1.2 Порядок створення, державної реєстрації і діяльності кооперативів, товариств, установ та притулків. Особливості ведення бухгалтерського обліку.

Кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об’єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням. (Стаття №6).Кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Засновниками кооперативу можуть бути громадяни України та юридичні особи, зареєстровані в Україні, іноземні фізичні та юридичні особи та особи без громадянства. [8]

Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами.Рішення установчих зборів оформляється протоколом, який підписують головуючий та секретар зборів. У протоколі зазначаються особи, які брали участь в установчих зборах: для фізичної особи – прізвище, ім’я та по-батькові, паспортні дані (для осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні, - дані документа, який його замінює); для юридичної особи - прізвище, ім’я та по-батькові уповноваженого представника юридичної особи, дані про державну реєстрацію, що підтверджуються свідоцтвом про державну реєстрацію або його нотаріально завіреною копією, документ, що підтверджує його повноваження. Дані про фізичну особу засвідчуються її особистим підписом, а про юридичну особу – підписом її уповноваженого представника.Чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи. При створенні кооперативу складається список членів та асоційованих членів кооперативу, який затверджується загальними зборами. (Стаття 7). Важливим витоком кооперативного права у багатьох країнах є засновницькі документи кооперативу. До них відносять установчий договір (свідоцтво про інкорпорацію) та статут. Установчий договір відображає суть кооперативного підприємства як кооперативного утворення. Його підписання є свідченням того, що певна група, скажімо сільськогосподарських товаровиробників, погоджується утворити підприємство особливого типу, зробити певні внески до його статутного фонду та делегувати керівництву підприємства право розпоряджатися своєю частиною приватної власності під їх контролем.[4]

Як правило установчий договір включає такі положення: - повна назва кооперативу, що означатиме його ідентичність; - місцезнаходження кооперативу; - мета та завдання організації; - період, на який створюється кооператив; - загальна характеристика повноважень кооперативу (наприклад, купувати, продавати або орендувати майно; надавати гарантії під отримання кредиту; авансувати постачання сировини членам кооперативу для переробки або реалізації, співпрацювати з іншими кооперативами, позичати кошти тощо); - система й органи управління кооперативом; - можливість і порядок внесення поправок до цього документа; - перелік та реквізити його засновників; -деталізована структура капіталу, що включатиме інформацію про вступні або/та пайові внески засновників.

Державна реєстрація здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством. Для державної реєстрації кооперативу подаються такі документи: - рішення установчих зборів кооперативу; -статут кооперативу, скріплений підписом голови правління кооперативу, справжність якого засвідчується нотаріально.[7]

Статут – це прийнятий згідно із законодавством основний документ, затверджений засновниками кооперативу, яким визначається його правове становище.В Законі України «Про споживчу кооперацію» (ст. 5, п. 2) записано, що основним документом, який регулює діяльність споживчого товариства, є статут. Зміст статуту кожного кооперативу розробляється і затверджується засновниками самостійно.У статуті зазначаються такі реквізити: найменування і місцезнаходження; рішення про те, що кооператив є юридичною особою та має свої печатки і штамп, розрахунковий та інші рахунки в установах банків; предмет і мета діяльності; органи управління; порядок їх створення і компетенція; джерела і порядок формування майна, створення майнових фондів, розподілу доходів; порядок та умови припинення діяльності (реорганізації, злиття, поділу та ліквідації), а також інші положення. На відміну від установчого договору, статут містить більш детальну інформацію про кооператив. У ньому більш конкретно визначені внутрішні функції і структура кооперативу, а саме: надання членства, його призупинення і закінчення, порядок проведення загальних зборів, голосування, вимоги і порядок обрання правління кооперативу, обов’язки виконавчого директора (менеджера), порядок роботи кооперативу, фінансові відносини , звітність, умови внесення поправок у статут.[9]

Згідно зі Статутом, кооперативи приймають здебільшого такі внутрішньо кооперативні нормативні акти: - Правила внутрішнього розпорядку; - Положення про пайовий і неподільний фонди; - Положення про оплату праці;

- Положення про кооперативні виплати та виплати на майновий пай; -Положення про кооперативні виплати на земельний пай (для сільськогосподарських кооперативів) та ін.

До внутрішньо кооперативних актів належать також колективний договір, який укладається між адміністрацією і трудовим колективом кооперативу, в якому використовується наймана праця.