![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •1.Предмет і завдання.
- •2.Зародження антропологічних знань в античний час і добу середньовічча.
- •3.Розвизток антропології 18ст. Першій половині19ст.
- •4.Розвиток антропології у другій половині 19ст.
- •5.Антропологічна наука 20ст.
- •6.Розвиток української антропології наприкінці 18-19ст.
- •7.Федір Вовк- засновник української антропології.
- •8. Українська антропологія у 20-30-х роках хХст.
- •9.Розвиток антропології в Україні у другій половині ххст.
- •11.Головні напрями палеоантропологічних досліджень.
- •13. Визначення біологічного віку людини за черепом
- •14. Визначення біологічного віку людини за кістками посткраніального скелету.
- •15. Визначення статі людини за черепом
- •16. Визначення статі людини за кістками скелету.
- •17.Реконструкція обличчя за черепом . Метод м.М.Герасимова.
- •18.Методика збирання і система обліку палеоантропологічних даних.
- •19-20Характеристика пігментаці людини та волосяного покриву.
- •21.Характеристика розмірів голови і будова обличчя.
- •22.Методика дослідження морфології тіла
- •23.Дерматогліфіка людини
- •24. Одонтологічні ознаки.
- •25.Групи та фактори крові.
- •26.Місце людини в природі та її тваринні предки.
- •27.Перші представники роду Ното на Землі. Ното habilis
- •28. Архантроп- найдавніша людина
- •29. Неандертальська людина : історія дослідження
- •30. Неандертальська людина: характеристика фізичного типу.
- •31.Чинники процесу гомінізації і проблема грані людиною і твариною.
- •32. Сучасна наука про час і місце виникнення
- •33. Фізичний тип людей верхнього палеоліту (неоантропів)
- •34. Сучасна наука про прабатьківщину людства
- •35. Розвиток мозку предків сучасних людей, виникнення мовлення та мислення
- •36. Рушійні сили антропогенезу
- •37.Сучасна наука про найдавніші витоки антропологічних відмінностей людства.
- •38.Вплив зовнішнього середовища на формування морфо фізіологічних ознак сучасних людей.
- •39.Географічна ізоляція та змішування як чинники формування антропологічних відмінностей.
- •40.Зміни расових ознак та їхніх комплексів у процесі соціально-економічного розвитку людства.
- •44.Раси , психіка , культура.
- •45.Антропологічна структура населення Європи.Загальна характеристика.
- •46. Антропологічна структура населення Азії.Загальна характеристика.
- •47. Антропологічна структура населення Америки.Загальна характеристика.
- •48. Антропологічна структура населення Африки.Загальна характеристика.
- •49. Антропологічна структура населення Австралії та Океанії.Загальна характеристика.
30. Неандертальська людина: характеристика фізичного типу.
Неандерталець, людина неандертальська (Homo neanderthalensis) — викопний вид людини верхнього плейстоцену, що населяв Європу й західну Азію у 230,000-27,000 роках до н. е. Ймовірно, еволюційні наступники пітекантропів
Вдосконалення фізичного типу людини відбувалося за плейстоцену, що розпочався близько 2 млн років тому. В цей час тривало загальне похолодання, яке розпочалося ще в кінці третинного періоду. Суттєве пониження температури супроводжувалось періодичними наступами та відступами льодовиків у північних широтах Європи, Азії й Америки. Під час найбільшого зледеніння, що сталося приблизно 250— 100 тис. років тому, потужний шар суцільної криги скував майже 30 % поверхні земної кулі, опустившись на нашій території до широти сучасного Дніпродзержинська. Розрізняють чотири послідовні льодовикові епохи, назви яких походять від назв річок у Швейцарії: гюнц, міндель, рисе, вюрм. Під час наступу льодовика в прилеглих до нього зонах утворювалися заболочені рівнини й тундри, які південніше змінювались холодними лісами і лісостепами. В помірних широтах Європи та Азії в цей час з'являлись арктичні тварини: мамонти, волохаті носороги, північні олені, печерні ведмеді та ін. У тропічних широтах Африки та Азії спостерігалась аридизація клімату (посуха), внаслідок якої зменшувалася площа джунглів і збільшувалася площа саван та степів. Неодноразові зміни природних умов у кінці третинного — протягом четвертинного періодів прискорювали розвиток предків сучасних людей.
31.Чинники процесу гомінізації і проблема грані людиною і твариною.
Гострі
суперечки вчених довкола місця Ното
ЬаЬііїс еволюційній історії людства
спричинили й дискусію стосовно
морфологічної
грані між людиною та твариною, під час
якої були висловлені
такі погляди:морфологічної
грані між найрозвинутішими людиноподібними
мавпами
і першолюдьми не існує; лише знахідки
штучно виготовлених
знарядь праці вказують на те, що викопні
кісткові рештки належать
людині (французький нейрофізіолог Ж.
Антоні, російський
антрополог
М.
Урісон та
ін.);
між людиною та твариною можна провести так званий "мозковий рубікон", який становить 700— 800 см3 (В. Якимов, В. Кочет-кова).
Сучасні антропологи відмовилися від спрощених підходів до цієї проблеми. Вони наголошують, що при визначенні місця викопних гомінідів в еволюції вирішальну роль мають відігравати ті морфологічні особливості, які є наслідком культурної адаптації до умов зовнішнього середовища і, зокрема, наслідком трудової діяльності, виготовлення знарядь праці. Серед них: ознаки, пов'язані з прямохо-дінням; розвиток кисті; розміри і структура мозку, а також дентиція Судова зубної системи). Жодній із них не слід надавати переваги, оскільки гомінізація, тобто вдосконалення морфологічної будови предків сучасної людини, — вкрай довготривалий і суперечливий процес; за певних умов він зупинявся ба навіть ішов у зворотному напрямку. Відтак і нерівномірність у розвитку окремих гоміноїдних ознак. Приміром, ті з *шх, що пов'язані із прямоходінням, у загальних рисах сформувалися принаймні 3,8—3,6 млн років тому, а істотне збільшення мас и мозку й удосконалення кисті відбулися значно пізніше. Дослідники зазначають, що наявність штучно оброблених каменів не є незаперечним доказом їхньої належності людині. Наприклад, у Хадарі (Ефіопія) знаряддя олдувайського типу, виготовлені 2,5 млн років тому, знайдені поряд зі скелетними рештками афарських (грацильних) австралопітеків. Ще складніша ситуація на місцезнаходженні Чесованджа (Північна Кенія): тут близько 1500 штучних знарядь і навіть сліди застосування вогню (щматки обпаленої глиніи) супроводжуються кістковими рештками масивного австралопітек^. З цього випливає, що він уже міг виготовляти або принаймні використовувати готові штучні знаряддя праці.
Отож проблема грані між людиною та твариною ще далека від остаточного розв'язку. Дееякі сучасні вчені все ж розглядають Ното ЬаЬШз як перехідну істоту, що займає проміжне становище між австралопітеками та "справжніми" людьми. Переважає думка, що ними були архантропи — представники виду Ното егесїиз ("людина прямоходяча"), виділеного американським антропологом Б. Кембел-лом у 1962 р.