Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Фізика, частина 1

.pdf
Скачиваний:
32
Добавлен:
12.02.2016
Размер:
2.34 Mб
Скачать

Фізичні основи механіки

I. ФІЗИЧНІ ОСНОВИ МЕХАНІКИ

§1. Швидкість і прискорення

Матеріальна точка, рухаючись, описує деяку лінію в просторі. Ця лінія називається

траєкторією. Залежно від форми траєкторії рух може бути прямолінійним або криволінійним.

Розглянемо рух матеріальної точки вздовж довільної криволінійної траєкторії (рис. 1)

Z

 

S

 

A

 

В

 

r

 

 

 

 

O

r1

 

r2

Х

Y Рис. 1

Положення точки, що рухається вздовж траєкторії будемо задавати радіус-вектором

r , який проведений в цю точку з точки О, яка прийнята за початок координат. Оскільки декартові координати точки x, y, і z числово збігаються з проекціями вектора r на осі координат, то має місце розкладання:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r xi

yj

zk ,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

де i ,

j ,

k

одиничні

вектори (орти)

 

вздовж додатних напрямків осей OX, OY, OZ

відповідно. Довжина кожного з ортів дорівнює

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

i

 

 

j

 

 

k

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Нехай матеріальна точка в момент часу t знаходиться в положенні А з радіус-вектором

r . Через проміжок часу

t

точка переміститься в положення В з радіус-вектором r .

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

Довжина ділянки траєкторії АВ, яка пройдена точкою з моменту початку відліку часу,

називається довжиною шляху S. Довжина шляху, пройденого матеріальною точкою, є

скалярною функцією часу S= S(t).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вектор

r

r2

r1

, проведений

з

 

початкового положення рухомої точки в

положення її в даний момент часу, називається вектором переміщення.

Щоб охарактеризувати рух матеріальної точки, вводять векторну фізичну величину –

швидкість, яка характеризує не тільки швидкість руху частинки вздовж траєкторії, але й напрямок в якому рухається частинка в кожний момент часу.

Нехай матеріальна точка рухається по якійсь криволінійній траєкторії (рис. 2).

 

 

 

 

Z

 

S

 

A

 

В

 

r

 

 

 

 

 

r1

 

r2

O

Х

Y Рис. 2

Вектором середньої швидкості

називається відношення приросту r

руху точки в інтервалі часу від t до t t

радіус-вектора точки за цей інтервал часу до його

9

Фізичні основи механіки

величини t :

r

t .

 

 

 

Вектор напрямлений так само як r , тобто вздовж хорди АВ.

 

 

t 0 , то отримаємо вираз для

Якщо у виразі для перейти до границі при

 

 

 

 

 

 

миттєвої швидкості

рухомої матеріальної точки в момент проходження її через положення

А траєкторії:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r

 

dr

 

 

=

lim

t

 

 

.

 

dt

 

 

t 0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Миттєва швидкість - векторна величина, яка дорівнює першій похідній радіус-

вектора рухомої точки за часом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вектор швидкості напрямлений вздовж дотичної до траєкторії в сторону руху.

 

Продиференціюємо за часом вираз для радіус-вектора r

 

 

, враховуючи, що i ,

j ,

k

сталі вектори. У результаті отримаємо вираз

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dr

 

dx

 

dy

 

dz

 

 

 

 

 

 

 

i

 

 

j

 

 

k .

 

 

 

dt

dt

dt

dt

 

 

 

Швидкість можна також подати у вигляді:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

xi

y j

zk ,

де x , y ,

z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

- проекції швидкості на координатні осі. Порівнюючи ці два вирази для ,

отримаємо:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

dy

,

y

dy

 

, z

 

dz

.

 

 

 

dt

 

 

 

 

dt

 

 

 

 

dt

Таким чином, проекції швидкості дорівнюють похідним відповідних координат за

часом.

Модуль швидкості можна обчислити через проекції швидкості:

x2 y2 z2 .

Числове значення миттєвої швидкості дорівнює першій похідній за часом від S t :

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r

 

 

 

 

r

 

 

 

 

S

 

dS

 

=

 

 

lim

 

 

lim

 

 

 

 

 

 

lim

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

t

 

 

t

 

 

t

dt

 

 

 

t 0

 

t 0

 

 

 

 

t 0

 

 

Якщо вираз dS dt проінтегрувати за часом в межах від t до t t , то отримаємо

довжину шляху, який пройдений точкою за час t :

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

t t

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

S

t dt .

