67)Стан української школи і педагогіки в 70-80-х рр. ХХст

У 70-ті роки почали найбільше проявлятися командно-адміністративні методи керівництва школою. Наслідки парадності та урочистості “керування” успішністю не призвели до позитивного результату. У 70-х роках практично було завершено перехід до загальної освіти. У цей період почали розвиватися нові форми організації трудової підготовки, зокрема утворювалися міжшкільні навчально-виробничі комбінати трудового навчання та профорієнтації для учнів 9-10 класів

80-ті роки стали новим етапом реорганізації освіти. У 1984 році розпочалася реформа загальноосвітньої та професійної школи, метою якої було подолання недоліків в системі освіти, у змісті та методах навчання та виховання. Курс був узятий на підвищення якості освіти та виховання; забезпечення більш високого рівня викладання кожного предмета, міцне оволодіння основами наукздійснення переходу дітей на навчання з шестирічного віку; запровадження одинадцятирічного терміну навчання; формування нової структури загальноосвітньої школи (початкова школа (1-4 класи); неповна середня школа (1-9 класи); середня школа (1-11 класи)); підвищення рівня викладання всіх предметів, запровадження вивчення основ електронно-обчислювальної техніки, комп'ютеризацію навчального процесу; зменшення наповнюваності 1-9 класів до 30 учнів, 10-11 класів – до 25 учнів; збільшення навчального часу на трудове навчання, суспільно-корисну працю, покращення роботи з професійної орієнтації молоді. Курс, узятий документом “Про реформу загальноосвітньої та професійної школи” на формування особистості, фактично був відірваний від життя. Всі ті зміни, що мали місце в освіті не привели до докорінного поліпшення стану справ в освіті, оскільки країна досить швидкими темпами рухалась у напрямку економічної кризи.

68)Освітня діяльність і педагогічна спадщина в.Сухомлинського

Сухомлинський є автором цілого ряду педагогічних праць: "Павлиська середня школа", "Серце віддаю дітям", "Сто порад учителеві", "Народження громадянина", "Батьківська педагогіка" і ін. Всього написав 41 монографію, понад 600 наукових статей.Педагогічна спадщина Сухомлинського багатоаспектна, її пронизує проблема проектування людини, яка ґрунтується на ідеї всебічного розвитку особистості. Всі сторони виховання (розумове, моральне, естетичне, трудове, фізичне) він розглядав у єдності, вважаючи, що при упущенні чогось одного не розв’яжеться жодне виховне завдання. У Павлиській середній школі, якою керував педагог, виховна робота була спрямована на те, щоб дитині дати, перш за все, духовну повноту і насиченість життя.

Педагогом була запроваджена система розумового виховання, спрямована на піднесення в учнів життєвої цінності знань, на залучення їх до розумової праці, на вироблення у них вміння і бажання вчитися. Він закликав до створення у школі культу знань.

69)Українська народна педагогіка про трудове, моральне і сімейне виховання

Українська народна педагогіка (етнопедагогіка)- цілісна педагогічна система, що має чітко означену мету виховання і традиційно уставлені засоби для її досягнення. Зміст і методи народної педагогіки базуються на народному світобаченні й народній психології, тобто етнопедагогіка витворювалась відповідно до народної душі, ментальності.Провідну роль у сімейному вихованні відіграє мати. Саме вона найсильніше впливає на дітей, особливо в сфері духовно-морального виховання. Саме через матір успіхи цивілізації проникають в сімейний побут, а через нього і в життя народу. Основи людського характеру закладаються в перші роки життя, коли дитина перебуває під безпосереднім впливом матері, отже й формування характеру дитини багато в чому залежить насамперед від неї, і коли в жінки народжується дитина, то вона вже не живе для себе, а повністю віддається вихованню маленької істоти. Не меншим є й вплив батька, особливо коли йдеться про виховання хлопчиків. Проте виконати свої виховні функції батько і мати можуть лише за умови, що вони є справжнім авторитетом для дітей. Сім'я несе повну відповідальність за розвиток, виховання і навчання своїх дітей.Трудове виховання – серцевина народної педагогіки. З прадавніх часів трудове виховання і молоді було найважливішої обов'язком батьків, та був і навчальних установ і інших інститутів. Народ завжди піклувався, щоб молоде покоління оволодівало певними професіями, кожен ставав «майстром попри всі руки». Історія донесла до нас неоціненний досвід озброєння покоління різноманітними трудовими вміннями і навички. Моральне виховання забезпечує формування в особистості добродійного характеру і доброзичливих стосунків до людей.