- •О.В.Федик
- •Тема 1. Історичні етапи вивчення сексуальності людини
- •Тема 2. Закоханість і кохання. Шлюбні стосунки………………
- •Тема 3. Розвиток сексуальності протягом життя……
- •Тема 4. Соціокультурні та психологічні аспекти чоловічої й жіночої сексуальності…………………………………………………
- •Тема 1. Історичні етапи вивчення сексуальності людини
- •Запитання та завдання:
- •Доісторичний етап
- •Етап спостереження та накопичення знань із проблем сексуальності
- •Етап формування досексологічних знань із психології сексуальності
- •Етап формування сексологічних знань
- •Розвиток вітчизняної сексології
- •Тема 2. Закоханість і кохання. Шлюбні стосунки.
- •Запитання і завдання:
- •Типи кохання (що залежать від об'єктів любові)
- •Основні функції сім’ї.
- •Психологічні типи сексуальних партнерів.
- •Стадії розвитку шлюбу.
- •Тема 3. Розвиток сексуальності протягом життя
- •Запитання і завдання:
- •Парапубертатний період (від народження до 6—7 років)
- •Психосоціальний розвиток дитини за е.-г. Еріксоном
- •Психологічні аспекти сексуальності дитини у парапубертатному періоді
- •Передпубертатний період (від 6-7 до 11-12 років)
- •Психосексуальний розвиток за 3. Фрейдом
- •Психосоціальний розвиток за е.-г. Еріксоном
- •Психологічні аспекти сексуальності у передпубертатному періоді
- •Пубертатний період (12-17 років)
- •Психосексуальний розвиток особистості у пубертатному періоді за 3.Фрейдом
- •Психосоціальний розвиток особистості у пубертатному періоді за е.Г.Еріксоном
- •Психологічні аспекти сексуальності у пубертатному періоді
- •Сексуальні фантазії та мастурбації у пубертатному періоді
- •Період статевої зрілості (18-55 років)
- •Психосоціальний розвиток особистості у період статевої зрілості за е.Г.Еріксоном
- •Психологічні аспекти сексуальності у період статевої зрілості
- •Розвиток сексуальності в юнацькі роки (18—20 років)
- •Психологічні особливості сексуальності в період ранньої зрілості (20-40 років)
- •Психологічні особливості сексуальності в середньому віці (40-55 років)
- •Інволюційний період (від 55 років)
- •Психосоціальний розвиток особистості в інволюційному періоді за е.-г. Еріксоном
- •Психологічні аспекти сексуальності в інволюційному періоді
- •Тема 4. Соціокультурні та психологічні аспекти чоловічої й жіночої сексуальності
- •Запитання та завдання:
- •Соціокультурні аспекти сексуальності
- •Тема 5. Чотирифакторна системна концепція сексуального здоров'я
- •Запитання і завдання:
- •Роль психологічних чинників у генезі порушення сексуального здоров'я
- •Механізми психологічного захисту
- •Роль сексуальної просвіти у забезпеченні статевого здоров'я
- •Тема 6. Психопрофілактика порушень сексуального здоров'я. Система та принципи психопрофілактики.
- •Запитання і завдання:
- •Психопрофілактика сексуальної дисфункції у чоловіків і жінок
- •Психопрофілактика сексуальної дисгармонії подружньої пари
- •Тема 7. Порушення статевої самосвідомості. Порушення статевої переваги.
- •Порушення статеворольової поведінки
- •Порушення статевої переваги
- •Тема 8. Сексуальні розлади. Психогенні сексуальні розлади.
- •Сутність сексуальних розладів.
- •Причини виникнення сексуальних розладів
- •Тема 9. Дослідження структури особистості сексологічних хворих та лікування сексуальних розладів Діденко с.В., Козлова о.С. Психологія сексуальності: Підручник.- к.:Академвидав,2009.-с.261-268.
