4. Новий курс ф.Д.Рузвельта

Передумови

Валовий внутрішній продуктСША, 1920-40, в млрддоларів[7]

Кредитна криза, яка розпочалась після обвалу на Нью-Йоркській біржів жовтні 1929 р., призвела до наростання вСША, а згодом і в усьому світі глибокої економічної, а згодом і політичної кризи. Спроби американської владипідтримати промисловість СШАпротекціоністським митом, викликали ланцюгову реакцію у провідних країнах світу, що призвело до обвалу зовнішньої торгівлі і зіштовхнуло економіку вдепресію[8][9].

За цих обставин в листопаді 1932р. відбулися черговіпрезидентські вибори. Перемогу на виборах отримав представник демократичної партіїФранклін Рузвельт, який виступив з програмою «Нового курсу».

2 липня1932р. Франклін Делано Рузвельт погодився балотуватись у президенти США від Демократичної партії і пообіцяв «нову угоду з американським народом». Цей вислів став означенням програм економічної політики і президентського курсу Рузвельта щодо виходу з Великої депресії[10].

Великобританіяне змогла сформувати державної політики стимулювання економіки, як наслідок в1931р. лейбористи програли вибори в парламент і до влади прийшла консервативна коаліція. Масових програм з державного стимулювання економіки, подібних до «Нового курсу», Британія не проводила.

Франція переживала чергову політичну кризу Третьої республіки; Народний фронт, який сформував уряд на чолі зЛеоном Блюмом, намагався проводити соціальні і економічні реформи.

В Німеччинізазнав краху політичний режимВеймарської республікиі на хвилі боротьби з кризою до влади в 1933 р. прийшла Націонал-соціалістична партія Німеччини, а її лідерАдольф Гітлерстав канцлером. Були започатковані економічні реформи спрямовані на посилення ролі держави в економіці, контроль над банківським сектором, розгорнута масштабна програма громадських робіт, а також впроваджено державне замовлення для оборонної промисловості.

В ІталіїБеніто Муссолініпосилив економічний контроль держави над крупними корпораціями, цінами і розгорнув серію масштабних громадських робіт з будівництва доріг, осушування боліт тощо.

У СРСРЙосип Сталінреалізовувавмаштабний планмодернізації економіки, реконструкції і створення нових промислових потужностей. Необхідність значних коштів для інвестицій в умовах депресії і падіння цін на сировинні ресурси і зерно (основні предмети експорту СССР) вимусило керівництво країни вдатись до конфіскації збіжжя в населення щоб наростити експорт, що стало однією з причинГолодомору[11].

Перший Новий курс: 1933—1935

Перші сто днів

Заступивши на посаду, Рузвельтзакликав країну до «сміливих і наполегливих експериментів», до пошуку «нових способів подолання труднощів». Президент неодноразово заявляв своє кредо:

Президент негайно вніс до Конгресуі дістав схвалення 70 законодавчих актів, направлених на порятунок грошово-кредитної і банківської системи, оздоровленняпромисловості,сільського господарстваіторгівлі. Всі ці заходи отримали назву «першого Нового курсу» (англ.First New Deal), суть якої полягала в проведенні державно-монополістичногорегулювання економіки.

Порятунок банків[ред.•ред. код]

У березні 1933р. банківська система США була на межікраху.5 березня1933р. на наступний день після інагурації Рузвельт оголосив на тижденьбанківські канікули(англ.Bank holiday). А вже16 березнябув прийнятийбанківський закон(англ.Banking Act 1933). Закон розділив інвестиційні і комерційні банки (в такому вигляді система проіснувала до 1999 р.). Комерційним банкам було заборонено гарантувати інвестиційні позики, займатись розміщенням та також іншими операціями з цінними паперами. Були посилені регуляторні функціїФРС[13].Розпорядженням президентабуло заборонено вільнийобіг золотав країні. Під страхом позбавлення волі на 10 років і штрафу в $100,000 американців примусили обміняти золото на паперові купюри за встановленим державою курсом[14].

