3. Захист від шкідливої дії речовин на виробництві

Загальні заходи та засоби попередження забруднення повітряного середовища на виробництві та захисту працюючих включають:

—  вилучення шкідливих речовин в технологічних процесах, заміна - шкідливих речовин менш шкідливими і т. п. Наприклад, свинцеві білила замінені на цинкові, метиловий спирт — іншими спиртами, органічні розчинники для знежирювання — миючими розчинами на основі води:

—   удосконалення технологічних процесів та устаткування (застосовування замкнутих технологічних циклів, неперервних технологічних процесів, мокрих способів переробки пиломатеріалів тощо),

—    автоматизація і дистанційне управління технологічними процесами та обладнанням, що виключає безпосередній контакт працюючих з шкідливими речовинами; герметизація виробничого устаткування, робота технологічног< устаткування під розрідженням, локалізація шкідливих виділень з< рахунок місцевої вентиляції, аспіраційних укрить;

—  нормальне функціонування систем опалення, загальнообмінно вентиляції, кондиціювання повітря, очистки викидів в атмосферу;

—  попередні та періодичні медичні огляди робітників, які працюючі у шкідливих умовах, профілактичне харчування, дотримання прави/ особистої гігієни;

—  контроль за вмістом шкідливих речовин в повітрі робочої зони

—  використання засобів індивідуального захисту.

4. Призначення та класифікація систем вентиляції

Під вентиляцією розуміють сукупність заходів та засобів призначених для забезпечення на постійних ррбочих місцях та зонах обслуговування виробничих приміщень метеорологічних умов та чистоти повітряного середовища, що відповідають гігієнічним та технічним вимогам. Основне завдання вентиляції — вилучити із приміщення забруднене або нагріте повітря та подати свіже.

Вентиляція класифікується за такими ознаками:

—  за способом переміщення повітря — природна, штучна (механічна] та суміщена ( природна та штучна одночасно);—  за напрямком потоку повітря — припливна, витяжна, припливно-витяжна;—  за місцем дії — загальнообмінна, місцева, комбінована.

5. Системи опалення будівель]

Cисте́ми опа́лення являють собою комплекс елементів призначений для отримання, переносу та передачі необхідної кількостітеплоти в опалюване приміщення, та включає в себе три основні елементи:

1. Джерело теплоти (теплогенератор при місцевому або теплообмінник при централізованому теплопостачанні) - елемент призначений для отримання теплоти та передачі її теплоносію;

2. Теплопровід – елемент для транспортування теплоти від джерела теплоти до опалювального приладу;

3. Опалювальний прилад –елемент для передачі теплоти в приміщення.

Теплоносієм для систем опалення може бути будь-яке середовище, яке має здатність акумулювати теплову енергію — рухоме, дешеве, задовольняє санітарні норми та дає змогу контролювати відпуск теплоти. Найпоширеніші — вода, пара та повітря.

Класифікація Основні вимоги

Класифікація систем опалення
За взаємним розташуванням основних елементів систем опалення:	За видом теплоносія центральні системи опалення:	За засобом циркуляції центральні та місцеві системи водяного та повітряного опалення:	За параметрами теплоносія центральні системи водяного та парового опалення:
Місцеві	Водяні	Системи з природною циркуляцією за рахунок різниці густини холодного і гарячого теплоносія;	Водяні низькотемпературні (до 100 °C);
Центральні	Парові	Системи з примусовою циркуляцією за рахунок роботи насоса.	Водяні високотемпературні (від 100 °C);
	Комбіновані		Парові низького тиску (до 0,17 МПа);
			Парові високого тиску (0,17—0,3МПа);