Інтелектуальна власність Конспект лекцій

21

1.Право вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення імені автора на творі, його примірниках і за будь-якого публічного використання твору. Тільки творець вправі називати себе автором твору. Авторство індивідуалізує результати творчої праці, воно є абсолютним, тобто зобов’язує всіх інших осіб утриматись від порушення правомочності автора.

2.Право забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо автор твору бажає залишитись анонімом.

3.Право вибирати псевдонім, зазначати і вимагати його зазначення замість справжнього імені автора.

Ці права автора (п.2, п.3) означають, що тільки автор вправі вирішувати, випускати свій твір під своїм іменем, під псевдонімом чи анонімно. Розкриття псевдоніма чи анонімності допускається лише за вимогою суду чи судових органів у разі порушення автором чужих прав. В ЦК право автора на псевдонім і анонімність окремою статтею не визначаються, воно логічно випливає з права на авторське ім'я.

4.Право вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору чи будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора. У разі видання твору без дозволу автора забороняється вносити будь-які поправки, зміни, додавати ілюстрації, передмови, коментарі. Право на збереження цілісності твору ЦК називає правом на збереження недоторканності твору.

5.До особистих немайнових прав автора ЦК додає право на оприлюднення твору. Право на оприлюднення твору – це право на його випуск у світ будь-яким способом. При цьому автор сам вирішує настання завершеності твору і самостійно визначає час, місце, спосіб оприлюднення. З цим правом в російському законодавстві нерозривно пов’язане право на відізвання твору, тобто автор вправі відмовитися від раніше прийнятого рішення про випуск твору. Підстави цього можуть бути різними, закон не вимагає від автора обґрунтування. Український закон не має спеціальної аналогічно виписа-

22

ної норми. Але це право логічно випливає з особистих немайнових прав автора.

Можливі інші, передбачені законодавством особисті немайнові права авторів. Слід зазначити, що особисті немайнові права ніколи, ні за яких умов не можуть перейти від автора до інших осіб, навіть коли твір створюється за службовим дорученням. В той же час в інших правових системах, наприклад, в англо-американській, це допускається.

18.Якими є майнові права автора?

Згідно із законодавством України автор має значне коло майнових прав. Їх перелік в Законі і ЦК не є вичерпним, мова йде про найбільш уживані майнові права авторів:

а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або використання твору іншими

особами; в) виключне право на використання твору автором чи іншою

особою, яка має авторське право у будь-якій формі і будь-яким способом.

Основним майновим правом автора є право на винагороду за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового платежу(паушальний платіж) або у формі відрахувань (відсотків) за кожний проданий примірник чи кожне використання твору(рояльті). Розмір і порядок обчислення авторської винагороди за створення і використання твору встановлюється в договірному порядку в авторському договорі, а також у договорах, що укладаються організаціями, які управляють майновими правами авторів.

23

19.В яких випадках дозволяється вільне використання твору?

Законодавством встановлюються випадки вільного використання авторського твору в особистих цілях. Вільне використання твору відоме державам світу і прямо допускається міжнародними конвенціями по авторському праву. При цьому повинні бути до-

тримані наступні правила:

1)вилучення із правил охорони авторських творів стосується лише правомірно оприлюднених творів;

2)вилучення із авторського права не повинне обмежувати особисті немайнові права авторів;

3)вилучення із авторського права не повинне зашкоджувати законним інтересам автора;

4)вилучення із авторського права носять вичерпний характер. Без згоди автора, але з обов’язковим зазначенням імені автора

допускається:

1)використання цитат;

2)використання літературних і художніх творів як ілюстрацій навчального характеру;

3)відтворення засобами фотографії або кінематографії;

4)відтворення для сліпих;

5)відтворення з інформаційною метою в газетах та інших періодичних виданнях тощо.