 

 

 

 

 

t

Довжина шляху, який пройдений точкою за проміжок часу від t1 до t2,

10

Фізичні основи механіки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

t2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

S t

dt .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

t1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У випадку нерівномірного руху числове значення миттєвої швидкості стале і

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

t t

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

S

dt t .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

t

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У випадку нерівномірного руху вектор швидкості змінюється і за величиною і за

напрямком. Для характеристики зміни швидкості введемо поняття прискорення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Нехай точка в положенні А в момент часу t має швидкість . За час t рухома точка

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

перейде в положення В і набуде швидкості 1 (рис. 3), яка відмінна від як за модулем, так

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

і за напрямком і 1

. Перенесемо вектор

в точку В і знайдемо .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

A

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

S

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

R

 

 

 

 

 

 

 

 

В

 

 

 

 

 

 

 

D

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

O

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

C

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

Середнім прискоренням нерівномірного

руху

в

 

інтервалі часу від t до t+ t

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

називається вектор a

, який дорівнює відношенню приросту вектора швидкості

точки до проміжку часу t:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a

 

t .

 

 

 

 

 

 

 

Вектор a збігається за напрямком з вектором зміни швидкості .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Миттєвим прискоренням точки в момент часу t називають векторну величину a ,

яка дорівнює границі середнього прискорення, якщо t 0 :

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

d

 

 

 

 

 

 

 

lim

 

 

d

 

2r

 

 

a lim

a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

t 0

 

 

 

 

 

 

t 0 t

 

 

 

dt

 

dt 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Прискорення точки дорівнює першій похідній від її швидкості за часом.

Диференціюючи за часом співвідношення

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dx

 

 

dy

 

 

dz

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

i

 

 

j

 

 

k ,

 

 

 

 

 

 

 

dt

 

dt

dt

 

 

 

отримаємо для прискорення вираз:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

d 2 x

 

 

d 2 y

 

 

d 2 z

 

 

 

 

 

a

 

 

 

 

i

 

j

 

 

k .

 

 

 

 

 

dt 2

dt 2

dt 2

 

 

Це саме прискорення можна виразити через його проекції на координатні осі:

 

 

 

 

a

axi

ay j

az k .

11

Фізичні основи механіки

Порівнюючи ці два вирази для прискорення, випливає, що

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ax

 

d 2 x

,

ay

d 2 y

, ay

d 2 z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dt 2

dt 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dt 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таким чином, проекції прискорення дорівнюють другим похідним за часом від

відповідних координат.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розкладемо вектор

зміни

швидкості

 

на

дві

 

 

 

 

 

і

так,

щоб

 

 

 

складові:

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВС=ВD= . Складова

 

 

визначає

зміну

швидкості

 

лише

 

за

величиною: якщо

рух

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

рівномірний, то

 

 

 

і

 

 

Інша складова

 

існує

і

при

рівномірному

русі,

2

0 .

 

n

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

очевидно, n 0 в тому випадку, якщо рух тіла прямолінійний. Якщо кут 0 , то

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

і вектор n

стає

перпендикулярним вектору швидкості

 

.

Таким

чином, вектор

прискорення можна зобразити у вигляді суми двох взаємно перпендикулярних векторів:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

lim

 

 

n

lim

 

lim

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

t 0

 

t

 

 

 

t 0

t

t 0

t

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a

an .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Величина

 

називається тангенціальним прискоренням,

яке характеризує зміну

a

 

швидкості лише

за

 

величиною

і напрямлене вздовж

 

 

дотичної

до траєкторії.

Числове

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

значення вектора a

 

дорівнює:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

d

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a

 

 

a

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dt

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Величина an

називається вектором нормального прискорення і характеризує зміну

швидкості лише за напрямком. Це прискорення завжди перпендикулярне до напрямку швидкості. Для його обчислення припустимо, що точка В досить близька до точки А, тому S

можна вважати дугою кола радіусом R, при цьому за величиною ця дуга мало відрізняється від хорди АВ. З подібності трикутників ОАВ і BDC отримаємо:

n

AB

і

 

 

AB .

 

n

 

R

R

 

 

 

Таким чином

an

 

 

n

 

 

AB

 

2

lim

 

lim

 

 

 

 

.

 

 

t R

t 0

t

t 0

 

 

R

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

A

a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

an

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 4

 

 

a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Отже, повне прискорення

 

матеріальної

 

точки дорівнює векторній сумі її

a

 

12

Фізичні основи механіки

тангенціального і нормального прискорень (рис. 4):

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a

a

an .

