6. Передвоєнна політична криза в Європі.

Сталінвідчував недовіру до політики Англії і Франції загострилося після Мюнхена, коли ці країни небезуспішно прагнули зробити все можливе, щоб СРСР опинився в міжнародній ізоляції, і звели практично нанівець зусилля радянської дипломатії щодо створення системиколективноїбезпеки. Проте до травня 1939 р. вінвсе ж не втрачав надії на співпрацю з Лондоном і Парижем не заперечував проти реанімації системи колективної безпеки, одночасно даючи зрозуміти, що не виключена можливість поліпшення відносин з Німеччиною. У доповіді на XVIII з'їзді ВКП (б) 10 березня 1939 р. Сталін заявив, що радянська дипломатія буде проводити політику миру і зміцнення ділових зв'язків з усіма країнами, дотримуючись при цьому обережність і не даючи провокаторам війни втягнути СРСР у конфлікт. Ці слова з заклопотаністю були сприйняті в столицях західних держав. У Берліні ж їх зрозуміли якзапрошеннядо діалогу

Зміни в політиціАнглії та Франції полягали в наступному: по-перше, з другої половини березня 1939 р., коли Англію і Францію спіткало гірке розчарування, так як Гітлер, окупувавши Чехословаччину, перейшов ту межу, безпосередньо за яким лежали інтереси цих держав, Чемберлен і Даладьє зробили кроки до початку переговорів з Радянським Союзом, як з політичних, так і з військових питань.  11 серпня 1939 р, коли ще не було ясно, як підуть почалися в Москві військові переговори з Англією іФранцією, Політбюро ЦК ВКП (б) прийняла остаточне рішення на користь пріоритету переговорів з Німеччиною. Молотову було запропоновано вступити в офіційне обговорення порушених німцями питань. 15 серпня йогозустріччюз послом Німеччини е СРСР Ф. фон Шуленбургом почалися офіційні радянсько-німецькі переговори. Спочатку обговорювалися проблеми, вирішення яких призвело б до нормалізації німецько-радянських відношенні: про спільні гарантії незалежності прибалтійських республік пропосередництвоБерліна в нормалізації відношенні між СРСР і Японією зокрема про припинення боїв на Халхін-Голі, про розвиток радянсько-німецьких торгових відносин і деякі інші. Питання, пов'язані з територіальними змінами в інших країнах, не піднімалися. Якдоповідаву Берлін Шуленбург, Молотов з інтересом вислухав пропозицію про короткостроковий приїзд до Москви міністра закордонних справ Німеччини І. Ріббентропа, а також запитав щодо ідеїукладення договорупро ненапад.

Отже, змову двох диктаторів здійснився. Сталіндав згоду наукладення договору, а Молотов і Ріббентроп підписали його в ніч з 23 на 24 серпня 1939 р. у Москві.

У дусі радянсько-німецького договору від 28 вересня було складено та «Заява радянського і німецького урядів», в якому містився заклик до Англії та Франції припинити війну з Німеччиною, що відповідалоб «інтересам всіх народів».

Вранці 17 вересня Радянський уряд повідомило, що за його наказом війська Червоної Армії роблять похід до Польщі з метою звільнення єдинокровних братів - українців і білорусів, які проживають в її східних районах.

У радянсько-німецькому договорівід 28 вересня 1939 р. не було ні слова проправопольського народу надержавнеіснування, а «перебудову» Польщі розглядалося тільки з точки зору «подальшого розвитку дружніх відносин» між СРСР і Німеччиною. Для спільної боротьби проти польськогопідпіллябуло налагоджено співпрацю між гестапо і органами НКВС. У грудні 1939 р. в Закопане (на польській території, окупованій Німеччиною) був створений спільний навчальний центр. У ході військових дій командири передових частин німецької та радянської армії обмінювалися спеціальними офіцерами зв'язку, але окремих сутичок між рухалисьназустрічодин одному військами уникнути не вдалося. У ряді міст західних районів України та Білорусі ще до капітуляції Варшави відбулися паради (німці їх називали «парадами