- •Розділ і Характеристика креативності, як особистісної здатність до творчості
- •Поняття креативності. Основні підходи до поняття креативність
- •Креативність і творча фантазія та її розвиток
- •1.3. Структура креативності
- •1.4. Креативність – творче начало, яке можна розвивати.
- •Розділ іі Дослідження креативності, як успішності особистості
- •2.1. Діагностика особистісної креативності (є.Є. Тунік)
- •2.2. Тест на мислення і креативність . Опитувальник Визначення типів мислення та рівня креативності . Діагностика за методикою Дж. Брунера .
- •Розділ ііі Проблеми розвитку креативності як особистісної здатність до творчості
- •Висновок
- •Список використаної літератури
1.3. Структура креативності
На креативність впливають ряд чинників, зокрема: індивідуальні риси; мотивація; зовнішнє середовище; стиль мислення; система; знання; культура; інтелект.
Дослідження, проведені В. Дружиніним і Н. Хазратовою, показали, що розвиток креативності проходить щонайменше дві фази.
Перша фаза. Розвиток «первинної креативності » як загальної творчої здібності, неспеціалізованої щодо відповідної галузі людської життєдіяльності. Сенситивний період цього етапу наступає у 3-5 років. У цей час наслідування дитини значущому дорослому, як креативному взірцю, є основним механізмом формування креативності. Можливо також, що на якийсь період креативність переходить у латентний стан (феномен «дитячої творчості »).
Друга фаза. Підлітковий і юнацький вік (від 13 до 20 років). У цей період на основі «первинної креативності » формується «спеціалізована креативність»: здібність до творчості, пов’язана з відповідною сферою людської діяльності, як її «зворотна сторона» - доповнення й альтернатива. На цьому етапі особливу, значущу роль відіграє «професійний» взірець, підтримка сім`ї і ровесників.
Головне, юнаки визначають для себе «ідеальний взірець» творця, якого прагнуть наслідувати (аж до ототожнення).
Друга фаза завершується запереченням власної наслідувальної продукції і негативним ставленням до колишнього «ідеалу».
Індивід або затримується на фазі наслідування назавжди, або переходить до оригінальної творчості (В. Дружинін).
У рамках креативності виокремлюють оригінальність, або здібність надавати незвичні відповіді; семантичну гнучкість, тобто уміння виявляти різні способи використання предмета; образну гнучкість, тобто здібність бачити нові властивості об’єкта; семантичну спонтанність, тобто легкість виникнення різноманітних ідей (В.Д. Шадріков).
Більшість дослідників розглядає креативність як особистісну характеристику індивіда (якість, особливість, здібність).
Терміном «креативність» у психологічних дослідженнях позначається комплекс інтелектуальних й особистісних особливостей індивіда, що сприяють самостійному висуванню проблем, генеруванню великої кількості оригінальних ідей і нешаблонному їх рішенню.
На відміну від креативності, творчість – людська діяльність, яка має на меті створення чогось нового. Може розглядатись з позиції об’єктивного аналізу (соціологічного, аксіологічного) як створення нових цінностей, примноження об’єктів культури. З психологічної точки зору під творчістю розуміється не тільки процес створення принципово нового, але й діяльність, яка передбачає відкриття нового для даного індивіда, розв’язання задачі, що постала перед ним вперше.
Одне з найпоширеніших визначень творчості – визначення за продуктом чи результатом. Під творчістю у даному випадку розуміється усе, що приводить до створення нового.
Креативність розглядають як характеристику творчого потенціалу особистості.
При оцінці креативності враховуються такі її характеристики (А.І. Савенков):
продуктивність – здатність до продукування максимально великої кількості ідей. Цей показник не є специфічним для творчості, але зрозуміло: чим більше ідей, тим більше можливостей для вибору з них найбільш оригінальних;
гнучкість – здатність переходити від одного класу явищ до іншого, часто дуже далеко за змістом. Творча людина, безумовно, повинна вміти гнучко змінювати і стратегію, і тактику дослідницького пошуку;
оригінальність – здатність висувати нові, неочікувані ідеї, що відрізняються від широкого загалу;
рівень «розробки» ідеї. Творчі особистості умовно можуть бути поділені на дві категорії: одні вміють краще продукувати оригінальні ідеї, інші – детально, творчо розробляти існуючі.
Креативність – особистісна якість, що базується на розвитку вищих психічних функцій, коли творчість, як автоматизована навичка, включається у всі види діяльності, поведінки, спілкування, контакту із середовищем.
У процесі формування креативності відбувається злиття свідомості і підсвідомості у деяку нову форму – надсвідомість. Надсвідомість інтегрує в собі найбільш узагальнені механізми протікання творчого процесу у згорнутому вигляді, коли в самому акті сприйняття відбувається трансформація об’єкта в художній образ, відкриття закономірності або рішення проблеми.
Креативність проявляється в успішному здійсненні всіх трьох фаз – вмінні самостійно бачити і ставити проблеми (підготовча), знаходити їх рішення (пошукова) і творчо втілювати їх у конкретному продукті (виконавча).
Креативність, як особистісна характеристика, проявляється, головним чином, у тому, що людина вкладає творче начало у всі види діяльності.
Таким чином, креативність – це особистісна якість, яка базується на потенційних можливостях кожної людини, актуалізації неусвідомлюваної потреби бути неповторною індивідуальністю, вільною, але такою, яка приєднується до всезагального через продукти своєї творчості, гармонійно поєднує індивідуальні і соціально значущі інтереси.
Структуру креативності можна визначити як оптимальний розвиток всіх потенційних можливостей індивідуальності й особистості.
У структурі творчої діяльності виокремлюють такі компоненти: креатину особистість, креативне середовище, креативний продукт.
Розкривши структуру креативності, ми звернулися до розгляду питань, пов’язаних з розвитком цього явища. У свою чергу, щоб виявити рівень розвитку того чи іншого явища, необхідно визначити критерії та показники цієї якості. Як вже зазначалося раніше, проблема розвитку креативності є однією з найбільш складних у психологічній науці, що пов’язано, насамперед, з неоднозначністю розуміння феномена креативності. Тому неможливо виділити єдині критерії та показники креативності, які задовольнили б усіх дослідників, оскільки кожен з них підходить до вивчення критеріїв та показників креативності, виходячи з власної концепції.