 

 

 

 

 

 

Модуль прискорення точки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

d 2

 

2

2

 

 

 

 

 

2

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a

a

 

 

a

 

a

 

 

 

 

 

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

 

dt

 

R

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Напрямок повного прискорення визначається кутом

 

 

 

між векторами a

і a . З рис. 4

видно, що:

tg an . a

Розглянемо рівнозмінний прямолінійний поступальний рух тіла вздовж осі ОХ.

Оскільки

 

 

 

a

x

 

d x

 

const ,

 

 

 

dt

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

то

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

t

 

 

 

 

 

 

d x axdt

і x x0 ax .

 

 

x0

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Враховуючи, що x

dx

, отримуємо:

 

 

 

 

 

 

dt

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

t

 

 

t

 

 

dx axdt x0 axt dt .

 

 

x0

0

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

В результаті залежність від часу координати х будь-якої точки має вигляд:

xt x0 x0 t axt 2 . 2

Тут x0 і x0 - значення х і x в момент часу t=0.

§2. Закони динаміки матеріальної точки

В основі динаміки, яка розглядає закони руху тіл і ті причини, що його викликають або змінюють, лежать закони Ньютона.

Перший закон Ньютона: всяка матеріальна точка (тіло) зберігає стан спокою або рівномірного прямолінійного руху доти, доки дія з боку інших тіл не змусить її змінити цей стан.

Перший закон Ньютона називають законом інерції, а властивість тіл зберігати стан спокою або рівномірного прямолінійного руху без дії на них інших тіл називають

інертністю.

Системи відліку, відносно яких виконується перший закон Ньютона, називаються

інерціальними системами відліку. Зміст першого закону Ньютона зводиться до двох

тверджень:

13

Фізичні основи механіки

1)всім тілам властива інертність;

2)існують інерціальні системи відліку.

Інерціальних систем існує нескінчена множина. Довільна система відліку, яка рухається відносно деякої інерціальної системи прямолінійно і рівномірно, буде також інерціальною.

Інерціальною системою відліку можна вважати систему відліку, зв’язану із Сонцем, - початок координат знаходиться в центрі Сонця, а осі проведено в напрямку певних зірок. Система відліку, яка зв’язана із Землею,

строго кажучи, неінерціальна.

Проте здебільшого в практичних задачах ефекти, які зумовлені неінерціальністю земної системи відліку, дуже малі. Тому надалі вважатимемо цю систему відліку інерціальною.

Перш ніж розкривати зміст другого закону Ньютона, зупинимось на поняттях маси і

сили.

Фізична величина, яка є мірою

інертності матеріальної точки, називається інертною масою mi . Маса тіл теж характеризує здатність його взаємодіяти з іншими тілами згідно з законом всесвітнього тяжіння. В цьому випадку маса є мірою гравітаційної взаємодії і називається гравітаційною масою mг . В

сучасній фізиці з високим ступенем точності встановлено, що mi mг , якщо швидкість матеріальної точки набагато менша від швидкості світла у вакуумі.

Маса тіла – скалярна величина і, як показує дослід, маса – величина адитивна: маса тіла дорівнює сумі мас всіх частинок цього тіла. Відповідно маса довільної механічної системи дорівнює сумі мас всіх матеріальних точок, на які цю систему можна уявно розбити.

Щоб виміряти масу тіла, треба порівняти її з еталоном, який прийнятий за одиницю маси. У повсякденній практиці порівнюють маси тіл на важільних терезах.

Найважливішою характеристикою взаємодій тіл є сила.

Силою називається векторна величина, що є мірою механічної дії на тіло з боку інших тіл, внаслідок якої тіло отримує прискорення або змінює свою форму і розміри.

В кожний момент часу сила характеризується числовим значенням, напрямком у просторі і точкою прикладання.

Точку прикладання сили можна перенести вздовж її напрямку не змінюючи в цілому дії сили на тіло Але таке перенесення точок прикладання сили змінює розподіл деформацій і сил пружності в реальному тілі.

Другий закон Ньютона встановлює зв’язок між взаємодією тіл і зміною їх поступального руху і тому він є основним законом динаміки поступального руху.

Якщо на одне і те ж тіло діють різні сили, то виявляється, що прискорення, яке набуває тіло, завжди прямо пропорційне величині прикладеної сили:

a ~ F m const .