Аналіз цих підстав вказує, що ці види вільного використання творів об’єднуються за ознакою вільного поширення інформації. Відповідно до Закону України “Про інформацію” із змінами і доповненнями від 7 лютого 2002 року, поширення інформації – це її розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому порядку. Держава гарантує всім учасникам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Наступну групу вилучень із сфери авторського права складають види вільного використання авторських творів в одиничних екземплярах без отримання прибутку. Це дозволяється бібліотекам і

24

архівам для поновлення фондів, освітнім закладам для проведення аудиторних навчальних занять. Вільно використовувати твори дозволяється в офіційних і релігійних церемоніях, для судового чи адміністративного провадження.

В окремих випадках дозволяється вільно відтворювати програми для ЕОМ і бази даних, наприклад, користувач вправі виготовити копію комп’ютерної програми для архівних цілей, якщо оригінал комп’ютерної програми був втрачений, зіпсований або непридатний для використання.

Вільно використовувати твори дозволяється також з виключно особистою метою, крім:

1)творів архітектури у формі будівель і споруд;

2)комп’ютерних програм;

3)ретрографічного відтворення книг, нових текстів і оригінальних творів образотворчого мистецтва;

4)творів, виконання яких зафіксовані у фонограмах, відеограмах та їх примірниках.

20.Якими є строки охорони авторських прав?

Закон встановлює наступний строк дії авторського права:

1)авторські майнові права є чинними протягом усього життя автора і 70 років після його смерті;

2)для творів, оприлюднених анонімно або під псевдонімом, строк чинності авторських прав закінчується через 70 років після того, як твір був оприлюднений. Якщо обраний автором псевдонім не викликає сумніву щодо особи автора або якщо автор твору оприлюдненого анонімно чи під псевдонімом, розкриє свою особу протягом 70 років, то застосовується вищевказане правило (п.1);

3)строк чинності авторських прав на твори, створені у співавторстві, діє протягом усього їх життя і 70 років після смерті останнього співавтора. Строк чинності авторських майнових прав на тво-

25

ри посмертно реабілітованих авторів діє протягом 70 років після їх реабілітації;

4)у разі, коли весь твір публікується не водночас, а послідовно

учасі точними частинами, випусками тощо, строк дії авторського права визначається окремо для кожної частини твору;

5)авторські майнові права на твори, вперше опубліковані протягом 30 років після смерті автора, є чинними протягом 70 років від дати їхнього правомірного опублікування. Слід зауважити, що строк дії авторського права в різних країнах неоднаковий і взагалі він неодноразово підлягав зміні. Спочатку Всесвітня конвенція про авторське право встановила його на все життя автора і 25 років після його смерті, Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів продовжила з 25 до 50 років. Європейський Союз в недалекому минулому збільшив цей строк до 70. Новий закон щодо строків вже прийнято в США, ФРН, Україні.

Строк чинності авторських майнових прав, а також творів, які ніколи не охоронялися на території України, означає, що вони можуть вільно використовуватись будь-якою особою без виплати авторської винагороди. При цьому охороняються права авторства, право на ім’я, право на недоторканність твору.

21.Чи можливий перехід авторських прав?

Уразі смерті автора до спадкоємця переходять авторські майнові права. Спадкоємці мають право захищати авторство на твір і протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора (право на недоторканність твору). Особисті немайнові права не переходять у спадщину.

Авторські твори після закінчення строку їх дії переходять у суспільне надбання, вони можуть вільно, без виплати авторської винагороди, відтворюватися будь-якою особою, за умови дотримання особистих немайнових прав автора.

26

22. Як здійснюється колективне управління авторськими та суміжними правами?

Управління майновими правами суб’єктів інтелектуальної власності потребує спеціального професійного підходу. Для надання необхідної професійної допомоги з тих чи інших питань авторам творів та науково-технічних досягнень існують спеціальні фахівці, які почали об’єднуватися у спеціалізовані організації. Так виникла сфера діяльності, яку стали називати колективним управлінням майновими правами авторів. Одночасно з цими організаціями аналогічні функції можуть виконувати і державні юридичні особи, якщо така діяльність є статутною. Організації колективного управління створюються в інтересах різних категорій суб’єктів авторського права і суміжних прав.

