16. Назвати національні, етнонаціональні релігії та їх священні тексти.

Національні, етнонаціональні та їх		Священні та релігійні тексти
шумеро- вавилонська давньоєгипетська давньоіндійська (індуїзм) давньокитайська (даосизм, конфуціанство) давньогрецька давньоримська праслов’янська синтоїзм зороастризм • релігії кельтів, інків, балтів			“Шурпу”, “Маклу” “Книга Мертвих” “Веди”, “Упанішади,“Махабхарата” “Дао-де-цзін”, “Бесіди і судження” “Теогонія” ------------------------------------------ “Волховик” “Кодзікі” “Авеста”

17. Що ви можете сказати про поняття «національно-державна релігія»?

Національні релігії складалися й еволюціонували в період становлення і розвитку класового суспільства в рамках певного етносу. Вірування і культова система національних релігій відбивали і закріплювали специфіку культури та побуту певної етнічної спільності, тому вони, як правило, не виходили за рамки тієї чи іншої народності. Н.Р. властива детальна ритуалізація повсякденної поведінки людей (аж до прийому їжі, дотримання гігієнічних правил), сувора система релігійних приписів і заборон, які утруднюють спілкування з іновірцями.

18. Індуїзм як провідна релігія Стародавньої Індії.

Потрібно сказати, що релігія Індії пройшла ряд етапів, починаючи з ведичної релігії – поширеної у індоарійських племен і характерною обожнюванням сил природи (основа – жертвопринесення, супроводжувані складним ритуалом, що виконуються брахманами. Боги – Варуна, Індра, Агні і Сома), потім перетворившись в брахманізм (1-е тис. до н.е.) – розвинувся в результаті пристосування до ведичної релігії індоарійських племен місцевих культів автохтомного населення. (Верховні боги – Брахма, Вішну, Шива. Велику роль відіграють анімістичні уявлення та культ предків). Складний ритуал, який чинять брахманами, сувора обрядова регламентація життя, аскетичні подвиги розглядались як засоби, що забезпечують за законом карми краще перевтілення душі (сансара) і остаточне звільнення від ланцюга перержденій. Своіственно кастовий устрій суспільства (брахмани, кшатрії, вайш’ї, шудри) І, нарешті, індуїзм – основа якого – вчення про перевтілення душ (сансара), що відбувається відповідно до закону воздания (карма) за доброчесну або погано поведінка, обумовлений шануванням верховних богів ( Вішну або Шиви) або їх втілень і дотриманням кастових побутових правил. Світ – впорядковане ціле. Культові обряди відбуваються в храмах, у місцевих домашніх вівтарів, у священних місцях. В якості священних шануються тварини – корова, змія, річки (Ганг), рослини (лотос) та ін. Для індуїзму характерне уявлення про універсальність і загальності верховного божества, що особливо проявилося у вченні бгакті. Сучасний індуїзм існує у іде двох течій: вишнуизма і шиваизма.

19. Дайте характеристику релігій Стародавнього Китаю.

Основними релігіями віруючих китайців прийнято вважати буддизм, даосизм і конфуціанство. На ранніх етапах можна відзначити культ Шан-ді і культ Неба. Розглянемо їх у порядку виникнення. Культ Шан-Ді – типова рання політеїстична форма релігії. Шан-ді – верховне божество і легендарний родоначальник іньцев, предок-тотем, який повинен був піклуватися про добробут свого народу (через це всі наступні релігії грунтувалися на культі предків і спиралися на традицію). З його допомогою забезпечувалися єдність і наступність роду, посилювалося раціональне начало (не розчинитися в абсолюті, а навчитися гідно жити у відповідності з прийнятою нормою, цінуючи саме життя, а не заради прийдешнього порятунку, знаходження блаженства в іншому світі). В епоху династії Чжоу культ Шан-ді злився з культом Неба, де китайський правитель став сином неба, а його країна – Піднебесної. Китайці вважали, що велике Небо карає недостойних і винагороджує доброчесних. Доброчесність при цьому – це слідування законам Неба. Людина не повинна втручатися в гармонію природи, порушувати природний встановлений порядок.

Даосизм – виник у 2-му столітті нашої ери. Основне канонічне твір – трактат “Лао-Цзи”. На початку 5-ого століття розроблена теологія і ритуал, до 10-го століття пользаволся особливим заступництвом державної влади. Зберігся в основному як синкретична народна релігія, що ввібрала елементи конфуціанства і буддизму. Основна мета даосистов – досягнення довголіття за допомогою ряду методів (дієта, фіз.упражненія тощо), тобто пізнання дао, зливання з ним. Основне поняття – дао, і як першопричина всесвіту, її закономірність, і як цілісність життя, і як недоступний людині, укорінений у вічності шлях. Моральний ідеал – відлюдник, який за допомогою релігійної медитації, сексуальної гігієни, дихальних і гімнастичних вправ домагається високого духовного стану , яке дозволяє йому зануритися в спілкування з божественним Дао.

Конфуціанство – етико-політичне та релігійне вчення (філософія моралі, зодягнена в релігійну форму). Основи закладені в 6-му столітті до н.е. Конфуцієм. Оголосило влада правителя священною, дарованою небом, а поділ людей на вищих і нижчих (“шляхетних людей” і “маленьких людців”) – загальним законом справедливості. Основний зміст навчання складають п’ять великих чеснот, що знаходяться у відповідності з законами природи і є найважливішими умовами розумного порядку і спільного життя людей: 1) мудрість, 2) гуманність, 3) вірність; 4) шанування страших; 5) мужність. Особистість не для себе, а для суспільства! Конфуцій був переконаний, що людина за своєю природою більше схильний до добра, ніж на зло, і сподівався на ефективність моральної проповіді. З 2-го ст. до н.е. по 1913 рік було офіційною державною ідеологією.