Психологічні аспекти сексуальності дитини у парапубертатному періоді

Дитяча сексуальність є одним із найменш досліджених у психології сексуальності питань. Адже дані стосовно сек­суальної поведінки дітей, отримані від дорослих респон­дентів, є неточними та недостовірними (дорослі можуть погано пам'ятати свої відчуття і почуття в дитинстві, приховувати певні спогади, щоб виглядати «нормально»). Опитування дітей щодо їх сексуальних відчуттів і поведін­ки неможливі з багатьох міркувань. Тому дослідникам, які зосереджені на питаннях дитячої сексуальності, дово­диться покладатися на здогадки, умоглядні висновки, дані культурологічних досліджень аборигенів, які вважають нормальними сексуальні ігри дітей.

До появи праць 3. Фрейда побутувала думка, що сек­суальність у дітей відсутня. Деякі дослідники, визнаючи її існування, не розголошували інформації про неї, вважаючи її гріховною та небезпечною. Суперечливість у поглядах не подолана і дотепер. Багато батьків відчуває дискомфорт при будь-яких проявах сексуального інтересу в дитини, бо тлу­мачать їх як ненормальні або не знають, як себе поводити, зважаючи на власні сексуальні проблеми та упередження.

Передпубертатний період (від 6-7 до 11-12 років)

У передпубертатному періоді основними факторами ро­звитку сексуальності стають самодослідження та взаємо­дія з однолітками. У цей період активно формуються са­моусвідомлення, самооцінка, Я-концепція, Я-образ, що позначаються на поведінці особистості і спілкуванні із представниками протилежної статі.

Психосексуальний розвиток за 3. Фрейдом

Передпубертатному періоду в теорії психосексуального розвитку 3. Фройда відповідає латентний період. Однак деякі діти можуть не мати латентного періоду в ро­звитку своєї сексуальності.

Для латентного періоду (6-12 років) характерне сек­суальне затишшя. У цей час нові ерогенні зони не з'явля­ються, а сексуальний інстинкт дрімає, тому по суті він не є стадією психосексуального розвитку.

Завдяки сублімації (зосередження енергії, афективних потягів на соціальній діяльності або творчості) лібідо дити­ни спрямовується на не пов'язані із сексуальністю види діяльності: інтелектуальні заняття, спорт, стосунки з однолітками. Латентний період Фройд розглядав як підго­товку до дорослішання і не надавав йому важливого зна­чення, попри те що за часом він триває стільки ж, скільки дві попередні стадії разом.

Психосоціальний розвиток за е.-г. Еріксоном

У психосоціальній теорії Е.-Г. Еріксона передпубертатному періоду також відповідає латентна стадія (6-12 ро­ків).

На початку латентної стадії дитина, навчаючись у школі, засвоює елементарні культурні норми, підвищується її здат­ність до логічного мислення та самодисципліни, взаємодії з однолітками відповідно до певних правил. Любов дитини до батька протилежної статі і суперництво з батьком своєї статі, за Еріксоном, у цьому віці сублімує та виражається у вну­трішньому прагненні до набуття нових навичок та успіху. У дітей розвивається працелюбство: «Я - те, чому навчився».

Небезпека латентної стадії полягає в можливості появи почуття неповноцінності або некомпетентності. Наприклад, якщо дитина сумнівається у власних здібностях чи статусі, це може відбити бажання навчатися далі. Почуття неповно­цінності може розвиватися і тоді, коли дитина виявляє, що стать, раса, релігія чи соціально-економічне становище, а не рівень знань та мотивації, визначають її особисту значущість і гідність. Почуття компетентності і працелюбство ди­тини в цей період сильно залежать від шкільної успішності.