- •1.Людина в різних філософських концепціях.
- •2.Природа людини.Антропосоціогенез.
- •3.Особистість:сутність,типи та форми самореалізації.
- •1.Світобудова в історико-філософських категоріях.Основні типи онтології.
- •2.Концепції свідомості в історії філософії.
- •3.Сутність та форми буття.
- •1.Відображення та його форми
- •4.Поняття матерії та її будова.
- •2.Виникнення та еволюція свідомості
- •3.Основні ознаки, структура та рівні свідомості
- •1.Філософські концепції походження та існування релігії. Філософські концепції природи релігії
- •2.Релігійна філософія:етапи становлення та розвитку.
- •Форми філософії релігії
- •3.Джерела та рушійні сили історичного процесу.
- •1.Розуміння історичного процесу в історії філософії.
- •2.Типологія історичного процесу.
- •2.Соціальне передбачення та прогнозування, типи, методи, функції.
- •3.Сутність, походження та основні типи глобальних проблем.
- •Короткий словник філософських термінів
- •Душа – термін,яким позначається психіка,внутрішній світ людини.
1.Світобудова в історико-філософських категоріях.Основні типи онтології.
Онтоло́гія — (лат. ontologia від дав.-гр. ών рід. п. грец. όντος — суще, те, що існує і грец. λόγος — учення, наука) — це вчення про буття, що вивчає універсальні основи, структуру, принципи, організацію, динаміку буття, розділ філософії, у якому з'ясовуються фундаментальні проблеми існування, розвитку сутнісного, найважливішого.
Типи онтології: ідеалізм, матеріалізм, пантеїзм, монізм, дуалізм, плюралізм.
Матеріалізм єдиною основою світу оголошує матерію. Гаслом матеріалізму є положення: “Матерія – первинна; дух, свідомість - вторинні!”. Матеріалісти, як правило, намагаються послідовно свою думку про первинність матерії і вторинність духу проводити не лише в Онтології, але також - в Гносеології, Методології, Антропології, Соціології та у всіх інших галузях філософських знань.
Ідеалізм у взаємодії духу і матерії перевагу віддає Духу (ідеям, ідеальному; звідсіль його назва - ідеалізм). Гаслом ідеалістів є вислів: “Дух (ідея, ідеал, свідомість) - первинний, матерія - вторинна”.Крайні ідеалісти (вони, як правило, єднаються з богословами) ототожнюють Дух з Буттям (з природою Бога або й з самим Богом). Для них Дух є не лише первинним, а й Творцем і постійним керівником Всесвіту. Більше того, ця школа ідеалізму твердить, що істинним Буттям є лише Дух, а матерія - це міонічне (від грецького слова “μη ον “, мі он - не суще, без своєї суті, неіснуюче) начало.Об’єктивний ідеалізм вважає Дух тим, що реально існує в світі і домінує над мертвою і нерухомою матерією. Дух рухає і оживлює матерію, надає їй того чи іншого значення, форми, смислу. Дух проявляє себе у вигляді закономірностей, Логоса, гармонії. Суб’єктивний ідеалізм в філософії доводить, що в світі існують лише наші відчуття, ідеї, людський дух. А матерія або не існує, або її існування та форми прояву є лише нашими власними відчуттями, уявленнями та поняттями.
Онтологічний дуалізм. Не кожному навіть великому філософу вдавалося послідовно провести матеріалізм чи ідеалізм через всю свою філософську систему. Здебільшого у висвітлені одних проблем філософ ставав на позиції матеріалізму, а в інших - на позиції матеріалізму. Таких філософів називали дуалістами. Класичним прикладом такого дуаліста був Декарт, який вважав, що послідовний і доказовий філософських світогляд можна викласти лише за умов, коли буде визнано не одне, а два незалежних одне від одного начал, а саме: просторовість (матеріальне) і мислення (духовне)
Пантеїзм (англ. Pantheism, грецьке: Pan - усе і Theós - Бог) — філософська доктрина, яка стверджує, що всесвіт є ідентичним з Богом; редукція Бога до всесвіту або всесвіту до Бога. Іншими словами, пантеїзм це - вірування чи вчення, яке представляє природний світ, включаючи людину, частиною божества.
Монізм — теорія, згідно з якою різні типи буття або субстанції, що здаються різними, врешті зводяться до єдиного джерела. Для розуму, що не рефлектує, у світі існує практично нескінченне число типів субстанції: камінь, дерево, скло, сіль, цукор здаються глибоко та очевидно різними речовинами.
Плюралі́зм — філософське вчення, згідно з яким існує кілька незалежних начал буття чи основ знання; характеристика політичної системи суспільства, за якої соціальні групи мають можливість висловлювати власні позиції через своїх представників у політичних і громадських організаціях. Плюралізм передбачає різні позиції, погляди, що відображають розмаїтість інтересів у суспільстві.