- •Національний університет цивільного
- •Розділ 1
- •1. Історія розвитку й етапи формування системи цивільного захисту
- •2. Єдина державна система запобігання на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру
- •3. Основні небезпеки місця існування людини і їх реалізація в надзвичайних ситуаціях
- •3.1. Основні небезпеки місць існування людини
- •Класифікація і загальна характеристика надзвичайних ситуацій. Осередки ураження
- •3.2. Визначення надзвичайної ситуації
- •3.3. Порядок класифікації надзвичайних ситуацій
- •3.4 Осередки ураження
- •Осередки ураження при аваріях на пожежа - і вибухонебезпечних об'єктах
- •4.1. Визначення режиму вибухового перетворення хмари гппс
- •4.2. Оцінка інженерної обстановки при детонаційних вибухах гппс
- •4.3. Оцінка інженерної обстановки при дефлаграційних вибухах гппс
- •Розділ 2
- •2.1.3. Визначення Рф на відстані l від центру вибуху
- •2.1.4. Визначення безпечних відстаней при зберіганні твр
- •2.1.5. Визначення очікуваних втрат у осередку вибуху
- •2.1.6. Оцінка вибухостійкості будівель і споруд до дії ударної хвилі
- •2.1.7. Характеристика дії ударної хвилі на будівлі, споруди і технологічне устаткування об'єктів
- •2.1.8. Характеристика дії ударної хвилі на людей
- •Розділ 3 Оцінка обстановки під час аварій на гідротехнічних спорудах
- •3.1. Основні поняття
- •3.2. Характеристика осередків ураження, що виникають при аваріях на гідротехнічних спорудах
- •3.3. Прогнозування і оцінка наслідків аварій на гідротехнічних спорудах
- •3.3.1. Початкові дані для оцінки параметрів хвилі прориву
- •3.3.2. Послідовність розрахунків при прогнозуванні параметрів хвилі прориву
- •3.3.2.1. Визначення величин, необхідних для табличного розрахунку
- •3.3.2.2. Визначення параметрів хвилі прориву
- •3.3.2.3. Визначення часових характеристик затоплення території
- •Практичні завдання
- •Розділ 4 Підвищення стійкості роботи об’єктів господарювання в надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часів
- •4.1. Суть стійкості роботи об’єктів господарювання
- •4.2. Організація та проведення досліджень з оцінки стійкості роботи
4.2. Організація та проведення досліджень з оцінки стійкості роботи
об’єкта господарювання за надзвичайних умов
Дослідження стійкості роботи об’єкта господарювання – це всебічне вивчення умов, які можуть скластися на об’єкті в надзвичайних умовах, а також оцінка їхнього впливу на подальшу виробничу діяльність підприємства.
Мета дослідження – виявити вразливі місця в роботі об’єкта та розробити найбільш ефективні заходи, пропозиції та рекомендації щодо підвищення його стійкості.
Ці рекомендації включають до плану заходів з підвищення стійкості роботи об’єкта. План реалізують у мирний час за відсутності надзвичайних ситуацій, як правило, під час реконструкції об’єкта та в період загрози виникнення НС.
Дослідження стійкості об’єкта проводиться в мирний час силами інженерно- технічного складу без відриву від виробництва. Тривалість досліджень – два – три місяці.
Весь процес планування і проведення дослідження поділяють на три етапи.
Перший етап – підготовчий: розробка керівних документів календарний план, план проведення дослідження, визначення складу учасників дослідження та їх підготовка.
Другий етап – оцінка стійкості роботи об’єкта в надзвичайних ситуаціях.
Третій етап – розробка заходів, які підвищують стійкість роботи об’єкта.
Для проведення досліджень на об’єкті створюють такі групи:
група керівника дослідження на чолі з головним інженером підприємства;
група начальника відділу капітального будівництва;
група головного енергетика;
група головного механіка;
група головного технолога;
група відділу матеріального постачання;
група ланки ЦО об’єкта.
На другому етапі роботи кожна група спеціалістів оцінює стійкість елементів виробничого інженерно-технічного комплексу об’єкта і проводить необхідні розрахунки за кожним з уражаючих факторів, які можуть діяти внаслідок появи надзвичайних ситуацій мирного та воєнного часу. У ході досліджень визначають умови захисту робітників та службовців, оцінюють уразливість інженерно-технічного комплексу, характер можливих руйнувань від вторинних факторів, вивчають стійкість систем постачання і кооперативних зв’язків з підприємствами-постачальниками, виявляють уразливі місця в системі керування та можливості об’єкта щодо відновлення зруйнованого виробництва.
На третьому етапі групи спеціалістів за результатами досліджень готують доповіді з висновками і пропозиціями з підвищення стійкості елементів, які підлягали дослідженню. Група керівника дослідження складає загальну доповідь і розробляє план заходів з підвищення стійкості роботи об’єкта в цілому. Заходи плануються на мирний час і на період загрози виникнення НС.
Стійкість роботи об’єкта господарювання визначається на основі моделювання вразливості об’єкта до дії кожного уражаючого фактора окремо.
Характер руйнувань, пожеж, уражень робітників та службовців залежить від максимально можливих значень параметрів уражаючих факторів, які проявляються у надзвичайних ситуаціях, від спроможності перелічених компонентів протистояти дії цих факторів. У цілому об’єкт може бути виведеним з ладу, перестати функціонувати навіть тоді, коли більша частина елементів об’єкта ще дієздатна, але важливі частини вийшли з ладу. Дослідження стійкості, у першу чергу, спрямовані на виявлення найменш стійких елементів, щоб на основі проведених досліджень спланувати і провести заходи, які підвищують стійкість об’єкта в цілому.
Основні заходи з підвищення стійкості, які проводяться на об’єктах господарювання
Заходи з підвищення стійкості плануються з урахуванням місцевих умов, важливості об’єкта, його географічного положення, економічної доцільності проведення заходів. На мирний час планують, головним чином, трудомісткі заходи, які потребують значних матеріальних витрат і часу, а на період загрози виникнення НС – такі заходи, які не потребують багато часу чи проведення яких не є доцільним при нормальному функціонуванні.
Література
1. Конституція України;
2. Закон України „Про Цивільну оборону, ВРУ, №2974, XII. – К., 1993;
3. Про концепцію по захисту населення і територій при загрозі і виникненні
надзвичайних ситуацій. Указ президента № 284/99. – К., 1999;
4. Положення „Про Цивільну оборону України. Постанова КМУ № 299. – К.,
1994;
5. Положення „Про класифікацію надзвичайних ситуацій. Постанова КМУ, №
1099. – К., 1998;
6. Положення „Про евакуацію населення;
7. Закони України „Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій
техногенного та природного характеру №1809–III. – К., 2000;
8. Про єдину державну систему запобігання і реагування на НС техногенного та
природного характеру. Постанова КМУ № 1198. – К., 1998;
9. Стеблюк М.І. Цивільна оборона. – К.: Урожай, 1994. – 357с.;
10. Закон України „Про аварійно-рятувальні служби ВРУ, № 1281 – XIV. – К.,
1993;
11. Егоров П.Т., Шляхов И.А., Аладдин Н.И. Гражданская оборона. – М.: Высшая
школа, 1977. – 302с;