- •3.Античні міста держави Північного Причорномор’я
- •5.Утворення та розвиток Київської Русі у х-хі ст..
- •6,Київська Русь за Володимира Великого та Ярослава Мудрого
- •7.Феодальна роздробленість Русі, її причини і наслідки.
- •9. Монголо-татарська навала на Русь та її наслідки
- •10. Українські землі у складі Великого князівства Литовського та Польщі
- •11. Люблінська унія
- •12.Виникненя українського козацтва та його розвиток.
- •13.Запорозька Січ, її роль в історії України
- •14. Православні братства в Україні у 16-17 ст.
- •15. Козацько-селянські повстання наприкінці XVI ст.
- •16. Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний та його доба.
- •17. Козацько-селянські повстання 1620-1630х рр.
- •18. Початок Національно-визвольної війни українського народу(1648-1649рр.). Зборівський мир.
- •19. Битва під Берестечком. Білоцерківська угода.
- •20. Утворення та розвиток Української гетьманської держави Богдана Хмельницького
- •21. Українсько-московський договір. Березневі статті.
- •22.Україна у період козацької Руїни
- •23. Гетьманство Івана Мазепи (1687-1709)
- •24.Острозька та Києво-Могилянська академії – перші вищі школи України.
- •27. Ліквідація Гетьманщини та Запорозької Січі. Гетьман к. Розумовський та кошовий отаман п. Калнишевський
- •30.Соціально-економічний розвиток Наддніпрянської України у хіх-на початку хХст.
- •35. Третій універсал цр. Проголошення унр.
- •36. Українська держава п.Скоропадського.
- •37. Українсько – Російська війна 1917-1918 рр. Бій під Крутами
- •38. IV Універсал цр. Брестський мир.
- •39. Україна у добу Директорії
- •40. Зунр. Акт злуки 22.01.1919
- •41. Становлення радянської влади в Україні. Причини поразки Української революції
- •42. Неп в Україні. Голод 1921-1923 рр.
- •43. Україна і утворення срср
- •44.Національно-культурнее будівництво 1920-х рр. Українізація
- •45.Індустріалізація в Україні. Становлення тоталітарного режиму.
- •46.Колективізація в Україні та її наслідки. Голодомор 1932-1933рр.
- •47.Розстріляне відродження. Репресії 1930-рр в Україні
- •48.Західноукраїнські землі у 1920-1930-х рр. В Україні.(Під Польщею, вскладі Румунії і Чехословаччини)
- •49.Виникнення та діяльність оун у 1930-1940рр
- •50.Початок Другої світової війни. Об’єднання українських земель та радянізація західних областей України в 1939—1941 рр.
- •52.Українська повстанська армія
- •54.Урср на міжнародній арені у післявоєнний період.Врегулювання західних кордонів . Операція «Вісла».
- •55.Післявоєнна відбудова в Україні у другій половині 1940-х – на поч..1950-х рр.. Голод 1946-1947рр.
- •57.Політична відлига у 1950-60рр. Шістдесятники.
- •58.Україна в умовах адміністративно командної системи у 1970-1980рр. Новітня русифікація.
- •61.Україна у сучасномі світі.
- •62.Українська діаспора
12.Виникненя українського козацтва та його розвиток.