Функції цих організацій наступні:

۞надання ліцензій користувачам творів і об’єктів суміжних прав;

۞розглядання майнових претензій власників авторського права і суміжних прав до користувачів;

۞узгодження з користувачами розміру винагороди та інших умов, відповідно до яких видається ліцензія;

۞розподіл і виплата зібраної винагороди автором та іншим правовласником;

۞збір даних та завірених звітів про отриманий користувачами прибуток;

۞взаємне представлення прав і інтересів громадян України за кордоном та іноземних авторів в Україні.

Особливості їх діяльності полягають в наступному:

1)вони не мають права займатися комерційною діяльністю;

2)вони не мають права самі використовувати об’єкти авторського права і суміжних прав, що передані їм для управління;

27

3)вони діють тільки в матеріальних інтересах своїх клієнтів;

4)вони можуть заключати з користувачами договори невиключного права на використання об’єктів авторського права;

5)вони контролюють використання об’єктів авторського права і одержаних прибутків за цю діяльність;

6)вони розподіляють зібрану винагороду між авторами і володільцями суміжних прав (за вирахуванням своїх витрат і коштів, що йдуть на спеціальні фонди для забезпечення інтересів авторів).

Уразі заключення договорів з аналогічними іноземними організаціями вони можуть управляти майновими правами іноземних суб’єктів на території України, а також передавати права по управлінню майновими правами українських суб’єктів за кордоном іноземним аналогічним організаціям. Слід зазначити, що значне коло питань, пов’язаних з функціонуванням цих організацій, законодавством ще не визначено. Зокрема, Закон визначає, що вказані організації не можуть займатися комерційною діяльністю, разом з тим ніде не зазначається, що вони є некомерційними організаціями. В державах Європейського Союзу накопичено значний досвід діяльності аналогічних організацій, який не враховується повною мірою в українській практиці.

23.Якими є види авторських договорів?

Авторські договори можна класифікувати за різним крите-

рієм: договори на використання та на створення, договори на видання, літературних та музичних творів, договори на депонування, щодо постановки, використання тощо.

Видавничий договір – це договір про передачу авторського твору на використання через видання, перевидання, розповсюдження. Особливістю такого договору є передбачення строку подання твору до видавництва, строку на редагування; обов’язковим є зазначення жанру твору; чітке визначення порядку винагороди – одноразової чи за кожний примірник.

28

Договір про депонування рукописів - це договір щодо збе-

ганняріганнятворутворубез йогобез йогопублікаціїпублікації. Одна. Однасторонасторонадоговорудоговоруце органце що прийняв рішення про депонування, другу сторона договору - орган, який зберігає рукописи. З депонованим договором може познайомитись будь яка особа. Копії депонованого твору видаються за плату. Автором плата за передання твору на депонування не сплачується.

Постановочний договір – укладається для виконання авторського твору на сцені, концертному залі, радіо, телебаченні. Це так звані сценічні твори. Таким твором є музичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографії. Для виконання авторського твору видовищний заклад має укласти ще договори із виконавцями. Перша постановка авторського твору передбачається у зазначений строк, але не пізніше двох років від дати його прийняття для виконання. В одному і тому ж місті авторський договір для виконання не передається. Є спеціальна урядова постанова щодо мінімальної ставки авторської винагороди

Сценарний договір - є близьким до постановочного, але значно складніший, так як передбачає технологію показу твору, режисуру. Сценарний договір включає не лише створення кінофільму, це може бути сценарій якогось масового видовища. Істотні умови договору: строк, винагорода, передання об’єкту договору – як правило, неопублікованого літературного сценарію.

