2)Діапазон розташування навколо середньої оцінки.

Це правело до відкриття однієї з найважливіших величин у психології – коефіцієнту кореляції, яке стало результатом спостереження Г. за тим, як кількісні х-ки спадкових ознак регресують до свого середнього значення. Г. винайшов формулу для розрахунку коеф. кореляції, однак в наш час нею не користуються; студент Г. Пірсон запропонував власну формулу, тому величина на даний час такі і н-ся «коеф. кореляції Пірсона» Для познач. викор. лат мален.літера r,від слова регрес, як факт важливості відкриття тенденції регресування спадкових ознак до сер. значення. Г. першим розробив тести розумових здібностей. Основне його припущення групувалося на тому, що інтелект людини модна виміряти в мерлінх сенсорних здібностей: чим вищий рівень інтелекту тим вищий повинен бути рівень його сенсорного функціонування. Таке припущення Г. вивів із емпіричних поглядів дж. локка, про те,що значення людина отримує через відчуття. Звідси слідувало, що у найбільш однарованих індивідів з являються більш тонкі відчуття Для проведення своїх дослідів автор використовував різні припади які ж сам конструював. Відомим у психології став свисток Гальтона, за допомогою якого вимірівався верхній поріг слухових відчуттів. Під впливом загально біологічного підходу Гальтонвисунув положення про те,що індивід відмінності псих. змісту так як і тілесні відмінності можуть бути пояснені виключно в термінах спадковості. Таким чином постала, ще одна проблема- генетичних передумов розвитку психіки; тим самим наносився удар по концепціях які протиставляли телесні люсті людини- дужевними.

В.Джеймс

у 2томній праці «основи психології» Д. формує основний принцип мфункціоналізму: мета психології – це не виявлено елементів досвіду, а вивчення функцій пристосування свідомості. Свідомість це життєво важлива функція високо розвинутих істот без якої не можлива еволюція люд. Основною для психології Дж. вважав біологію, а психічні процеси трактує як корисну функціональну діяльність живих істот у пристосуванні до навк. середовища. Дж. наголошував на не раціональних аспектах людської природи. Він твердив, що людина, не тільки істота мисляча, але й така що піддається імпульсам і пристрастям. Технічні явища за Джеймсом не можливо вивчати незалежно від фізичних умов пізнання світу, і світ і людський розум розбивались одночасно і тосу пристосувались один до одного. Дж. пише, що переживання люд. є те,що вони є, а не набір елементів, які можна досліджувати інтроспекцією. Відкриття певних елементів за допомогою інтроспекції ще не доводить, що вони існують окремо від спостерігача, оскільки інтроспекція психологом результатів експериментів залежить від тих поглядів і позицій, яких він дотримується.

Той факт, що певні люди можуть аналізувати власні переживання в умовах лабораторії зовсім не означає, що й ці окремі переживання існують у свідомості іншої людини, яка переживає подібний досвід. Такі припущення Д. назвав «оманливим висновком психолога». Вражений підходом Вундта Д. заявив, що у свідомому досвіді людини не існує елементарних відчуттів, а вони є результатом складного спіралеподібного процесу абстрагування.

Свідомість існує у формі безперервної течії, яку Д. назвав «потоком свідомості» і будь-яка спроба розділити її на складові елементи призводить до викривлення її суті. Оскільки потік свідомості знаходиться у безперервному русі і постійно змінюється, то людина нездатна переживати одну й ту же думку або відчуття більше одного разу. Процес мислення на його думку також безперервний, але в ньому існують паузи під час сну. Однак, рух легко відновлюється. Людина здатна приділяти увагу тільки маленькій частині емпіричного світу. Таким чином мозок вибірково реагує на велику кількість подразників, обираючи одні та ігноруючи інші.

Також Джеймсом була запропонована теорія емоцій, яка описана у статті у 1884р., яка суперечила тодішнім поглядам на природу емоцій,станів, вважалося, що суб*єктивне переживання емоцій передує їх фізичному враженню чи діям. Джеймс заперечив таке твердження. І наголосив, що фізична реакція передує появі емоцій. Він наводить приклад інтроспективного спостереження: якщо фізичних змін не відбувається, то немає і емоцій. Такий погляд викликав багато суперечок і різноманітних досліджень. Цікавим є той факт, що у 1885 р. психолого з Данії Ланге прийшов ло того ж висновку. Тому теорія емоцій Дж.Ланге і стала прикладом паралельноо відкриття у психології.

С. Холл: ім*я цього вченого пов*язують з розвитком такої галузі психології, як вікова психоологія. Холл заснувава науку про дітей, яку назвав педологія. Створив у балтиморському університеті лабораторію із проблеми дослідженнями дитини і почав випускати журнал. Холла глибоко цікавили проблеми розвитку людини і тварини і пов*язані і з ним проблеми пристосування. Тому його часто називали генетичним психологом. Такий інтерес привів його до дитячої психології, яка стала центром його наукових поглядів. Досліджуючи психоку дитини, вчений дійшов висновку, що в її основі лежить біогенетичний закон. Він наголошував, що онтогенетичний рзвитокпсихіки дитини крпрткр првторює всі статії філогенетичного розвитку людини.Послідовність і зміст цих стадій задається генетично, тому оминути якусь із них – неможливо. Така точка зову отримала назву теорія рекапітуляції психічного розвитку. Холл наголошував, що проходження стадії є обов*язковим, але якщо відбувається фіксація на якісь із стадій, то це веде до апатій і відхилень у психіці.

