4...Предмет,завдання,функції соціальної педагогіки

Соціальна педагогіка – це наука про соціально-педагогічні механізми становлення особистості в соціумі.

Предметом соціальної педагогікиє дослідження, організація та керівництво впливами соціального середовища на формування духовності людини, групи, суспільства в цілому предметом соціальної педагогіки є формування людини в соціумі:формування самостійно діючої, моральної, гармонійної особистості, яка відповідає за вибір життєвого шляху, творчу реалізацію своїх здібностей у найрізноманітніших сферах (людина-людина, людина-праця, людина-природа, людина-суспільство, людина-сім’я, людина-здоров’я, людина-час, людина-моральність);адаптація людини до соціокультурного середовища і середовища до людини;виховно-освітня допомога соціальному становленню особистості, підтримка незахищеної особистості;сприяння в критичних і екстремальних ситуаціях розвитку життєвих цінностей і відносин особистості.

Метою соціальної педагогікиє створення у соціумі умов для позитивного розвитку особистості, цілеспрямована гуманізація між- та надособових стосунків у суспільстві, гармонізація духовної та матеріальної структур в соціумі.

Основні завдання соціальної педагогіки:

1.Самостійне дослідження та узагальнення досягнень дотичних наук щодо процесу соціального формування особистості, групи, суспільства.

2.Створення умов в соціумі для духовного становлення, розвитку та реалізації в соціумі людини, групи, суспільства.

3.Організація гуманної, демократичної системи соціального виховання в суспільстві.

4.Розробка механізмів регуляції та корекції ставлення:а) особистості до себе, іншої особистості, групи, суспільства, природи;б) групи до особистості, суспільства, природи;в) суспільства до особистості, групи, природи.

5.Дослідження перспектив розвитку соціальної педагогіки в нашій країні та за рубежем.

Прикладні завдання соціальної педагогіки:Формувати в свідомості людини любові до ближнього і всього живого, добра, справедливості.У випадку кризи ставити за мету вийти з неї, визначити шляхи виходу з цієї кризи, визначити мету життя, навчити людей спілкуванню.Розвивати прагнення пізнавати навколишній світ, людину в ньому; розуміти унікальність, духовні та фізичні особливості, права і обов’язки людини в суспільстві.Розвивати почуття власної гідності, самостійності і впевненості у собі.Навчити людей вирішувати конфлікти опираючись на моральні та правові норми суспільних відносин, які діють у соціумі.

функції соціальної педагогіки можна поділити на три групи:а) виховна;б) соціально-правова;в) соціально-реабілітаційна.

5...Принципи соціальної педагогіки

Принцип природовідповідності. Людина – природне істота розвивається за законами природною та соціальної природи. Це означає, що з певних умов може відбутися відповідна спрямованість і динаміка розвитку та виховання конкретної людини.

Сутність принципу у тому, що до людині має бути як до природного суті, а точніше,социально-природному. Його (людини) слід розвивати, удосконалювати тільки з урахуванням її природних можливостей та трохи більше. Інакше його можна лише деформувати і навіть зруйнувати. Принцип природовідповідності диктує необхідність ретельного обліку у процесісоциально-педагогической роботи загальних законів розвитку природи, інакше кажучи, природних можливостей людини. Дотримання цих вимог дозволить найповніше використовувати індивідуальні природні задатки кожної дитини у процесі їх спрямованого, доцільного і найповнішого розвитку. Найвища вимога – це:—знати закони та закономірності розвитку та виховання й уміти будувати в відповідностей із нею всю соціально-педагогічну роботу;—вивчати і чути як вікові і статеві індивідуальні особливості, а й найближчі і перспективні можливості людини – об'єктасоциально-педагогической роботи;—співвідносити обирані метисоциально-педагогической роботи з задатками дитини, кошти її досягнення – з його індивідуальними можливостями;—регулярно працюють з дітьми, мають особливі потреби, вивчати особливості індивідуального,индивидуально-коррекционного ікоррекционно-компенсаторного розвитку, створюючи кожному за найоптимальніші умови індивідуального самовдосконалення;— у процесісоциально-педагогической роботи враховувати якприродосообразность розвитку та виховання, але й можливості саму природу у реалізації цілей.

Принцип гуманізму. Слово «гуманізм», «гуманність» (від латів.humanus – людяний) означає систему поглядів, визнають цінність людину, як особистості, право волю, щастя, захист та охороні життя, здоров'я. Цей принцип у соціальній педагогіці означає пріоритет соціального значення людини, створення умов захисту його прав, розвитку та виховання, надання йому допомоги у самовизначенні, інтеграції у суспільстві.

Найвища вимога принципу:—розвиток виробництва і виховання направляють у інтересах чоловіки й має сприяти його самовдосконалення;—виховання має ставити людини у певні умови, які найбільш відповідають його індивідуальним можливостям і допускають саморуйнування особистості;—гуманізм ні підмінятисягиперопекой, вседозволеністю;—у процесі взаємодії з дитиною має бути забезпечено визнання його права бути собою, поважати його особиста гідність.

Принцип кулътуровідповідності. Людина як соціальне істота розвивається і формується не для життя і самореалізації за умов середовища життєдіяльності — у певній культурі. Разом з культурою людина засвоює той менталітет, притаманним для середовища його життєдіяльності.

Власне принцип культуро відповідності виховання було сформульовано Дистервегом. Він звертав увагу необхідність урахувати вчених місця й часу, за яких людина народився також і у яких він має жити. Людина — продукт свого часу й його культури.

Найвища вимога принципу:

—прилучати дитину з раннього дитинства до національної (народної) культурі;

—залучити до виховної діяльності своєрідність на рідного виховання, можливості народній мудрості про (мови, традицій, звичаїв тощо.);

—починати соціальне виховання з рідної мови, активно включаючи народних пісень, сказання, літературу, і мистецтво. Культури і мови інших народів вивчати і натомість рідної мови і управлінням культури;

—активно використовувати культурну спадщину минулого, культурні досягнення й можливості регіону, духовні цінності світової культури.