Розділ 4. Історичне значенння перемоги на Куликовому полі

У житті народів є події, значення яких не обмежується періодом, коли вони відбулися. До таких подій належить і Куликовська битва. Радянські історики неодноразово підкреслювали, що вона «була переломним моментом у боротьбі Русі за свою незалежність, в утворенні Російської централізованої держави», «завдала непоправного удару по Золотій Орді». В історичній літературі вказувалося також, що Куликовська битва мала велике значення для піднесення авторитету Північно-Східної Русі в очах населення західних і південно-західних руських (майбутніх білоруських і українських) земель та народів південнослов’янських країн.

Значно скромніше оцінюють Куликовську битву зарубіжні буржуазні вчені. Вони намагаються довести, що її вплив на міжнародне життя обмежувався стосунками між Руссю та Ордою. Так, на думку Б. Шпулера, це був лише «удар, який показав татарам, що вони могли зазнати поразки у відкритій битві».

Тим часом відомості, одержані радянськими дослідниками в повоєнний період на основі глибокого вивчення історії Русі та суміжних з нею земель і країн, дають підстави говорити про те, що Куликовська битва справила досить помітний вплив на економічні, політичні і культурні взаємовідносини між народами Східної Європи [11, с. 97 − 99].

Втрати обох сторін були величезні. Військо Мамая як організована сила розпалося. Російське військо також зазнало великих втрат. На полі бою залишилося більше половини всіх ратників, було вбито 12 князів і 483 боярина. У живих залишилося трохи більше 40 тис. чоловік. Літописи не призводять точних даних про втрати, але все вказують на те, що після Куликовської битви спорожніла Руська земля. Лише в Основній редакції «Сказання» вказується: «изгибло у нас дружини всеа пив на третю ста тисящ і три тисящі, а осталося у нас дружини п'ятдесят тисяч [16, с. 223].

Ця перемога поклала початок звільненню від іноземного ярма не тільки російського народу, а й інших народів Східної Європи: слов'ян, молдаван, румунів, прибалтів і кавказьких народів. Перемога російського народу стала прикладом визвольної боротьби народів проти іноземних гнобителів − перських, турецьких і німецьких феодалів. У цьому полягає історичне значення перемоги. Але не слід забувати і про її військове значення. Знайомство з тактикою, сильними і слабкими сторонами золотоординського війська, добре налагоджена стратегічна і тактична розвідка, яка завчасно здобула дані про склад і наміри противника, дали можливість Дмитрію Донському прийняти найдоцільніше рішення на майбутню битву і блискуче виграти її [18, с. 47].

Перемога військ Дмитрія Донського на Куликовому полі стала своєрідним підсумком тривалого періоду економічних зрушень, що відбувалися на Русі в середині і другій половині XIV ст.. Куликовська битва, а також передуючі їй битви на П’яні в 1377 р. та Вожі в 1378 р., які відбувалися на значній віддалі від Москви, показали, що господарству Русі були під силу такі складні завдання, як транспортування військ і зброї на далекі відстані, форсування значних водних перепон [21, с. 56].

У результаті розгрому основних сил Орди її військовому й політичному пануванню було завдано серйозного удару. У смугу затяжної кризи вступив другий зовнішньополітичний противник Московського великого князівства − Велике князівство Литовське. «Перемога на Куликовому полі закріпила за Москвою значення організатора й ідеологічного центру возз’єднання східнослов’янських земель, показавши, що шлях до їх державно-політичної єдності був єдиним шляхом і до їх звільнення від чужоземного панування».

Для самої Орди поразку Мамаєвого війська сприяло її консолідації «під владою єдиного правителя хана Тохтамиша». Мамай спішно зібрав у Криму залишок сил, збираючись знову йти на Русь, але був розбитий Тохтамишем. Після Куликовської битви Орда багато разів здійснювала набіги (Кримська Орда і при Івані Грозному спалила Москву в 1571 році), але не наважувалася на битву з росіянами у відкритому полі. Зокрема , Москва була спалена ординцями через два роки після битви і була змушена відновити виплату данини [20, с. 56].

Куликовська битва лишила глибокий слід в історії країни, в пам’яті народній. Літописи донесли до наших днів імена і описи подвигів як руських полководців, так і рядових воїнів, що героїчно билися з ворогом і віддали своє життя за незалежність Вітчизни — Пересвєта, Ослябі, Юрія-Шевця, Васюка-Сухоборця, Семена Викова, Гриді Хрульця та інших [16, c. 26].

Отже, перемога руських військ на Куликовому полі має велике історичне значення для обох ворогуючих сторін, а також і для інших слов’янських і неслов’янських народів. Битва сприяла централізації влади та війська як на Русі, так і в Золотій Орді, проте, на відміну від першої, в останній після битви ще більше загострились внутрішні негаразди, що призвело до подальшого занепаду Золотої Орди.