Методика вибору можливих варіантів типу кабелю та цсп Методика визначення приналежності до типу телекомунікаційної мережі

При проектуванні схеми організації телекомунікаційної мережі необхідно визначити, до якої мережі – внутрішньо-зонової (ВЗМ) або магістральної (MM) належить ЦСП, що проектують. Згідно нормативних документів ITU-T [1] довжина еквівалентного гіпотетичного кола (ЕГК) дорівнює 2500 км, яке поділяється на окремі ділянки. Структура ЕГК представлена на рис. 1.1. На рисунку позначено: МІД – місцева ділянка; ВЗД – внутрішньозонова ділянка; МД – магістральна ділянка.

Рис. 1.1. Структура ЕГК

Довжину l_АВ магістралі, що проектують (довжина магістралі між географічними пунктами А та В), визначають згідно співвідношення:

, (1.1)

де l_АБ – довжина магістралі між географічними пунктами А та Б, l_БВ – довжина магістралі між географічними пунктами Б та В.

За отриманим значенням l_АВ визначають, до якої мережі належить магістраль, що проектують:

100 км < l_АВ < 250 км – до ВЗМ

2. Аналіз можливих варіантів побудови схеми організації зв’язку.

Розглядаємо всі можливі варіанти побудови схеми організації зв'язку, і вибираємо для подальшої роботи два варіанти: перший - для двокабельного режиму роботи та другий - для однокабельного режиму, з можливих:

1. ЦСП ІКМ-120, кабель МКСА 1x4 двокабельний режим

2. ЦСП ІКМ-120, кабель МКСА 4x4 двокабельний режим

3. ЦСП ІКМ-480С, кабель МКСА 1x4 двокабельний режим

4. ЦСП ІКМ-480С, кабель МКСА 4x41x4 двокабельний режим

5. ЦСП ІКМ-480, кабель МКТ-4 однокабельний режим.

Оптимальний варіант визначають шляхом порівняння кількості ЦСП, ємності кабелів та мінімальної кількості резервних пар кабелю.

Для визначення кількості та типу ЦСП необхідно визначити загальну кількість каналів ТЧ з перерахунком ПЦП і ВЦП на цифрові канали ТЧ.

Нехай n_ПЦПАБ , n_ПЦПБВ , n_ПЦПАВ – кількість ПЦП між пунктами А і Б, Б і В, А і В відповідно; m_ВЦПАБ , m_ВЦПБВ , m_ВЦПАВ – кількість ВЦП між пунктами А і Б, Б і В, А і В відповідно; Nк_АБ , Nк_БВ , Nк_АВ – кількість КТЧ між пунктами А і Б, Б і В, А і В відповідно, тоді схема магістралі, що проектується, буде мати вигляд, зображений на рис. 1.2.

Рис. 1.2. Схема магістралі, що проектується

Далі необхідно розрахувати кількість КТЧ, що виходять з пункту А, і пункту В:

(1.3)

(1.4)

Двокабельний режим

1. Система ІКМ-120 по кабелю МКСА 1x4

Потрібно 4 системи ІКМ-120, 4 кабелі МКСА 1х4. Резервних каналів – 20, резервних пар немає.

2. Система ІКМ-120 по кабелю МКСА 4х4

Потрібно 4 системи ІКМ-120, 2 кабелі МКСА 4х4. Резервних каналів – 20, резервних пар 4 в одному кабелі.

3. Система ІКМ-480С по кабелю МКСА 1х4

Потрібно 1 систему ІКМ-480С, 2 кабелі МКСА 1х4. Резервних каналів – 20, резервних пар – 1 в одному кабелі.

4. Система ІКМ – 480С по кабелю МКСА 4х4

Потрібно 1 систему ІКМ-480С, 2 кабелі МКСА 4х4. Резервних каналів – 20, резервних пар - 1 в одному кабелі.

Порівнюючи перший та другий варіанти, можна сказати, що другий варіант кращий за перший, так як у ньому використовується два кабелі, а не чотири (хоча кількість резервних пар у другому варіанті більша). Порівнюючи третій та четвертий, можна сказати, що третій варіант кращий, так як у ньому менша кількість вільних пар кабелю. Порівнюючи другий та третій, кращим буде третій, тому, що використовується тільки одна система та менша кількість резервних пар. Таким чином, найкращим варіантом для двокабельного режиму роботи є третій варіант - це ЦСП ІКМ-480С по кабелю МКСА 1x4.

Для однокабельного режиму існує лише один варіант:

5.Система ІКМ-480С по кабелю МКТ-4

Потрібно 1 систему ІКМ-480, 1 кабель МКТ-4. Резервних каналів – 20, резервних пар – 1 в одному кабелі.

Таким чином, надалі розглядатимуться два варіанти:

- двокабельний режим ІКМ-480С по кабелю МКСА 1x4;

- однокабельний режим ІКМ-480 по кабелю МКТ-4.