31. Види вібрації. Вплив вібрації на працюючих. Нормування та захист від вібрації.

Вібрація – поширення меанічних коливань в твердому тілі.

Вібрації: транспортна; технологічна; транспортно-технолоічна.

Довготривала дія виробничих вібрацій може призвести до вібраціонної хвороби. Найбільш поширені захворювання, викликані локальною вібрацією при роботі з вібро-машинами частота спектру яких перевищує 125 Гц. Локальна вібрація викликає різноманітну степень судинних, нервово-мязних, кістково-суставних та інш. порушень.Загальна вібрація викликає порушення нервової сист., та зміни в сердцево-судинній системі, вестебулярному апараті, порушується обмін речовин.

Нормування: ГОСТ 12.1.012-78 цей стандарт рекомендує проводити оцінку дії вібр. на людину одним з наст. методів:

• частотним аналізом нормованого параметру

Нормованм параметром являється середньо квадратичні значення віброшвидкості або віброприскорення а для локальної вібрації в октавних полосах частот, а для загальної вібрації в октавних або 1/3 – октавних полосах частот

логарифмічні рівні віброшвидкості визнач. за ф-ю:

L=20lg*V/5*10(в-8)

• інтегральною оцінкою за частотою нормованого параметру

нормованим параметром являється скоректоване значення контрольованого параметра U (віброшвидкості або віброприскорення), вимірюване за допомогою спец. фільтрів

• дозою вібрації

Нормованим параметром являється скоректоване значеня Uекв

Uекв= √Д/t

32. Іонізуюче випромінювання. Нормування Захист.

Іонізуюче випромінювання - це випромінювання, взаємодія якого з середовищем призводить до утворення електричних зарядів (іонів) різних знаків. Джерелом іонізуючого випромінювання є природні та штучні радіоактивні речовини та елементи (уран, радій, цезій, стронцій та ін.). 

Іонізуюче випромінювання поділяється на електромагнітне (фотонне), до якого належать гамма- і рентгенівське випромінювання та корпускулярне, до якого належать випромінювання, що складаються із потоку частинок, маса спокою яких не дорівнює нулю (альфа- і бета-частинок, протонів, нейтронів та ін.)

Нормування:

Допустимі рівні іонізуючого випромінювання регламентуються „Нормами радіаційної безпеки НРБ 76/87" та „Основними санітарними правилами роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючого випромінювання" ОСП 72/87.

Згідно з цими нормативними документами опромінювані особи поділяються на наступні категорії:

А— персонал — особи, котрі постійно або тимчасово працюють з джерелами іонізуючого випромінювання;

Б— обмежена частина населення — особи, що не працюють безпосередньо з джерелами випромінювань, але за умовами проживання або розташування робочих місць можуть підлягати опроміненню;

В — населення області, країни.

В залежності від групи критичних органів для категорії А встановлена гранично допустима доза (ГДД) за рік, для категорій Б — границя дози (Гд) за рік.

Захист:

—використання джерел з мінімальним випромінюванням шляхом переходу на менш активні джерела, зменшення кількості ізотопа;

— скорочення часу роботи з джерелом іонізуючого випромінювання;

— віддалення робочого місця від джерела іонізуючого випромінювання;                                                                              

— екранування джерела іонізуючого випромінювання.

Альфа-частинки екрануються шаром повітря товщиною декілька сантиметрів, шаром скла товщиною декілька міліметрів. Однак, працюючи з альфа-активними ізотопами, необхідно також захищатись і від бета- або гамма-випромінювання.

З метою захисту від бета-випромінювання використовуються матеріали з малою атомною масою. Для цього використовують комбіновані екрани, у котрих з боку джерела розташовується матеріал з малою атомною масою товщиною, що дорівнює довжині пробігу бета-частинок, а за ним — з великою масою.

З метою захисту від рентгенівського та гамма-випромінювання застосовуються матеріали з великою атомною масою та з високою щільністю (свинець, вольфрам).

Для захисту від нейтронного випромінювання використовують матеріали, котрі містять водень (вода, парафін), а також бор, берилій, кадмій, графіт. Враховуючи те, що нейтронні потоки супроводжуються гамма-випромінюванням, слід використовувати комбінований захист у вигляді шаруватих екранів з важких та легких_матеріалів (свинець-поліетилен).

Дієвим захисним засобом є використання дистанційного керування, маніпуляторів, роботизованих комплексів.

В залежності від характеру виконуваних робіт вибирають засоби індивідуального захисту: халати та шапочки з бавовняної тканини захисні фартухи, гумові рукавиці, щитки, засоби захисту органів дихання (респіратор „Лепесток"), комбінезони, пневмокостюми, гумові чоботи.