XX ст. І індивіда, яка формується і виявляється у пред-
до тепер. часу метній діяльності та спілкуванні. Містить кому-
нікаційні, мотиваційні, характерологічні, само-
свідомісні, психологічні властивості суб’єкта
творчої діяльності
Останні два етапи розвитку психології – це вже наукова психологія, коли вона виборола право на самостійне існування. В цей час склалась сукупність
наукових теорій, представники яких прагнуть дослідити сутність психіки, оп-рацювати методи її дослідження, насамперед експериментальний метод, відкриваються наукові заклади та школи, в яких досліджується психологічна проблематика. В останній чверті XXст. психологія заявляє про себе як про науку, що активно втручається у суспільне життя.
Головні школи сучасної психології
БІХЕВІОРИЗМ– напрям, який предметом психологічного дослідження вважає тільки те, що відповідає методам об’єктивного вивчення. Насамперед це поведінка – сукупність зовнішніх дій людини і тварини, ланцюг реакцій на зовнішні стимули.
ГЕШТАЛЬТПСИХОЛОГІЯ –напрям, що висунув програму вивчення психіки як цілісної структури – гештальта. Головним положенням цієї школи є положення, що гештальти, як первинні дані психіки, не можуть бути виведені з їхніх компонентів. Навпаки, властивості частин визначаються саме структурою (гештальтом).
ГЛИБИННА ПСИХОЛОГІЯ – напрям, засновником якого був З.Фрейд. Ця школа розглядає психічне життя людини як багаторівневе явище, глибинним рівнем якого є несвідоме, що й визначає в цілому зміст нашої поведінки.
ГУМАНІСТИЧНА ПСИХОЛОГІЯ – напрям психології, який визначає своїм предметом унікальність особистості, вбачаючи в ній активну свідому істоту, що відповідає за своє життя і прагне до втілення моральних ідеалів. Активність особистості, на думку представників гуманістичної психології, визначається її потребою до зв’язків з іншими людьми, відчуттям необхідності постійного самовдосконалення, пошуку сенсу життя.
ДІЯЛЬНІСНА ПСИХОЛОГІЯ – напрям психології, в якому, по-перше, стверджується, що психіка виникає тільки завдяки діяльності, а, по-друге, що вона є функцією мозку, який в свою чергу теж розвивається в процесі діяльності.
Матеріальна основа психіки
Психіка являє собою властивість мозку, а психічна діяльність організму здійснюється за допомогою спеціальних фізіологічних механізмів.
Розвиток поглядів на фізіологічну основу психіки
Р. ДЕКАРТ У XYII ст. французький вчений висунув припущення про те, що нервова система, керуючи життям організму, фунціонує рефлекторно, що різні види діяльності організму є відповідями на ті чи інші подразники та здійснюються завдяки участі певних відділів мозку.
І.М.СЄЧЕНОВ У другій половині XIX ст. у книзі “Рефлекси головного мозку” Сєченов
висунув і обгрунтував думку про те, що всі акти свідомої і несвідомої
психічної діяльності людини за способом свого походження є рефлекси.
В рефлекторному акті виділяються три ланки: перша – подразнення
перетворюється в нервове збудження; друга – на основі процесів збудження і гальмування відбувається переробка інформації й прийняття
рішення; третя – виконуюча ланка, тобто передача команди до виконуючих органів. Об’єднання ланок назвали рефлекторною дугою.
І.П.ПАВЛОВ В першій половині XX ст. Павлов обгрунтував ідеї рефлекторної
роботи вищих відділів головного мозку та винайшов метод об’єк-
тивного дослідження їх функціонування.
Н.А.БЕРНШТЕЙН Обгрунтував ідею зворотного зв’язку при активній регуляції пове-
дінки організму, завдяки чому відбувається співставлення резуль-
тату дії з її попереднім планом. Це регулювання вчений назвав
принципом сенсорної кореляції і виклав його схематично у вигля-
ді рефлекторного кільця.
П.К.АНОХІН В дослідженнях цього вченого стверджується, що рефлекторне кіль- це та принцип корекції є універсальним механізмом саморегулю-
вання всієї складної поведінки тварин і людини, і чим вище рі-
вень розвитку психіки, тим досконаліший механізм саморегуляції.