Оздоровлення реального сектору економіки

За ініціативою президента була створена Національна Адміністрація Відновлення Промисловості (НІРА), якою були запроваджені «Кодекси чесної конкуренції». У відповідність з цим в американській промисловості, розділеній на 17 груп, встановлювалися монопольні ціни, визначалися умови торговогокредиту, обсягпродукції, розподілялися ринки збуту. Основна умова «Кодексів чесної конкуренції» полягала в забороні продажу товарів нижче встановлених «Кодексами» цін. Закон передбачав встановленнямінімуму заробітної платні, максимум тривалості робочого дня, укладенняколективних договорів, право на створенняпрофспілок, надання допомоги багатомільйонній арміїбезробітних. Для виходу з сільськогосподарської кризи був прийнятий в травні1933р. закон про допомогуфермерамі установлена Адміністрація з регулювання сільського господарства (ААА). Цей орган регулював ціни на сільськогосподарські продукти, встановлював обсяг виробництва. Заохочувалося скорочення фермерамипосівних площ.

Декілька штатів прийняли власні «Малі Нові курси» (англ.Letle New Deal). Штати намагались доповнити «Новий курс» на федеральному рівні роботою на місцях. Зокрема, шляхом створення агенств з надання допомоги на місцях, регулювання бізнесу, трудового законодавства, пільг з безробіття та прогресивного оподаткування. Найсуттєвіші закони були прийняті вЛуїзіані,Каліфорнії,Мічігані,Нью-Йорку,ВісконсинітаПенсильванії[15].

В цілому заходи скоротили безробіття з 24,9% в середині 1933 р. до 20,1% в середині 1935 р.

Другий Новий курс:1935-1940[ред.•ред. код]

Другий етап «Нового курсу» розпочався зі звернення Франкліна Рузвельта до Конгресу 4 січня 1935 р. в якому він запропонував створити систему соціального страхування та збільшити обсяги громадських робіт для безробітних. Найпродуктивнішою щодо прийняття рішень виявилась середина 1935 р.

Якщо на першому етапі впровадження Нового курсу уряд намагався управляти економікою за допомогою федеральних агентств і регламентування промисловості, то «Другий Новий курс» цілком сприймав реалії ринкової економіки, заснованої на підприємницькій ініціативі[16]. Уряд прагнув регулювати господарську діяльність за допомогою антитрестових законів і державного регулювання. Тим не менше уряд продовжував регулювати аграрний сектор, встановлюючи розміри квот, щоб обмежити виробництво, на федеральній владі також лежала відповідальність за дотримання паритету товарних цін. Характерною особливістю Другого Нового курсу стало законодавче запровадження і значне розширення соціальних прав і гарантій найманих працівників.

Після економічного спаду 1937—1938 рр., в якому винили скорочення урядом державних видатків, адміністрація Рузвельта була готова стимулювати споживчий попит, незважаючи на дефіцит бюджету. Вважається, що «Новий курс» закінчився в 1940 р., коли увага адміністраці Рузвельта перемкнулась на міжнародні проблеми та переозброєння.

Критика Нового курсу[ред.•ред. код]

Деякі дослідники вказують на те, що через запровадження політики Нового курсу, відновлення економіки після Великої депресії виявилось повільнішим та болючішим ніж очікувалось.[17]

Заходи уряду Рузвельтав області сільського господарства сприяли його концентрації і розоренню дрібнихфермерів.

Початок діяльності президентаспівпав із закінченнямсвітової економічної кризи. Інші країни вийшли з кризи без яких-небудь спеціальних заходів, подібних до «Нового Курсу».

Найбільші монополісти США, після того, як пройшла вища точка кризи і почалося економічне пожвавлення, виступили проти антикризового законодавства Рузвельта. у 1935—1936рр. на вимогумонополійВерховний Суд СШАскасував закони про діяльність НІРА і ААА. Спроба капіталістичного планування у вигляді «Нового Курсу» виявилася неспроможною.

Рупор підприємницьких кіл двопартійна «Американська ліга свободи» критикувала Новий курс за придушення свободи підприємництва та нарощування державного боргу, і в той же час прихильники Х'юї Лонга,Чарльза КофлінатаФренсіса Таунсендавимагали радикальніших заходів щодо стимулювання економіки[18].

До самого початку Другої світової війниуспіхи «Нового курсу» мали дуже відносний характер, і лише викликане війною зростання військових замовлень, мілітаризація економіки,ленд-ліз, мобілізація значної частини контингенту робітників і фермерів в армію ліквідували недовантаженість промислових підприємств і безробіття. Вони дозволили підняти добробут тих, хто працював на покриття військових потреб і союзницьких зобов'язань[19].

Наслідки[ред.•ред. код]

Почав працювати соціальний захист

Зменшення кількості банків

Працевлаштування більшості безробітних