3. Розрахункові навантаження

1. Методи визначення розрахункових електричних навантажень

Під час проектування будь-якого об’єкта виникає завдання визначення розрахункових навантажень, необхідних для вибору перерізів струмопровідних частин (проводів, кабелів, розподільних та магістральних шинопроводів чи збірних шин), потужність трансформаторів, компенсувальних пристроїв, апаратів комутації та захисту, розрахунку й вибору установок захисту тощо, а також для виконання техніко-економічних розрахунків. Правильне визначення розрахункових навантажень є основою для раціонального вибору схеми електропостачання та усіх їх елементів. Завищення розрахункових навантажень призводить до неправдивого збільшення обсягу провідникового матеріалу, встановленої потужності трансформаторів та іншого обладнання і загалом до значних невиправданих витрат коштів. Заниження розрахункових потужностей може призвести до зменшення пропускної здатності всієї електричної мережі системи електропостачання або ж окремих її елементів, до надлишкових витрат потужності та енергії, перегрівання проводів, кабелів, трансформаторів та, як наслідок, до скорочення терміну їх роботи, що також викликає невиправдані економічні витрати. Тому завдання визначення розрахункових навантажень має велике народногосподарське значення. Воно ускладнюється тим, що реальні електричні навантаження можуть змінюватися в часів бік збільшення або зменшення залежно від впливу різних умов і факторів.

В залежності від місця розташування розрахункового вузла у схемі електропостачання та стадії проектування застосовують різні методи розрахунку електричних навантажень.

На стадії проектного завдання виконують наближений попередній розрахунок електричних навантажень на основі даних про сумарну встановлену потужність окремих споживачів (цеха, відділення, корпуса тощо).

На стадії робочих креслень виконують уточнений розрахунок електричних навантажень з використанням конкретних даних про окремі електроприймачі цехів, відділень тощо.

Визначення розрахункових електричних навантажень виконують від нижчих до вищих ступенів напруги електропостачальної системи (ЕПС) для окремих розрахункових вузлів з метою вибору перерізів провідників мереж живлення і розподільних мереж, числа і потужності трансформаторів цехових трансформаторних підстанцій (ЦТП) і головної знижувальної підстанції (ГЗП), перерізів шин розподільних злагод трансформаторних підстанцій (ТП), розподільних пунктів (РП) і ГЗП, комутаційної і захисної апаратури.

У практиці проектування використовують методи визначання розрахункових навантажень, які можна поділити на такі групи:

1. Методи визначення розрахункових навантажень безпосередньо з графіка навантажень.

2. Методи визначення розрахункових навантажень з встановленою потужністю і коефіцієнтом, меншим від одиниці.

3. Методи питомих показників.

4. Методи визначення розрахункових навантажень за середнім навантаженням та коефіцієнтами, що переважно більші від одиниці, або додаванням до середньої потужності деякої величини, яка характеризує з певною ймовірністю відхилення розрахункового навантаження від середнього.