Стоворена Холлом педологія була комплексную наукою і грунтувалась на ідеї, що дитиа стоїть в центрі досліджень.

Дж. Кеттел: Представник функціоналізму, який поставив вичення психічних процесів на екзмперемнентальну основу. У своїх працях Кеттел займався не зістом свідомості, а здібностями людини. Тому й відноситься до функціоналістів. Вперше з *явився термін і визначення тестів розумових здібностей. За допомогою різних теств, Кеттел намагався виміряти діапазон людських здібностей. Тести Кеттела подібно до тестів альтон. В основу інтелеуту ставили сенсорні здібості людини і грунтувались на елементарних сеносорних вимірювань. У 1901 р. Кеттел зірав інормацію, щобвстановити зв*зок між результатами тестів і давними академічної успішності студентів. Такі результати виявились не втішними. Кеттел прийшов до висновку,що його тестисенсорних здібностей не можуть бути показником успішності у навчанні,а отже і показником розумових здібностей.

Альфред Біне : діагностика інтелекту

Біне досліджував етапи розвитку мислення у дітей,задаючи їм запитання на визначення понять. В результаті узагальнення відповідей дітей віком від 3 до 7р. він прийшов до висновку,що діти проходять 3 стадії у розумінні понять : (1 стадія «стадія перепсу;2 стадія опису;3 ст. інтерпритації»).

Біне не погоджувався із Кеттелом який опирався на тести сенсорнмоторних функцій. На його думку найкращим криттерієм розумового розвитку може слугувати оцінка таких психічних процесів як пам'ять,мислення,уява. З ініціативи Міністерства народної освіти Франції Біне і психіатр Теодор Сімон досліджували розумові здібності дітей,які мали труднощі у навчанні. Для цього були розроблені завдання на основі яких були створені перші тести на інтелект. Найскладнішим при створенні тесту була необхідність створити їх так щоб рівень знань дитини не впливав на відповідь. Тобто тести мали визодитиз тогомінімального досвіду який мае кожна дитина даного віку. Біне і Сімон запропонували поняття розумового віку – вік,що визначається за рівнем тих інтелектуальних задач які здатна вирішувати дитина самостійно. Пізніше нім. пс. Штерн увів поняття коофіцієнт інтелекту (IQ),яке є постійною величиною,співвідношенням розумового віку індивіда до хронологічного вираженого у відсотках.Після смерті Біне розвиток тестології перемістився у США,де його роботи отримали широку популярність. У 1916р. психолог Германмодифікував тест Біне – Сімона і назвав його «шкалою Біне - Біне», за назвою університету. Хюго Мюнстенберг : індивідуальна,судова,клінічна психологія.

У ХХ рокахосновна увага індустріальної психології зосереджувалась на процедурі профвідбору.Відомим в цьому напрямку стало дослідження у місті Хоторн. Воно розпочалось як аналіз впливу умов праці на її результат. Висновки здивували не тільки керівників підприемств,але й психологів. Виявилось що психологічні фактори мають вагоміше значення для трудової діяльності асаме фізичні тому дослідники,вимушені були зайнятися дослідженням таких факторів як: вплив стилю керівництва,неформальні групи,вплив мотивації на вмконання діяльності. Мюнстенберг сприяв розвитку індустріальної психології і у 1909 ним була написана праця «Психологія і ринок» в якій відбивалися такі сфери виробництва де психологіямала би бути корисною:професійно – технічна підготовка,реклама,управління персоналом,

Рекомендувалося проводити тести на інтрелект а також оцінювати рівель мотивації найманих працівників. На думку вченого найкращий спосіб підвищити ефективність праці- це підібрати працівникам ці посади, відповідають ї\хнім розумовим здібностям і характером. Ще однією прикладною сферою до якої звертався М. була судова психологія. Його цікавили такі питання попереднього злочину і використання гіпнозу про допиті підозрювальних, використання тестів на інтелект при виявлені провини,не достовірність доказав свідків.

Вчений провів екперемент в ході якого свідківопитували нечайно після імітації злочину, відмічались значні розходження між відповідностями піддослідних та деталями. У зв*язку з цим М. ставить питання про точність свідчень, якщо злочин і слухання справжні, суд розприділяє кілька місяців.

Ще одна галузь, яка цікавила М. була клінічна психологія. У 1909 р. вийшла його книга «Терапія». Своїх пацієнтів вчений лікував не у клініці, а у лабораторії. І не брав плати за лікування. Причини психічних захворювань М. вбачав у нездатності людини пристосовувати свою поведінку до оточуючого середовища. А не у результаті прихованих конфліктів у підсвідомості, на чому наголошував Фройд. Він твердив, що підсвідомого не існує і його терапевтичний метод полягав у тому, щоб просто позбутись думок, шкідливих звичок і намагтись не думати про негативні емоції.