1.3. Законодавча основа Євросоюзу з питань охорони праці

Питання охорони праці розглядаються як складова частина соціальної політики ЄС.

Законодавство Євросоюзу про охорону праці може бути згруповане таким чином:

- Загальні принципи профілактики та основи охорони праці (Директива Ради 89/391/ЕС - Основний обов'язок роботодавця - піклуватися про безпеку і здоров'я у будь-яких ситуаціях, пов'язаних з роботою);

- Вимоги охорони праці для робочого місця (Директива 1999/92/ЕС Європейського парламенту та Ради щодо захисту працівників, які піддаються потенційної небезпеки у вибухонебезпечних середовищах);

- Вимоги охорони праці при експлуатації обладнання (Директива Ради 90/270/ЕС про роботу за екранами дисплеїв);

- Вимоги охорони праці при роботі з хімічними, фізичними та біологічними речовинами (Директива Ради 90/394/ЕС щодо захисту працівників від ризиків, пов'язаних з впливом канцерогенних речовин на роботі);

- Захист на робочому місці певних груп працівників (Директива Ради 92/85/ЕЕС щодо захисту на робочому місці вагітних працівниць, породіль і годуючих матерів).

- Положення про робочий час (Директива Ради 93/104/ЕС щодо певних аспектів організації робочого часу).

- Вимоги до обладнання, машин, посудин під високим тиском.

Крім нормативно-правових актів, в Євросоюзі широко застосовуються заходи не законодавчого характеру (наприклад, кожні п'ять років приймаються програми дій з охорони праці на робочому місці).

Міжнародне правове регулювання праці - це встановлена ​​міжнародними договорами (актами) система стандартів щодо регулювання праці, яку держави, що приєдналися до відповідного міжнародного договору (ратифікували його), використовують в національному трудовому законодавстві. Суб'єктами міжнародно -правового регулювання праці є ООН та її спеціалізований орган - Міжнародна Організація Праці (МОП).

Міжнародна Організація Праці - це спеціалізоване агентство ООН, якезаймається поширенням соціальної справедливості і визнаних міжнародним співтовариством людських і трудових прав.

Вона була заснована в 1919 році і залишається донині єдиним збереженим великим результатом Версальського договору. МОП визначає міжнародні трудові норми у вигляді конвенцій і рекомендацій, які встановлюють мінімальні стандарти основних трудових прав. МОП забезпечує технічну допомогу, в основному в галузі професійного навчання та перепідготовки, політики працевлаштування, управління працею, трудового законодавства та виробничих нормативів, умов праці, кооперативів, соціального забезпечення, статистики праці, охорони безпеки та виробничої санітарії.

Конвенція МОП - це міжнародне зобов'язання, яке розроблено та прийнято МОП. Конвенції підлягають ратифікації державами - членами Організації. Країна, яка ратифікувала Конвенцію МОП, приймає на себе зобов'язання щодо застосування положень цієї Конвенції.

Рекомендація МОП - міжнародний документ, який розроблений і прийнятий МОП і розширює зміст тієї чи іншої Конвенції.

1.4. Основні законодавчі та нормативні правові акти з охорони праці в галузі

Законодавство України про охорону праці - це система взаємопов'язаних законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері реалізації державної політики з соціального захисту її громадян у процесі трудової діяльності.

Базується законодавство України про охорону праці на Конституційномуправівсіх громадян Українивідповідностатті43 Конституції України - "Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку вінвільно обирає або на яку вільно погоджується". "Кожен має право і належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату,не нижчу від визначеної законом". "Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється".

У статті 45 Конституції визначено: кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Законодавство України про охорону праці складається із загальних законів України та спеціальних законодавчих актів. Загальними законами України, що визначають основні положення з охорони праці є: Закон України "Про охорону праці", Кодекс законів про працю (КЗпП) України, Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадкуна виробництві тапрофесійногозахворювання,які спричиниливтратупрацездатності", "Основи законодавства України про охорону здоров'я", Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", Закон України "Про пожежну безпеку", Закон України "Про об'єкти підвіщеної небезпеки", Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", Карнийкодекс України.

Конкретні вимоги охорони праці регламентуються відповідними нормативно-правовими актами, які розробляються відповідно до законодавства про охорону праці і становлять нормативно-технічну базу охорони праці.

Нормативно-правовий акт - це офіційний документ компетентного органу державної влади, яким встановлюються загальнообов'язкові правила (норми). Розробка та прийняття нових, перегляд і скасування чинних НПАОП здійснює Держгірпромнагляд за участю професійних спілок і Фонду соціального страхування від нещасних випадків та за погодженням з іншими органами державного нагляду за охороною праці. НПАОП переглядаються в міру впровадження досягнень науки і техніки, сприяють поліпшенню безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, але не рідше одного разу на десять років.

НПАОП, що затверджуються Держгірпромнаглядом України, та НПАОП колишнього СРСР, що діють на території України, підлягають включенню до Державного реєстру нормативно-правових актів з охорони праці (Реєстру НПАОП).

НПАОП ХХ.Х - Х.ХХ -ХХ (далі повна назва нормативно-правового акту).