Відтоді як у 1240 р. було зруйновано Київ , головною ареною подій української історії стали Галичина й Волинь . Проте на кінець 16 ст. центр подій знову переміщується на схід у Придніпров’я , яке протягом тривалого часу лишалося малозаселеним . На широких просторах , котрі тоді називали Україною , тобто землями на порубіжжі цивілізованого світу , з новою гостротою розгорілася давня боротьба між осілим людом та кочовиками , посилювана затятим протистоянням християнства та ісламу . Гніт , що поширився у заселених західних районах , породжував численних утікачів , які надавали перевагу небезпекам пограничного життя перед кріпацтвом . Унаслідок цього з’являється новий стан – козацтво , що селилося на порубіжних землях . Слово „ козак “ прийшло зі сходу . У давніх тюрків козаками називали молодих хлопців , які відбували складний і небезпечний обряд посвячення в повноправні члени племені : юнаки йшли в степ і мусили там прожити кілька місяців , змагаючись з ворогами й доводячи своє вміння виживати за важких природних умов . Пізніше це слово набуло кількох значень й перекладалося здебільшого як „ вільна озброєна людина “. Спочатку козаки ставили собі за мету відбивати напади татар , сприяючи в такий спосіб освоєнню окраїн . Але в міру того як козаки вдосконалювали свою військову майстерність та організацію , здобуваючи щораз переконливіші перемоги над татарами та їхніми сюзеренами – оттоманськими турками , українське суспільство стало дивитися на них не лише як на борців проти мусульманської загрози , а й як на оборонців від національно – релігійного та суспільно економічного гноблення польської шляхти . Поступово виходячи на провідне місце в українському суспільстві , козаки стали брати дедалі активнішу участь у розв’язанні цих ключових питань українського життя , на кілька наступних століть забезпечивши українське суспільство тим проводом , який воно втратило внаслідок полонізації української знаті . Спочатку козаки мешкали здебільшого на півдні Київщини – в районі Канева , Черкас , Чигирина , а також на Східному Поділлі . Поступово просуваючись у глиб степів , вони звичайно селилися понад Дніпром і Південним Бугом , Кальміусом та їхніми численними притоками . Особливо вабили козаків багаті рибою та дичиною місця понад Дніпровими порогами від гирла Самари , тобто від сучасного Дніпропетровська , до Хортиці ( в межах сучасного міста Запоріжжя ) та Великого Лугу – низинних берегів Дніпра нижче порогів . Ось чому українських козаків називали запорозькими . У другій половині 15 – на початку 16 ст. там виникає чимало козацьких слобод і хуторів . Із року в рік кількість козаків на Наддніпрянщині зростає . „ Де байрак – там і козак “,- говорила народна приказка . Козаки заводили оранку , займалися „ уходництвом “ : мисливством , рибальством , бджільництвом . Вони активно освоювали нові землі , піднімаючи цілину , прокладаючи шляхи , споруджуючи мости тощо . Перші відомості про походи українських козаків датуються 80 – ми роками 15 ст. У 1489 р. , писав польський хроніст Марцін Бєльський , син Казимира 6 Ян Альбрехт пішов на Брацлавщину проти татар . Польське військо успішно просувалося на південь в подільських степах , бо його проводирями були місцеві козаки , добре обізнані з умовами краю . В російських документах під цим же роком є згадка про козаків , які , очолювані „ ватагами “- отаманами Богданом , Голубцем і Жилою , билися з татарами біля Таванської переправи на Дніпрі .Влітку ватаги козаків вирушали на Сіверський Донець , де займалися промислами і разом з донськими козаками ходили на ногайців . У 1492 р. козаки напали на татарські кораблі під Тягинкою на Дніпрі . В 1494 , 1496 і 1498 рр. українські козаки і донці здійснили ряд походів проти татар , завдавши їм поразки біля Дніпра . Кримське ханство змушене було звести на Дніпрі та перекопі фортеці . Однак козаки нападали навіть на турецькі фортеці . В 1521 р. козацькі ватаги здійснили похід у Молдавію \x037E у 1523 р. ходили в Крим та спалили Очаків , захопивши при цьому велику кількість коней та овець . У 1545 р. велике козацьке військо на кількох десятках човнів напало на Очаків і здобуло його . На нових землях , де поселялися