14

Фізичні основи механіки

При дії одної і тої ж сили на тіла з різними масами їх прискорення буде обернено пропорційними до маси тіл:

a ~

1

F const .

m

 

 

Використовуючи ці вирази і враховуючи, що сила і прискорення векторні величини,

отримаємо:

F a k m ,

де k – коефіцієнт пропорційності, який залежить від вибору одиниць вимірювання. Отриманий вираз виражає зміст другого закону Ньютона:

прискорення, що його набуває тіло, прямо пропорційне до сили, яка діє на нього, і

обернено пропорційне до маси цього тіла; за напрямком прискорення збігається із силою:

В системі одиниць SI коефіцієнт пропорційності k=1 і

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

F

 

,

 

 

 

 

 

 

 

a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

m

 

 

 

 

 

або, якщо маса є стала величина, то

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

d

 

 

 

 

 

d

 

 

 

 

 

 

F

ma

m

 

 

 

 

m

.

 

dt

dt

 

називається

 

 

імпульсом (кількістю руху) матеріальної

Векторна величина P m

 

 

точки. Тоді

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dP

 

 

 

 

 

 

 

F

 

 

 

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dt

Цей вираз називається рівнянням руху матеріальної точки і дозволяє дати другому закону Ньютона більш загальне формулювання:

швидкість зміни імпульсу матеріальної точки дорівнює силі, яка діє на точку.

Другий закон Ньютона справедливий лише в інерціальних системах відліку.

При дії на матеріальну точку кількох сил виконується принцип не залежності дії сил:

якщо на матеріальну точку діють одночасно кілька сил, то кожна з цих сил надає матеріальній точці прискорення, що визначається другим законом Ньютона так, нібито інших сил не було.

Взаємодія між матеріальними точками (тілами) визначається третім законом

Ньютона:

сили взаємодії двох матеріальних точок в інерціальній системі відліку однакові за модулем, напрямлені у протилежні сторони і діють вздовж прямої, що з’єднує ці точки:

 

 

FFкi ,

 

 

де F– сила, що діє на i-у точку з боку k-ї точки, а Fкi – сила, що діє на k-у точку з боку i-ї.

Сили Fі Fкi прикладені до різних точок (рис. 5).

15

Фізичні основи механіки

 

 

 

 

 

F

 

 

Fкі

F

Fкі

mi

mк

mi

mк

 

 

 

 

Рис. 5

 

ШІЛЛЕР МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ

(1848-1910)

Зробив внесок у розвиток понять сили і маси. Розрізняв статичне і кінематичне тлумачення сили. Висунув ідею про можливість побудови механіки мас без явного використання поняття сили

§3. Закон збереження імпульсу

Сукупність матеріальних точок (тіл), які розглядаються як єдине ціле, називається

механічною системою. Сили взаємодії між матеріальними точками механічної системи

називаються внутрішніми. Сили, з якими на матеріальні точки

системи діють зовнішні тіла називаються зовнішніми. Механічна система, в якій тіла взаємодіють між собою і на яку не діють зовнішні сили, називається замкненою.

Розглянемо механічну систему, яка

складається

із n тіл,

маси

і

швидкості яких

 

 

 

 

 

 

 

 

дорівнюють відповідно m1 , m2 , ..., mn і 1

, 2

, ...,

n .

Нехай F1 ,

F2 ,

...,

Fn - рівнодійні

зовнішніх сил, що діють на кожне з цих тіл, а F- внутрішня сила, яка діє на і-е тіло з боку к-

го.

 

 

 

 

F2

F1

 

F

F21

 

12

 

m

m1

 

 

 

2

 

 

F13

 

 

 

 

 

F23

 

 

F31

F32

 

 

m3

 

F3

 

 

 

Рис. 6

 

На рис. 6 наведені рівнодійні зовнішніх сил і внутрішні сили, які діють між тілами механічної системи, що складається, наприклад, із трьох тіл. Запишемо другий закон Ньютона для кожного з n тіл механічної системи:

 

d

 

 

 

 

 

 

 

 

m1 1

F12

F13

... F1n F1 ,

 

dt

 

 

 

 

 

 

 

d

 

 

 

 

 

 

 

 

m2 2

F21

F23

... F2n F2 ,

dt

 

 

 

 

 

……………………………………………

d

 

 

 

 

 

 

mn n Fn1

Fn2

... Fn n 1 Fn .

dt

 

 

 

 

 

Додаючи почленно ці рівняння, знаходимо:

n

d

 

 

 

 

 

 

 

 

mi i F12

F21

F13

F31

...

