форма) права" підкреслюється, що мова йде саме про джерела права у формальному (юридичному) розумінні.
Основні джерела (форми) права в державах світу і Україні:
нормативно-правовий акт;
нормативно-правовий договір (внутрішньодержавний); міжнародно-правовий акт (договір);
правовий прецедент (судовий і адміністративний);
правовий звичай;
правова доктрина (доктринальний текст);
релігійно-правовий текст (релігійно-правова норма).
Найпоширенішими джерелами (формами) права є нормативно-правовий акт, нормативно-правовий договір (особливо його різновид - міжнародно-правовий договір), правовий прецедент (особливо його різновид - судовий прецедент), правовий звичай. Релігійно-правовий текст (релігійно-правова норма) -акт-документ, який містить церковний канон або іншу релігійну норму, що переплетена з нормами моралі і права, санкціонована державою для надання їй загальнообов'язкового значення і забезпечена нею. Правова доктрина - акт-документ, який містить концептуально оформлені правові ідеї, принципи, що розроблені вченими з метою вдосконалення законодавства, усвідомлені (сприйняті) суспільством, і підтримується (формалізується) державою.
Правовий звичай - акт-документ, що містить норму-звичай (стійке правило поведінки, що склалося в результаті його багаторазового повторення), котра санкціонована державою і забезпечується нею. Держава визнає не всі звичаї, що сформувалися в суспільстві, а лише ті, котрі мають найбільше значення для суспільства, збігаються з його інтересами і відповідають історичному етапу його розвитку.
Ознаки правових звичаїв:
виникають на основі норм-звичаїв, що регулюють найбільш стійкі суспільні відносини протягом тривалого часу (формувалися вже під час розпаду первіснообщинного ладу) і містять норми права;
санкціонуються державою (під час розпаду первіснообщинного ладу їх офіційне санкціонування здійснювалося "вождями" - старійшинами роду, племені);
виражають суспільні інтереси в територіальних межах будь-якої форми самоорганізації населення;
визначаються особливостями (господарськими, етнічними, культурними, релігійними тощо) тієї соціальної групи, де формувалися;
перебувають у відповідності з моральними підвалинами соціального середовища, де формувалися;
6) мають обмежені регулятивні можливості - поширюються на незначне коло адресатів, незначну кількість випадків;
7) мають юридичну силу, похідну від суб'єкта санкціонування;
Дія правових звичаїв (за характером співвідношення із законом):
правові звичаї на додаток до закону - допомагають тлумаченню й застосуванню нормативних актів
правові звичаї крім закону - регулюють суспільні відносини, не врегульовані нормативними актами, нерідко закріплюються на законодавчому рівні
правові звичаї проти закону - зрідка застосовуються
2.2. Правовий прецедент (судовий, адміністративний)-акт-документ, що містить нові норми права в результаті вирішення конкретної юридичної справи судовим або адміністративним органом, якому надається загальнообов'язкове значення при вирішенні подібних справ у майбутньому.
Ознаки правового прецеденту:
1) є актом волевиявлення правозастосовного органу (судового чи адміністративного);
2) має нормативний характер - містить нові норми або принципи права;
3) виникає за наявності прогалин у нормативно-правовому регулюванні в процесі вирішення конкретної юридичної справи;
4) набуває обов'язкового значення через поширення своєї дії на аналогічні справи в майбутньому, спираючись на справедливість однакового розгляду однакових випадків;
є письмовим актом, тобто таким, що має зовнішню форму вираження;
має юридичну силу, похідну від суб'єкта його творення;
забезпечується державою.
Види прецедентів за способами виникнення: нормативно-правові, правотлумачні (правороз'яснювальні), правозастосовні. Види прецедентів за суб'єктами правозастосовної нормотворчості: судові, адміністративні.
Нормативно-правовий договір, або договір нормативного змісту - спільний акт-документ 'двох або більше сторін (нармотворчих органів), що установили нові норми права за взаємною згодою з метою врегулювання певних життєвих ситуацій, слугує підставою для видання правових актів, здійснення інших правозначущих дій і забезпечується державою відповідно до закону, Нормативно-правові договори є самостійною частиною механізму правового регулювання.
Ознаки нормативно-правового договору:
має публічно-вольовий характер - хоча б одна зі сторін договору повинна мати у своєму розпорядженні владні повнова- ження, бути суб'єктом нормотворчості (держава, її органи, посадові особи, міжнародні організації тощо);
має погоджувальній і добровільний характер, тобто потребує погодження сторін;
передбачає обов'язковість установлених договорами правових норм і принципів для третіх осіб
має особливий предмет договору - питання володарювання, управління і саморегуляції;
має особливу, суворо формальну процедуру прийняття і спеціальний порядок розгляду спорів, конфліктів, пов'язаних з виконанням (Конституційний Суд, спеціальні погоджувальні процедури);
є письмовим актом-документом за формою зовнішнього вираження;
укладається в порядку, встановленому нормативними актами певної країни;
підлягає офіційному опублікуванню: неопубліковані нормативні договори не мають правових наслідків;
забезпечується державою відповідно до закону.
Види нормативно-правових договорів за територією регульованих відносин:
1.Внутрішньодержавний — спрямований на регулювання внутрішньодержавних відносин. Це може бути договір про компетенцію і договір про взаємодії
2. Міжнародний - спрямований на регулювання міжнародних відносин і утворення міжнародних співтовариств. Міжнародні договори за рівнем їх укладання можуть бути:
міждержавними =■ приєднання до них або прийняття (укладання) їх проводяться від імені України: це угоди, що укладаються між двома чи кількома суверенними державами ца певний строк або безстроково.
міжурядовими - приєднання до них чи прийняття (висновок) їх здійснюється від імені уряду України: це угоди між урядами двох або кількох суверенних держав на певний строк чи безстроково.
міжвідомчими =- приєднання до них або прийняття (укладання) їх відбувається від імені міністерств та інших центральних органів виконавчої влади України: це угоди між міністерствами, комітетами урядів двох або кількох суверенних держав на певний строк чи безстроково.