Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

KURS_LEKTsIJ_IOB

.pdf
Скачиваний:
77
Добавлен:
12.02.2016
Размер:
3.77 Mб
Скачать

Діаметр труб і нахили визначаються розрахунком або конструктивно виходячи з умови незасмічуваності. Максимальні ухили для труб усіх діаметрів не більш 0,15.

Після нанесення елементів каналізаційної мережі на плани й розрізи будинку наносять аксонометричну схему, на якій показують місця розташування пристроїв для прочищення мережі згідно СниП 2.04.01-85.

Ревізії й прочищення розміщають у місцях, зручних для обслуговування. На підземних трубопроводах ревізії встановлюють у колодязях.

1.16ДВОРОВІ і КВАРТАЛЬНІ МЕРЕЖІ

Збудинку стічні води потрапляють в зовнішню вуличну мережу через систему трубопроводів, яка, залежно від розташування її на території населеного пункту або промислового підприємства, називається дворовою або внутрішньо квартальною.

 

Дворова мережа 3 (рис. 1.57)

 

приймає стоки від випусків і

 

внутрішньої

мережі

одного

або

 

декількох будинків.

 

 

 

 

Внутрішньоквартальна

 

(мікрорайонна) мережа обслуговує

 

більшу групу будинків і, залежно від

 

розмірів

і

положення,

може

 

наближатися до дворової або мати

 

магістральну

лінію,

до

якої

 

приєднуються

бічні

відгалуження

 

(дворової мережі), що збирають воду

Рис. 1.57 Дворова каналізаційна мережа: 1 –

від випусків окремих будинків.

 

випуск; 2 – оглядовий колодязь; 3 –

 

Внутрішньомайданчикові

трубопровід; 4 – контрольний колодязь; 5 –

(заводські)

 

мережі

включають

колодязь міської мережі

ділянки з'єднуючі окремі випуски з

будинків, і магістральні ділянки прокладені по проїздах або в інших місцях

підприємства Дворова, внутрішньоквартальні і внутрішньомайданчикові мережі

влаштовують із керамічних, азбестоцементних, бетонних труб. Чавунні труби застосовують в особливих умовах. Траса дворової, внутрішньоквартальної мережі залежить від розташування будинків, випусків, зовнішньої каналізаційної мережі й інших комунікацій, рельєфу місцевості.

Трубопроводи прокладають, як правило, паралельно будинкам у напрямку до магістральних ліній і зовнішньої мережі так, щоб напрямок руху стоків збігався з ухилом місцевості. Довжина мережі повинна бути мінімальної. Відстань від стіни будинку ухвалюється не менш 3 - 5 м, щоб при проведенні грабарств не ушкодити підстава будинку.

Відстань між внутрішньоквартальною мережею і іншими комунікаціями приймається згідно вимог. Бічні приєднання й повороти траси повинні

51

проводитися під кутом не менш 90, тому що при гострому куті створюються зустрічні потоки, відбуваються випадання осаду і засмічення труб.

Перед приєднанням до зовнішньої мережі на відстані 1,0 - 1,5 м від червоної лінії забудови встановлюють контрольний колодязь. Приєднання до зовнішньої мережі бажано робити в одній точці до наявного колодязя.

Для контролю над роботою мережі і її прочищення влаштовують оглядові колодязі у місцях приєднання випусків, на поворотах, у місцях зміни діаметрів і ухилів труб, на прямих ділянках на відстані не більш 35 м при діаметрі труб 150 мм і 50 м - при діаметрі труб 200 - 450 мм.

Колодязі влаштовують зі збірних залізобетонних елементів або цегли. При діаметрі труб до 200 мм і глибині колодязя до 2 м діаметр його ухвалюється 700 мм; при більших діаметрах дворових, внутрішньоквартальних мережі влаштовують із керамічних, азбестоцементних, бетонних труб. Чавунні

труби

застосовують

в

особливих

умовах.

Траса

двірської,

внутрішньоквартальних мережі залежить від розташування будинків, випусків, зовнішньої каналізаційної мережі й інших комунікацій, рельєфу місцевості.