 

i 1 dt

 

 

 

 

 

 

16

Фізичні основи механіки

n

F n 1 n Fn n 1 Fi . i 1

За третім законом Ньютона

Тому

d

dt

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

FFкi .

 

 

 

n

 

n

 

 

 

n

 

 

 

 

dP

mi i Fi

і

 

 

Fi F ,

 

dt

i 1

 

i 1

 

 

i 1

 

 

 

 

 

 

 

 

де P – імпульс системи, а F – головний вектор зовнішніх сил.

Отже, похідна за часом від імпульсу механічної системи дорівнює головному вектору зовнішніх сил, що діють на систему.

У випадку замкненої системи

 

 

n d

 

 

 

 

dP

 

 

 

 

 

 

 

mi i 0

,

 

 

 

 

 

dt

i 1 dt

 

тобто

 

 

 

 

 

 

 

n

 

 

 

P

mi i const .

 

i 1

Цей вираз є законом збереження імпульсу: імпульс замкненої системи зберігається, тобто не змінюється із бігом часу.

Закон збереження імпульсу є наслідком однорідності простору, яка полягає в тому,

що фізичні властивості і закони руху замкненої системи не залежать від вибору положення початку координат інерціальної системи відліку.

§4. Центр мас (інерції) механічної системи і закон його руху

Центром мас, або центром інерції системи матеріальних точок називається точка C,

радіус-вектор rc якої дорівнює

 

 

1

 

n

 

 

 

 

rc

 

 

 

miri ,

 

 

 

 

 

 

 

 

M i 1

 

 

 

n

 

 

ri

 

 

 

 

де M mi - загальна маса всієї системи,

– радіус-вектор i-ї матеріальної точки. Якщо

i 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

0 .

 

 

 

 

 

 

радіус-вектори ri

проведені із центра мас C, то miri

i 1

Отже, центр мас - це геометрична точка, для якої сума добутків мас всіх матеріальних точок, що утворюють механічну систему, на їх радіус-вектори, які проведені з цієї точки, дорівнює нулю.

Швидкість центра мас

17

Фізичні основи механіки

 

 

1

n

 

1

n

 

 

 

dr

dr

P

 

c

c

 

 

mi

i

 

 

 

mi i

 

.

 

 

 

 

 

 

 

dt M i 1

dt

 

M i 1

 

M

 

Отже,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

P M c

,

 

 

 

 

тобто імпульс системи дорівнює добутку величини маси системи на величину швидкості руху її центра мас.

Продиференціювавши це рівняння за часом, отримуємо:

 

 

 

 

 

dP

 

d

c

 

M

 

Ma

F .

 

 

 

dt

 

dt

c

 

 

 

 

Центр мас механічної системи рухається як матеріальна точка, в якій зосереджено всю масу системи і на яку діє сила, що дорівнює головному вектору прикладених до системи зовнішніх сил.

§5. Робота сили та її вираз через криволінійний інтеграл

 

 

Нехай тіло рухається прямолінійно і на всьому переміщенні r на нього діє стала за

 

 

величиною і напрямком сила F , яка утворює кут

з напрямком переміщення. Дію сили F

 

FS

на переміщенні r , характеризують величиною, яку називають1роботою. A

 

 

 

 

 

 

 

 

Робота A , яка виконана силою F , – це фізична величи

на, яка дорівнює

скалярному

 

 

 

 

 

 

2

 

добутку сили на переміщення:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

A

 

 

 

 

 

FS cos ,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

A F , r

 

 

 

 

 

де S – шлях пройдений тілом за час дії сили.

 

 

 

dS

 

S

У загальному випадку сила може змінюватись як за модулем, так і за напрямком. При

 

 

 

 

 

Рис.8

 

 

цьому сила F може залежати як від координат x, y, z точки прикладання сили, так і від

швидкості точки. Якщо розглянути елементарне переміщення dr , то силу F можна вважати

сталою, а рух точки її прикладання – прямолінійним. Елементарною роботою dA сили F

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

на переміщенні dr називається скалярна величина

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

d A F ,dr

F , dt F cos dS FS dS ,

 

 

де dS

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dr

- елементарний шлях, α – кут між векторами

F

і dr , FS

- проекція вектора

F

 

 

 

(рис.7).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

на напрямок вектора dr

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

F

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

F

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

s

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dr

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

Рис. 7

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

задані своїми декартовими координатами так, що

 

Якщо вектори F

і dr

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

F

Fxi

Fy j

Fzk , dr

dxi

dyj

dzk ,

 

 

18