- •Національний університет
- •Відповідальний за випуск: є.П. Пістун, д.Т.Н., проф.
- •1.Мета та задачі контрольної роботи №2.
- •2.Загальні положення.
- •3.Об’єм і зміст контрольної роботи №2.
- •4. Загальні методичні вказівки до виконання розрахунково-графічної роботи.
- •4.1. Принципові електричні схеми
- •4.1.1. Правила виконання принципових електричних схем.
- •4.1.1. Зображення кіл принципових електричних схем
- •5.3.Умовні літерно-цифрові позначення елементів і пристроїв принципових електричних схем
- •5.5.Позиційні позначення на принципових електричних схемах
- •5.6.Позначення виводів та контактів елементів на принципових електричних схемах
- •5.4.3 .Маркування кіл.
- •Таблиця застосування маркування кіл в електричних схемах включення апаратури
- •5.6. Перелік апаратури
- •5.1. Схеми з’єднань щитів і пультів.
- •Таблиця з’єднань
- •6. Схеми з’єднань та підключень зовнішніх проводок.
- •6.1.Призначення та правила виконання схем
- •18.2.Загальні правила виконання схем зовнішніх проводок
- •6.2.1. Пояснюючі надписи.
- •6.2.2.Умовні позначення монтажних символів давачів, відбірних пристроїв, запірної арматури
- •6.2.3.Зображення щитів, пультів.
- •6.3.1. Перелік елементів
- •6.4. Схеми підключення зовнішніх проводок
- •6.5.Таблиці з'єднань і підключення зовнішніх проводок
- •18.5.1.Таблиці з'єднань зовнішніх проводок
- •6.5.2.Таблиці підключення зовнішніх проводок
- •Література
5.3.Умовні літерно-цифрові позначення елементів і пристроїв принципових електричних схем
Система умовних літерно-цифрових позначень, що передбачається вимогами ГОСТ 2.710-81, дозволяє приводити в скороченій формі запис відомостей про елементи, пристрої, функціональні групи (в подальшому разом з цими поняттями також застосовуватиметься слово «об'єкт»), показаних на схемі в графічній формі, і робити посилання на відповідні об'єкти в переліках елементів, пояснювальній записці і т.п.
Ці ж літерно-цифрові позначення можуть наноситися безпосередньо і на виріб, якщо це передбачено в його конструкції.
ГОСТ 2.710-81 передбачає наступні типи умовних позначень: вищого рівня, функціональної групи, конструктивного розташування, позиційне, електричного контакту, адресне, складове. Під цими термінами розуміється наступне :
позначення вищого рівня - умовне позначення, привласнене об'єкту, що має схему і перелік елементів ; позначення вищого рівня застосовують тільки в складових позначеннях;
позначення функціональної групи - умовне позначення, привласнене функціональній групі, яке передає, як правило, інформацію про функціональне призначення функціональної групи;
позначення конструктивного розміщення умовне позначення, що вказуює місце розташування елементу або пристрою у виробі;
позиційне позначення — умовне позначення, привласнене кожному елементу і пристрою, що входить до складу виробу, і що містить інформацію про вид елементу (пристрою), його порядковий номер серед елементів (пристроїв) даного виду і, при необхідності, вказівку про функцію, виконувану даним елементом (пристроєм) у виробі;
позначення електричного контакту - умовне позначення, привласнене електричному контакту (виводу) елементу або пристрою, призначеному для здійснення електричних з'єднань або контролю;
адресне позначення - умовне позначення, яке включає місце на документі, в якому міститься зображення (на схемі) або опис (в таблиці) відповідного елементу (пристрою, функціональної групи); адресне позначення застосовують тільки в складових позначеннях;
складове позначення - умовне позначення, що складається з двох і більше умовних позначень різного типу і передає сукупність відомостей, що містяться в умовних позначеннях, які входять в його склад.
Вказані типи умовних позначень дозволяють передавати комплексну інформацію про об'єкт: приналежність до складу пристрою (позначення вищого рівня), приналежність елементу у функціональну групу (позначення функціональної групи), місце розташування елементу (конструктивне позначення), позиційні позначення елементів і позначення електричних контактів, а також місце зображення елементу в документації (адресне позначення). Необхідність вживання тих або інших, видів позначень, а також необхідності вживання складового позначення визначається розробником схеми.
Складове позначення утворюється як правило, з позначення функціональної групи і позиційного позначення. В складове позначення може бути включено і позначення електричного контакту.
Складове позначення вводиться в складних схемах, коли доцільно різні схеми згрупувати у функціональні групи і (або) виділити які-небудь пристрої. Наприклад, в схемі за умовні позначення елементів прийнято складове позначення, утворене з позначень функціональної групи ≠75 і позиційного позначення різних елементів схем (=К1,=5SВ1 і ін.). Таким чином, умовне позначення, наприклад, реле в цій схемі записано: ≠75-К1 (про кваліфікуючі символи - див. нижче). Крім того, в даній схемі є складове позначення, утворене з позначення функціональної групи (≠75) і позначення пристрою (А1) Символом А1 тут позначений стандартний блок управління електродвигуном М75.
Як видно з приведених прикладів, складове позначення утворюється послідовним записом умовних позначень різних типів в тому порядку, в якому ці типи умовних позначень записані в ГОСТ 2.710—81. Допускається змінювати встановлену послідовність запису різних типів, коли необхідно, наприклад, передати повнішу інформацію про входження елементів, пристроїв або функціональних груп в пристрої, функціональні групи вищого рівня.
Позначення кваліфікуючого символу
Таблиця 8
Тип умовного позначення |
Кваліфікаційний символ |
Найменування застосовуваного знаку
|
Вищий рівень
|
= = |
Рівно |
Функціональна група |
≠ |
Не рівно |
Конструктивне розташування |
+ |
Плюс |
Позиційне |
- |
Мінус |
Електричний контакт |
: |
Двокрапка |
Адресне |
() |
Круглі дужки |
Наприклад, може бути наступне складове позначення: ≠75-А1-КІ (реле К1 входить до складу пристрою А1, який входить до функціональної групи 75). Перед кожним умовним позначенням, що входить в складове позначення, повинен бути вказаний так званий кваліфікуючий символ - спеціальний, встановлений стандартом знак, який указує тип умовного позначення (табл. 8).
Запис умовного позначення з кваліфікуючим символом, якщо воно не входить в складове, не потрібен, хоча стандарт і допускає записувати його з кваліфікуючим символом, якщо це необхідно для уточнення типу умовного позначення.
Розглянемо докладніше правила побудови умовних позначень найбільше широко вживаних в принципових електричних схемах проектів автоматизації: функціональної групи, позиційного, електричного контакту.
Позначення функціональної групи утворюють з літер, в скороченій формі вказуючих функціональне призначення (функцію) групи, і порядкового номера. Допускається застосовувати цифрове позначення функціональної групи, в цьому випадку його про потрібно записувати з кваліфікуючим символом, наприклад ≠75 Позначення функціональної групи указують біля її зображення зверху або справа. Однаковим функціональним групам (групам, що мають тотожні принципові схеми) слід привласнювати одне і те ж умовне позначення. Допускається в умовні позначення однакових функціональних груп включати порядкові номери, відділяючи їх від основного позначення.