- •Терапія сексуальних розладів
- •Основні принципи терапії сексуальних порушень
- •Література
Основні принципи терапії сексуальних порушень
Універсальність лікарських засобів і терапевтичних схем не гарантують лікування сексуальних розладів. Не завжди вдається відразу дібрати оптимальні комбінації, дози препаратів, визначити психотерапевтичні напрями лікування. У клінічній практиці патогенетична терапія повинна ґрунтуватися на неухильному дотриманні принципових положень, покликаних забезпечити поступову редукцію психогенних сексуальних розладів, цілковиту або відчутну нормалізацію самопочуття і настрою хворої людини; наслідком їх недотримання можуть бути невиліковність невротичних і псевдоневротичних станів, хроніфікація їх перебігу Систему терапії сексуальних порушень утворюють кілька принципів.
Принцип індивідуальної терапії. Дотримання його орієнтує на диференційований підбір основного психотерапевтичного засобу, визначення його адекватної дози та найефективнішого шляху введення.
Цілеспрямований вибір препарату з метою впливу на певну ланку в складному симптомокомплексі депресивних станів потребує правильного оцінювання статусу хворого: встановлення психогенної природи соматичних розладів, наявності афективних порушень. Призначення психотропних речовин без точного знання механізмів виникнення конкретного сексуального розладу і впливу препаратів на функції організму абсолютно неприпустиме.
Підбір оптимальних за терапевтичним ефектом доз вимагає врахування рівня головного психопатологічного синдрому, тривалості страждання, ступеня віталізації (лат. vitalis — життєвий) депресії. При цьому беруть до уваги вік і конституцію пацієнта, перенесені ним у минулому важкі захворювання і черепно-мозкові травми, наявність серцево-судинних та ендокринних захворювань. Враховують його професію, звички, умовно-рефлекторні варіанти біологічних ритмів, суб'єктивне ставлення хворого до лікування і лікарського препарату.
Оптимальний терапевтичний ефект можливий при застосуванні невеликих або мінімальних доз психотропних препаратів. Це створює умови для терапевтичної гнучкості лікування, знижує імовірність виникнення побічних і лікарських ускладнень. Абсолютними протипоказаннями щодо призначення психотропних ліків є ниркова і печінкова недостатність, вагітність, алергізація організму.
Принцип комбінованої терапії. Він передбачає одночасне лікування соматичної патології центральної нервової системи та психогенних порушень; визнає постійні поради і допомогу терапевта у створенні в пацієнта індивідуального щоденного стереотипу; комплексне застосування психотропних засобів з різною спрямованістю основної та побічної дії для успішної терапії афективних розладів із вісцеровегетативною (лат. viscera — нутрощі і vegeto — оживлюю) симптоматикою; поєднання психофармакоте-рапії та психотерапії при патопсихологічному лікуванні психогенних сексуальних розладів.
Принцип динамічної корекції психічного та фізичного станів хворого. Цей принцип поширюється на весь процес лікування соматизованої депресії й охоплює такі послідовні етапи: а) перший контакт з пацієнтом; б) адаптація до препаратів і збільшення їх доз; в) індивідуально-оптимальний терапевтичний вплив лікарських речовин; г) скасування препаратів (за нормалізації ефективності і соматичного статусу хворого). Першу бесіду з хворим розглядають при цьому як окремий етап лікування.
Здійснення психотерапії вимагає чіткого встановлення вказівок до її застосування. Основне завдання психотерапевта при цьому полягає у виявленні великої групи хворих з різними соматичними скаргами за незначних емоційних розладів. Такі хворі більше потребують підтримки і корекції поведінки, ніж тривалого лікування.
Стосовно людей із сексологічними розладами, яким потрібна допомога психотерапевта, необхідно послуговуватися правилом «дбайливого ставлення». У розмові з ними не слід застосовувати терміни, які мають образливий, зневажливий відтінок («імпотенція», «безсилля», «нездатний» тощо).
За індивідуальної психотерапії фахівець повинен враховувати механізми психологічного захисту, не давати відразу коригувальних настанов, якщо вони суперечать поглядам або несвідомим установкам пацієнта. Головне завдання — перебудувати установки пацієнта. Контроль за формуванням установок є основною ознакою раціональної психотерапії, її відмінністю від простої рекомендації лікаря.
Для успішного лікування психогенних сексуальних розладів потрібні високий професіоналізм, розуміння ролі у структурі кожного сексуального розладу первинної або вторинної деформації особистості. Без цього в сексологічній практиці неможливі активна психотерапія, використання нетрафаретних діагностичних і терапевтичних схем.