- •Міністерство освіти і науки україни
- •1. Міжнародні норми та нормативно-правові акти з охорони праці в галузі
- •1.1. Соціальне партнерство (соціальний діалог) в охороні праці
- •1.2. Соціальна відповідальність
- •1.3. Законодавча основа Євросоюзу з питань охорони праці
- •1.4. Основні законодавчі та нормативні правові акти з охорони праці в галузі
- •1.5. Галузеві програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища
- •2. Система управління охороною праці в промисловості, її складові та функціонування
- •2.1. Суть і зміст, мета і функції управління охороною праці
- •2.2. Елементи системи управління охороною праці, міжнародний стандарт ohsas 18001:2007
- •2.3. Нормативно - правове та методичне забезпечення суоп
- •2.4. Комплексне інженерно - технічне забезпечення
- •2.5. Інформаційне забезпечення
- •2.6. Професійний відбір і його медичне забезпечення
- •2.7. Організація Функціонування суоп
- •2.8. Служба охорони праці на підприємстві
- •2.9. Стимулювання робіт з охорони праці
- •2.10. Атестація робочих місць за умовами праці. Гігієнічна класифікація умов праці
- •3. Контроль і нагляд за охороною праці
- •3.1. Контроль за станом охорони праці
- •3.2. Державний нагляд за охороною праці
- •3.3 Внутрішньовідомчий і громадський контроль за охороною праці
- •3.4. Відповідальність за порушення вимог охорони праці
- •3.5. Страхування від нещасного випадку
- •4. Основні заходи пожежної безпеки на галузевих об'єктах
- •4.1. Державний пожежний нагляд
- •4.2. Класи виробничих і складських приміщень з вибухової та пожежної небезпеки
- •4.3. Вогнестійкість будівельних конструкцій і матеріалів
- •4.4 Протипожежні перешкоди
- •4.5. Забезпечення безпечної евакуації персоналу
- •4.6. Пожежна профілактика
- •4.7. Пожежна сигналізація і зв'язок
- •4.8. Засоби гасіння пожеж. Первинні засоби пожежогасіння
- •49600, М. Дніпропетровськ-5, пр.. Гагаріна, 4
1. Міжнародні норми та нормативно-правові акти з охорони праці в галузі
Охорона праці - система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, і засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.
Управління охороною праці - підготовка, прийняття та реалізація правових, організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних та соціально-економічних заходів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі її трудової діяльності.
1.1. Соціальне партнерство (соціальний діалог) в охороні праці
Узгодження соціально-економічних інтересів між суб'єктами, а також між ними і державою утворює цілу систему суспільних відносин, які отримали у зарубіжних країнах назву інституту соціального партнерства, котрий пронизує соціально-економічні відносини від національного рівня до конкретного підприємства (роботодавця).
В Україні існували окремі форми соціального партнерства: колективні договори, виробничі наради, ради трудових колективів. Однак ринкові відносини вимагають створення нового правового механізму регулювання колективних відносин у суспільстві.
Соціальне партнерство - взаємодія органів державної влади, об'єднань роботодавців та профспілок у визначенні та проведенні прийняття узгодженої соціально-економічної політики, політики у галузі трудових відносин, а також двосторонні відносини між роботодавцями та профспілками, спрямовані на забезпечення узгодження їх інтересів.
Соціальне партнерство в охороні праці вигідно для обох партнерів: спільний внесок у поліпшення умов праці веде до зростання продуктивності і підвищення якості, важливо для роботодавців, і одночасно допомагає зберегти здоров'я працівників. Кабінет Міністрів України виступає в соціальному партнерстві як орган, який здійснює управління об'єктами державної власності. Держава як суб'єкт соціального партнерства в Україні залишила за собою таку важливу функцію, як створення правової бази для регулювання соціально - трудових відносин, встановлення на державному рівні мінімальних гарантій для трудящих у сфері праці.
Процес досягнення згоди між сторонами трудових відносин визначається як соціальний діалог. Закон України "Про соціальний діалог" в Україні " від 23 грудня 2010 року подає таке визначення:
«Соціальний діалог - процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин.»
Соціальний діалог здійснюється на: національному, галузевому, територіальному та локальному (підприємство, установа, організація) рівнях на тристоронній або двосторонній основі.
Суб'єктами (сторонами) соціального партнерства (діалогу) є працівники - в особі профспілок, роботодавці - в особі об'єднань роботодавців і держава - в особі органів державної влади.
Соціальний діалог здійснюється на принципах законності та верховенства права; репрезентативність та правомочності сторін та їх представників; незалежності та рівноправності сторін; конструктивності та взаємодії; добровільності та прийняття реальних зобов'язань; взаємної поваги та пошуку компромісних рішень; обов'язковому розгляду пропозицій сторін; пріоритету погоджувальних процедур; відкритості та гласності; обов'язкове дотримання досягнутих домовленостей та їх виконання.