7.4. Розвиток синьо-зелених водоростей у Куршській затоці
Влітку 2010 року в Куршській затоці спостерігалася загибель риб через масовий розвиток синьо-зелених водоростей, викликаного спекою і відносно безвітряної погодою. Крім «цвітіння» ціанобактерій, у воді гнив торішній очерет. У водойму накопичуються продукти розпаду клітин - токсини і пігменти, відбувалася токсифікація всієї водної екосистеми. Вода набула синьо-зелений колір, в ній зменшився вміст кисню, почалася загибель риби. Також, водорості стали токсичні для тварин і людей. На березі затоки можна зустріти скупчення загиблої риби і молюсків. Виник неприємний гниючий запах [5].
Розділ 8 апаратурне оформлення процесу
Там, де це можливо за екологічних і кліматичних умов, спіруліну вирощують у відкритих водоймищах. Перевагою цього методу є можливість використання природних енергетичних ресурсів. Основні недоліки таких установок: труднощі підтримання чистих культур, необхідність використання системи утеплення за несприятливих умов. Установки відкритого типу використовуються в Болгарії, Італії, Мексиці, Ізраїлі, Чилі, Бразилії, Таїланді, Індії, Китаї, США (Каліфорнія), Середній Азії, Казахстані.
У регіонах з помірним кліматом перевагу надають культивуванню водорості в умовах закритого ґрунту (площинний метод). Японія спіруліну вирощує у теплицях на площі 10 тис. га, Італія – 2,5 тис. га, Франція – 3 тис. га, Україна –12 га, Молдова – 1 га.
Процес вирощування здійснюється у спеціальних фітосинтезуючих блоках. Розміщені на закритому ґрунті у теплиці (рис. 8.1) фітоблоки заповнюються поживним середовищем чітко визначеного складу, що повторює склад води озера Чад. У фірмі «Спіруліна ЛТД» при цьому використовується найчистіша артезіанська вода. Оптимальними умовами для вирощування спіруліни площинним методом є освітленість 4–6 кЛк на м2 і температура поживного середовища 26–28 0С.
Морфологічний стан культури залежить від співвідношення спіральних форм до ниткових. Стійка перевага тієї чи іншої форми свідчить про адаптацію культури до даних умов вирощування. Дрібне введення в середовище азоту і вуглецю у вигляді бікарбонату амонію збільшує кількість спіральних форм в культурі (Берестов В.А., 1999).
За відсутності теплиць використовуються фітореактори, які установлюються у будь-яких пристосованих приміщеннях. Запропоновані різні конструкції фітобіореакторів: вертикальні, горизонтальні, поліетиленові та скляні трубчасті. В Україні для вирощування спіруліни використовуються вертикальні установки етажеркового типу. Терасно-каскадна установка для культивування мікроводоростей з раціональним використанням природного і штучного освітлення розроблена фахівцями Інституту ботаніки НАН України (Берестов В.А., 1999).
В Інституті гідробіології НАН України створені закриті трубчасті системи для масового культивування спіруліни загальним об’ємом майже 10000 кг гідромаси, накопичений досвід експлуатації і оптимізовані умови її одержання. Розроблені технології зневоднення біомаси, консервування і подальшої переробки. Спільно з Інститутом харчування МОЗ України проведена медико-біологічна оцінка одержаної біомаси, розроблені й апробовані на практиці низка технологій харчового і фармацевтичного використання препаратів, одержаних на основі водоростей (Берестов В.А., 1999).
Перевага установок закритого типу перед відкритими полягає у можливості підтримки чистоти культури, наявності автоматизації, створенні умов, які б перешкоджали забрудненню
Рис. 8.1. Загальний вигляд технології вирощування епіруліни у фірмі «Спіруліна ЛТД» м. Миколаїв (за Берестовим В. А., 1999).
суспензії та забезпеченні високої продуктивності штамів водоростей, що культивуються. Україна стала 61-ю державою світу, яка культивує спіруліну. В Росії вирощують спіруліну у невеликій кількості у Московському університеті (МДУ), а в промисловому масштабі – в м. Сочі (ТОВ «АгроВікторія»). Усі вони реалізують вітамінний продукт під назвою «СПЛАТ». Одна таблетка містить 0,25 г чистої спіруліни і майже 0,25 г добавок, які покращують її смак і розчинність. Серед країн СНД Україна має найбільші досягнення щодо опанування технології вирощування синьо-зелених водоростей та вивчення їх лікувальних і профілактичних властивостей при багатьох захворюваннях людей.
Численними дослідженнями було встановлено, що біомаса спіруліни містить абсолютно усі речовини, необхідні людині для нормальної життєдіяльності. Спіруліна є універсальним біопротектором і біокоректором системної дії, який забезпечує усунення більш ніж 300 «поломок» у нашому організмі на різних стадіях (Берестов В.А., 1999).
У клітинній стінці S.platensis містяться альгінати – унікальні біосумісні поліаніонні (кислі) поліцукри, які мають властивість звільнювати організм людини і тварин від радіонуклідів (стронцію, цезію) і важких металів (свинцю, кадмію тощо).
В колишньому Радянському Союзі препарат зі спіруліни мав назву «Продукт № 001А», а його склад і характеристики були засекречені [2].