Договір художнього замовлення - укладається щодо створен-

ня твору образотворчого характеру(портрету, фото, гравірування). Особливості такого договору: ризик творчої невдачі під час виконання твору покладається на замовника, за виконавцем твору залишаються особисті немайнові права, автор твору має право доступу до нього не порушуючи при цьому права власника твору. Договір може бути розірваний з ініціативи сторін, розмір винагороди при цьому встановлюється за угодою сторін. Різновидами такого договору є договори на створення декорацій, художніх костюмів для театру.

Авторські договори можна класифікувати за різним критерієм: договори на використання та на створення, договори на видання,

29

літературних та музичних творів, договори на депонування, щодо постановки, використання тощо.

Видавничий договір – це договір про передачу авторського твору на використання через видання, перевидання, розповсюдження. Особливістю такого договору є передбачення строку подання твору до видавництва, строку на редагування; обов’язковим є зазначення жанру твору; чітке визначення порядку винагороди – одноразової чи за кожний примірник.

Договір про депонування рукописів - це договір щодо збері-

гання твору без його публікації. Одна сторона договору - це орган що прийняв рішення про депонування, другу сторона договору - орган, який зберігає рукописи. З депонованим договором може познайомитись будь яка особа. Копії депонованого твору видаються за плату. Автором плата за передання твору на депонування не сплачується.

Постановочний договір – укладається для виконання авторського твору на сцені, концертному залі, радіо, телебаченні. Це так звані сценічні твори. Таким твором є музичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографії. Для виконання авторського твору видовищний заклад має укласти ще договори із виконавцями. Перша постановка авторського твору передбачається у зазначений строк, але не пізніше двох років від дати його прийняття для виконання. В одному і тому ж місті авторський договір для виконання не передається. Є спеціальна урядова постанова щодо мінімальної ставки авторської винагороди

Сценарний договір - є близьким до постановочного, але значно складніший, так як передбачає технологію показу твору, режисуру. Сценарний договір включає не лише створення кінофільму, це може бути сценарій якогось масового видовища. Істотні умови договору: строк, винагорода, передання об’єкту договору – як правило, неопублікованого літературного сценарію.

Договір художнього замовлення - укладається щодо створен-

ня твору образотворчого характеру(портрету, фото, гравірування). Особливості такого договору: ризик творчої невдачі під час виконання твору покладається на замовника, за виконавцем твору зали-

30

шаються особисті немайнові права, автор твору має право доступу до нього не порушуючи при цьому права власника твору. Договір може бути розірваний з ініціативи сторін, розмір винагороди при цьому встановлюється за угодою сторін. Різновидами такого договору є договори на створення декорацій, художніх костюмів для театру.

Договори про створення авторського твору мають такі особливості – обов’язково має бути зазначений строк виконання договору ( який може мати окремі строки), автор має створити об’єкт авторського твору особисто, авторський твір повинен бути переданий у формі придатній для користування, замовник вчасно, відповідно до договору сплачує винагороду за створення твору.

Найбільш частими порушеннями авторського договору є прострочення строку створення твору, неналежний рівень твору, що складно піддається оцінці, можливі випадки неправомірного запозичення чужих творів, фактологічного матеріалу без перевірки.

Особливості зазначених договорів полягає у наступному:

۞це можуть бути договори на виконання, створення певних авторських робіт, на використання певних авторських робіт;

۞складність зазначених договорів полягає у визначені вартості об’єкта договору, особливо коли матеріального носія такого об’єкта ще не існує;

۞стороною таких договорів можуть бути відповідно до Цивільного кодексу неповнолітні особи;

۞форма договорів може бути як усною так і письмовою, ліцензійні договори мають бути зареєстровані в Установі.

24. Як припиняється правова охорона на об’єкти авторського та суміжного права?

Припинення правової охорони об’єкта інтелектуальної власності передусім означає, що цей об’єкт перестає бути об’єктом права інтелектуальної власності з усіма наслідками, що з цього випливають.