козаки , як їм здавалося , вже ніколи не з’являться державні урядовці , не виникне кріпосна неволя . В дійсності ж серед козацтва на „ волості “ зростала й поглиблювалась соціальна нерівність . Козацька голота добувала собі засоби до існування наймитуванням у заможних козаків , службою в найманих загонах при замках , „ добичництвом “. Чимало козаків вели власне господарство . Виділялася і вельми заможна верхівка ( „ дуки “ ) , що володіла хуторами , угіддями , табунами коней тощо . Особливу групу становили міські козаки , складаючи значну частку населення міст Подніпров’я : Чигирина , Канева , Корсуня , Черкас . Їх ще звали „ непослушними “ , оскільки вони , займаючись торгівлею та промислами , не підпорядковувалися магістратам і не виконували повинностей . Склад козаків – городян поповнювався за рахунок „ покозачення “ міщан . Добре обізнані з військовою справою , маючи зброю , вони брали активну участь у народних виступах проти сваволі старост і воєвод . Польський уряд намагався залучити до себе на службу міське козацтво чи принаймі певну його частину . В 1572 р. король Сигізмунд Август санкціонував утворення загону з 300 оплачуваних козаків на чолі з польським шляхтичем Бадовським , який формально не підпорядковувався урядовим чиновникам . І хоч цей загін незабаром розформували , його поява стала важливим прецедентом : уперше польський уряд визнав козацтво чи принаймні його представників як окрему соціальну верству , що аналогічно іншим мала право на самоврядування . Друга , більш вдала спроба створення санкціонованого урядом козацького загону мала місце у 1578 р., за правління короля Стефана Баторія . Король встановив плату шести сотням козаків і дозволив їм розташувати у м. Терехтемирові свій арсенал і шпиталь \x037E за це козаки погоджувалися визнати за старшин призначених шляхтичів та стримуватися від „ самочинних нападів на татар “, що часто ускладнювали зовнішні стосунки Речі Посполитої . Завдання цих негайно внесених до реєстру ( реєстрових ) козаків полягало в охороні кордонів і , що не менш важливо , в контролі за нереєстровими козаками . До 1589 р. реєстрових козаків налічувалося 3 тис. В основному це були вихідці з місцевих мешканців , що остаточно сформувалися як козаки й мали значну власність . Так , заповіт реєстрового козака на ім.’я Тишко Волович включав будинок у Чигирині , два маєтки зі ставками для риби , ліси й пасовиська , 120 вуликів , 3 тис. золотих злитків ( із них тисяча в позичці під великі проценти ). Відносно заможне реєстрове козацтво різко відрізнялося від нереєстрових козаків , які рідко коли мали більше , ніж прості селяни . Відтак стосунки між 3 тис. реєстрових і близько 40 – 50 тис. нереєстрових козаків часто досягали крайнього напруження . Проте ці відмінності не перешкоджали синам заможніших козаків іти на Січ у пошуках долі або вступати до реєстрових тим козакам , що спромоглися нажити собі багацтва . На нових землях склався своєрідний козацький лад . Козаки об’єднувалися у громади і всі важливі питання обговорювали та розв’язували на радах . Тут же обирали старшину : отаманів , осавулів , суддів . Кожен козак мав право брати участь у радах , користуватися землею , ловити рибу , полювати на звіра . Однак влада в громадах поступово зосереджувалася в руках заможних козаків . Поява козацтва на „ кресах “ Польсько – Литовської держави непокоїла уряд , адже внаслідок втеч панство втрачало своїх підданих . Разом з тим новоосвоєні землі на Наддніпрянщині приваблювали панів – магнатів . Острозькі , Вишневецькі , Ружинські , Лянцкоронські , Претвичі отримували від великих князів грамоти на „ окраїнні “ землі , будували там свої замки – двори . Чимало таких земель було віддано князям – магнатам „ у державу “ з наданням , за службу великому князеві , права збирати з місцевого населення чинші та накладати на нього повинності на свою користь . На захоплених магнатами землях козаки змушені були давати „ державцям “ мед , хутра , сплачувати сім грошей „ з диму “ . На Брацлавщині частина козаків сплачувала панам – князям „ поклін “ – копу грошей , решта платила старостам „ колядку “ – по шість грошей , косила сіно . Побори з козаків брав і київський воєвода .