Релігієзнавство в запитаннях і відповідях

1. Що вивчає релігієзнавство?

Релігієзнавство – галузь гуманітарного знання, яка вивчає закономірності виникнення, розвитку та функціонування релігії як складного феномена на різних етапах розвитку культури.. Головним у релігієзнавстві є філософський зміст. Релігія – від латинського religio – благочестя, набожність, святиня.

2. У чому полягає сутність богословсько-теологічного підходу до пояснення релігії?

Для богословсько-теологічного підходу релігія є надприродне явище, результат надприродною зв’язку людини з Богом. Релігія – це відповідь людини на прояв божественної сутності.

3. Чим відрізняється філософський підхід до релігії?

Релігійна філософія – вчення про ставлення людини до Бога і Бога до людини.

Філософія релігії – розглядає релігію як ідеалізовану сукупність нашого боргу, втілену в божественні заповіді і Бога як вищого ідеалу. Від неї відгалужується деїзм, який стверджував, що Бог є першопричина всього, але після створення світу рух світобудови відбувається без його участі і пантеїзм, який стверджує тотожність Бога і Всесвіту.

4. Особливості наукового методу пізнання релігії?

Наука вивчає релігію як одну із сторін суспільного життя, в її зв’язках і взаємодії з іншими галузями цього життя, яким шляхом формується релігія, як ті чи інші релігійні системи пояснюють світ, які цінності, норми і зразки поведінки вони формують у людей, як діють ті або інші релігійні організації, які функції релігії в суспільстві. Наука «вивчає» релігію, а філософія над нею «розмірковує».

5. Які особливості релігійної віри?

Віра – це стан душі людини, що дозволяє йому подолати життєві випробування, знаходити опору в життєвому бутті незалежно від наявності реально існуючих позитивних чинників, часто на противагу доводів розуму. Предметом релігійної віри є надприродне. Надприродне, на переконання віруючих, не підкоряється законам навколишнього світу, перебуває по той бік та порушує природний хід його розвитку.

6. Релігійна свідомість: співвідношення раціональної та емоційно-вольової сторін.

Релігійна свідомість має два рівні: теоретичний, буденний. Представники першого тлумачать релігійну віру переважно як інтелектуальний феномен, роблять акцент на змістовному характері релігійних уявлень, розглядаючи релігію переважно як міфологічну систему. Релігійні уявлення спочатку виступають у чуттєвих образах. Джерелом матеріалу служать природа, суспільство, сама людина. На базі цих образів формуються розумові конструкції: поняття, судження. Представники другого підходу роблять акцент на емоційно-вольовому елементі. Релігійна віра – це перш за все релігійні переживання, релігійні почуття.

7. Релігійний культ його зміст.

Найважливішим виглядом релігійної діяльності є культ. Його зміст визначається відповідними релігійними уявленнями, ідеями, догматами. Перш за все виступає у вигляді культового тексту (тексти Святого Письма, Перекази, молитов, псалмів і пр.) Відтворення цих текстів актуалізує у свідомості учасників релігійні образи і міфи («драматизація релігійного міфу»).

Культ – мова релігії, де предмети, дії, слова мають символічне значення. Це реалізація релігійної віри в діях соціальної групи або окремих індивідів. Культова система – це перш за все сукупність певних обрядів.

Обряд – сукупність стереотипних дій, встановлюваних звичаєм або традицією тієї чи іншої соціальної спільності. Релігійні обряди – сильний засіб емоційного впливу, ретельно продуманий ритуал, супроводжуваний молитвами, музикою, хоровим співом. Обряд носить символічний характер. Символ – знак, образ, що втілює якусь ідею або представляє який-небудь образ. Символами можуть бути речі (хрест – символ християнської віри), дії (хресне знамення), міфи, перекази (біблійна оповідь про створення світу).