2.5. Вікова періодизація психічного розвитку

Психічний розвиток людини проходить ряд періодів, послідовна зміна яких нео-г| боротна й передбачувана. Кожен період (вік) — своєрідний ступінь психічного [ розвитку з притаманними йому відносно стійкими якісними особливостями.

Відомо, що вікові психологічні особливості зумовлені конкретно-історични-| ми умовами розвитку, спадковістю, певною мірою — характером виховай» особливостями діяльності та стосунків з іншими людьми, що впливає передусім| на специфіку переходу від одного вікового періоду до іншого. Власне тому, що навчання й виховання організовує діяльність дітей поетапно, керує нею на основ накопиченого досвіду, прагнучи враховувати наявні психофізіологічні можли-ї

31

2.5. Вікова періодизація психічного розвитку

вості, періоди психічного розвитку дитини виявляються тісно пов'язаними із сту­пенями навчання й виховання.

Критеріями визначення основних періодів індивідуального психічного розвит­ку повинні бути якісні й суттєві взнаки, взяті в їх системному зв'язку, що виявляє характерні для кожного віку цілісні новоутворення. Такими є ті психічні й соці­альні зміни в житті дитини, які визначають її свідомість і діяльність, ставлення до середовища, увесь хід розвитку на даному етапі (Л.С. Виготський).

У вітчизняній психології прийнято визначати основні періоди психічного роз­витку підростаючого покоління за психолого-педагогічними критеріями, що включають характерну для кожного віку соціальну ситуацію розвитку, передусім зміст і форми навчання й виховання, провідну діяльність у її співвідношенні з ін­шими видами діяльності, відповідний рівень розвитку свідомості й самосвідо­мості особистості (центральне вікове новоутворення).

Такими періодами є: ранній (від народження до трьох років) і дошкільний (з трьох до семи) вік; молодший шкільний вік (з семи до десяти років); середній шкільний, або підлітковий вік (із десяти років до п'ятнадцяти); старший шкільний, або ж юнацький вік (із п'ятнадцяти років і до досягнення зрілості). У кожному періоді виділяють стадії й фази, що не мають однозначних назв.

Кожному періоду відповідають також характерні особливості фізичного роз­витку індивіда.

Така періодизація є найпоширенішою у вітчизняній психології, і саме вона лежить в основі наведеної вище характеристики вікових періодів.

Охарактеризуйте зміст понять "розвиток " і "формування " у віковій психо­логії.

Які кількісні та якісні зміни людської психіки ви можете назвати? Поясніть різницю між ними.

Назвіть основні закономірності розвитку психіки та дайте ш характеристику.

Перелічіть основні фактори розвитку особистості та охарактеризуйте їх.

Рушійними силами психічного розвитку індивіда є...

Якрозв 'язується проблема співвідношення розвитку особистості з навчанням

і вихованням у сучасній психології?

На основі яких критеріїв визначають вікові періоди розвитку?

34

Тема 3. Психологічні особливості дошкільного віку Ж ^ Особливості психічного розвитку немовляти

35

3.1. Особливості психічного розвитку немовляти

Криза ново- Період розвитку дитини від народження до одного року нази-| народженості ваготь стадією немовляти. У ній виділяють надзвичайно важ- і ливу фазу новонародженості (від моменту народження де одного-двох місяців). Фізично відокремившись від матері, дитина має адапту''~' ся до цілком інших умов життя (звикнути отримувати кисень із повітря, приі їжу ззовні, перетравлювати її, виділяти непотрібні організму речовини тощо).

Кризу новонародженості не відкрили, а визначили теоретично (причому! останньою), і виділили як особливий період у психічному розвитку дитини. Озн*-* кою кризи є втрата дитиною ваги у перші дні після народження.

Соціальна ситуація розвитку немовляти неповторна і визначається двома мо ментами. З одного боку, біологічно дитина цілком безпорадна, вона не може задовольнити жодної життєвої потреби без допомоги дорослого. Внаслідок і^"- го немовля є максимально соціальною істотою. З іншого боку, за цілковр залежності від дорослих дитина позбавлена основних засобів спілкування з ни насамперед, людської мови. На цій суперечності між максимальною соціальніс тю і мінімальними засобами спілкування грунтується увесь подальший розви-І т»к дитини у цьому віці. І

Життя дитини тепер забезпечується певними анатомо-фізіологічними можі ливостями та рядом вроджених механізмів, що проявляються в готовності нервоі вої системи пристосовувати організм до зовнішніх умов.

Відразу ж після народження вмикаються безумовні рефлекси, що забезпе ють роботу основних систем організму (дихання, кровообігу та ін.). Крім т у новонародженого можна виявити захисні (тобто спрямовані на обмеження) окремих подразників або на цілковите відчуження від них), орієнтувальні (спр мовані на забезпечення взаємодії з окремими подразниками, зокрема, пов'$ ними з харчуванням ) та деякі інші рефлекси.

Власне, новонародженість є тим періодом у житті людини, коли ще моя спостерігати у "чистому вигляді" вроджені, інстинктивні форми поведінки, сг мовані на задоволення органічних потреб людини (у кисні, їжі, теплі тощо).

Однак, і це принципово важливо, названі потреби забезпечують лише вия вання дитини, а не її психічний розвиток.

Зазначимо, що дитина наділена вродженими формами поведінки значно гіі ше, ніж малята тварин, однак вона володіє майже необмеженими можливостям освоювати нові форми поведінки. За умови задоволення органічних потреб і дотримання правильного режиму і виховання у дитини формуються нові, власі людські потреби (в отриманні вражень, у спілкуванні з дорослими тощо), і на! основі здійснюється психічний розвиток. І

Потреба отримувати враження від оточуючої дійсності, пов'язана з орієнту­вальними рефлексами, розвивається відповідно до готовності аналізаторів. До того ж, у перші дні після народження найбільше значення мають філогенетично давніші аналізатори (смаковий, нюховий, шкірний, вестибулярний, температур­ний) та відповідні їм форми чутливості. Дещо пізніше у відповідь на зорові та слухові подразнення виникає зорове й слухове зосередження (дитина перестає плакати або ж на деякий час стримує імпульсивні рухи рук, ніг чи голівки).

На відміну від малят тварин, у яких передусім удосконалюються рухи, для новонародженої дитини характерний насамперед розвиток зору та слуху. Психічна активність немовляти проявляється також у гальмуванні імпульсивної рухової активності.

Наголосимо, що умовою дозрівання мозку новонародженого є розвиток органів чуттів (аналізаторів), тому що саме з їх допомогою мозок отримує різно­манітні сигнали із зовнішнього світу.

Джерелом і, що ще важливіше, організатором таких вражень для новонаро­дженого є дорослий.

Численні дослідження свідчать, що батьки, які брали своїх дітей на

36