Перша група цифр (ХХ.Х) вказує вид економічної діяльності, на який поширюється даний документ - розділ (перші дві цифри) і група (третя цифра) відповіно Державного класифікатора України ДК 009-96. Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД). Якщо НПАОП поширюється на всі або декілька видів економічної діяльності, в коді відзначається 00.0.

У другій групі цифр (Х.ХХ) - перша цифра означає вид нормативного акта (1 - правила, 2 - переліки, 3 - норми, 4 - положення, 5 - інструкції, 6 - порядки, 7 - інші документи), дві наступні - порядковий номер нормативного акту в межах даного виду в порядку реєстрації.

Останнє двозначне число (ХХ) - рік затвердження нормативного акту.

Серед нормативно-правових актів з охорони праці важливе місце займають державні стандарти України (ДСТУ) та відповідні нормативні акти (правила, норми, інструкції тощо) колишнього Радянського Союзу, діючі в Україні на сьогодні.

Починаючи з 1972 р. в СРСР була розроблена і впроваджена в дію Система стандартів безпеки праці, а її стандарти складали окрему - Дванадцяту групу Єдиної Державної Системи стандартів СРСР, що називалася "Система стандартів безпеки праці" (ССБТ). Ці стандарти внесені до Реєстру НПАОП окремою групою під рубрикою "Міждержавні стандарти системи стандартів безпеки праці".

У Реєстрі НПАОП нормативи цієї групи наводяться в такому вигляді - ГОСТ 12.Х.ХХХ -ХХ. ССБТ (далі повна назва стандарту).

У наведеному вище коді цифра 12 означає, що норматив відноситься до ССБТ.

Перша цифра після 12 визначає групу даного нормативу в системі. Система передбачає 10 груп нормативів - від 0 до 9. Діючими в цей час є групи 0-5. Групи 6-9 - резервні.

Стандарти групи 0 - основоположні і вони встановлюють організаційно - методичні основи ССБТ, термінологію в галузі охорони праці, класифікацію безпечних і шкідливих виробничих факторів, вимоги до організації трудових процесів, навчання, атестації тощо.

Стандарти групи 1 регламентують загальні вимоги безпеки окремих видів небезпечних і шкідливих виробничих факторів, гранично допустимих значень їх параметрів і характеристик, методів контролю та захисту працюючих.

Стандарти групи 2 встановлюють загальні вимоги безпеки до виробничого обладнання, до окремих його видів, до методів контролю за дотриманням вимог безпеки.

Стандарти групи 3 регламентують вимоги безпеки до технологічних процесів, робочих місць, режимів праці, систем управління тощо Стандарти групи 4 - це стандарти вимог до засобів індивідуального захисту, їх конструктивних, експлуатаційних та гігієнічних якостей, а також до методів їх випробування та оцінки.

Стандарти групи 5 визначають загальні вимоги безпеки до виробничих будівель, приміщень і споруд.

Державні міжгалузеві нормативні акти про охорону праці - це нормативні акти загальнодержавного користування, дія яких поширюється на всі підприємства, установи, організації незалежно від їх форм власності та відомчої (галузевої) належності (наприклад, "Правила монтажу і безпечної експлуатації ліфтів" та ін).

Державні галузеві нормативні акти про охорону праці - це нормативні акти, дія яких поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, які належать до певної галузі. ДНАОП затверджують: Кабінет Міністрів, Держгірпромнагляд, органи санітарно-епідеміологічної служби МОЗ, органи державного пожежного нагляду МНС, органи нагляду за ядерною безпекою та ін.

Крім вказаних законодавчих актів, правові відносини у сфері охорони праці регулюють підзаконні нормативні акти, укази і розпорядження Президента, рішення Уряду, нормативні акти міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади. Залежно від сфери дії державні нормативні акти про охорону праці мають своє кодування.

Міжгалузеві ДНАОП кодуються у такий спосіб:

- скорочена назва нормативного акту - ДНАОП;

- група - Х.ХХ;

- вид нормативного акту - Х.ХХ;

- порядковий номер у межах даного виду - Х.ХХ;

- рік затвердження - ХХ.

Міжгалузеві ДНАОП залежно від органу, який затвердив мають відповідне цифрове позначення. Наприклад: 0.00 - держгірпромнагляд, 0.03 - МОЗ, 0.06 - Держстандарт і т. ін…Наприклад ДНАОП 0.03-3.28-93 (0.03 - МОЗ, -3.28 - норми) Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками

Галузеві ДНАОП кодуються так:

• Група відповідно до класифікатора галузей господарської діяльності - ХХ.ХХ;

• Вид нормативного акту - Х.ХХ;

• Порядковий номер (у межах даного виду) - Х.ХХ;

• Рік затвердження - ХХ.

Галузеві ДНАОП мають цифрове позначення відповідно до загального класифікатора галузей народного господарства Мінстату.

Види ДНАОП для однакового застосування мають таке цифрове позначення: 1 - правила; 2 - гости; 3 - норми; 4 - положення, статути; інструкції, 5 - вказівки; 6 - рекомендації, вимоги; 7 - технічні умови безпеки; 8 - переліки, інші.