Дворові та квартальні мережі. Відстань у плані між трубопроводами й підземними частинами фундаментів будинків та іншими підземними спорудами приймається для напірних трубопроводів (рис. 1.58) – не меншою, ніж 5 м, а для самопливних – 3 м. При відкритому способі прокладання трубопроводів ця відстань не винна бути меншою, ніж визначена за такою формулою:

L = h tga + b 2 + 0,5,

(1.21)

де h – відстань по висоті між підошвою фундаменту та лотком сурми; α – кут

відкосу ґрунту (траншеї без кріплення); b – ширина траншеї, м.

 

 

 

Не

слід

де

прокладати

мережі

 

територією,

в

подальшому

 

передбачається

 

забудова.

При

 

проектуванні та будівництві обов'язково

 

ув'язують прокладання каналізаційних

 

мереж

з

іншими

підземними

 

комунікаціями: до теплотрас – 1,0-1,5 м;

 

до ліній електропередач до 35 кВ – 5 м, а

 

більше 35 кВ – 10м; до дерев цінних порід

 

– 2,0 м; до щогл

та опор

освітлення,

 

зв'язку, контактної мережі – 1,5 м; до

Рис. 1.58 Схема визначення відстані

бортового каменю автодоріг – 1,5 м; до

краю кювету –

1,0 м; до трамвайних та

між фундаментом будівлі та

заводських колій – 1,5 м; до залізничних

водовідвідним трубопроводом

колій загальної

мережі – 4

м

( до осі

 

колій); до підошви насипу – не менше глибини траншеї.

Мінімальна відстань між водовідвідною мережею та газопроводом при паралельному прокладанні приймається залежно від тиску газу в газопроводі: при низькому тиску до 5 кПа – 1,0 м; при середньому тиску до 0,3 МПа – 1,5 м; при високому тиску до 0,6 МПа – 2 м, теж саме до 1,2 МПа – 5м.

Мінімальна відстань між водовідвідною мережею та водопроводом приймається:

52

·при паралельному прокладанні на одному рівні та діаметрі водопроводу до 200 мм – не менша за 1,5 м, при більшому діаметрі – не менша за 3 м;

·при прокладанні мереж водовідведення вище від водопроводу на 0,5 м і більше – не менша за 5 м.

·при перетинах з водопроводом водовідвідна мережа прокладається нижче від водопроводу не менше, як на 0,4 м, а у випадках коли водовідвідна мережа прокладається вище від водопроводу, то необхідно захищати водопровід у футляр. Довжина захищеної ділянки по обидва боки від перетину приймається: у водонепроникних ґрунтах (глинистих) – не меншою за 3 м, у фільтруючих – 10 м.

Діаметр і ухил труб дворової та квартальної каналізації визначають за розрахунком, але приймають діаметри труб не менше 150 мм для господарськопобутової каналізації і не менше 200 мм – для дощової та загальносплавної. На ділянках між колодязями прокладають сурми одного діаметру з постійним ухилом без переломів. Труби різних діаметрів з'єднують у колодязях, тобто верх труб знаходиться на одному рівні. Початкова глибина закладання дворової мережі визначається глибиною випуску в колодязі.

1.17 ОСОБЛИВОСТІ ВЛАШТУВАННЯ КАНАЛІЗАЦІЇ БУДІВЕЛЬ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Каналізація лазні складається з трубопровідних і лоткових мереж з необхідними прочищеннями й ревізіями. Розрахунок лотків і трубопроводів проводять за загальноприйнятими формулами або таблицями. Діаметри каналізаційних труб приймають рівними 50-100 мм. Трапи діаметром 100 мм встановлюють з розрахунку один на 3-4 душові сітки й на 8 місць у мильному або парильному відділенні, а 50 мм – якщо запроектовано один трап на дві суміжні кабіни або трапи призначені для відводу стоків від миття підлоги в тамбурах, роздягальнях та інших приміщеннях.

У лазнях на 100 відвідувачів і більше рекомендується встановлювати тепловловлювачі, при цьому проектують роздільні системи побутової й технологічної каналізації. Після тепловловлювачів вода направляється в

мережу господарськопобутової каналізації.

Відведення стічних вод з пралень здійснюють за допомогою лотків, які закривають решітками або дірчастими плитами, і системою труб. Відведення стічних вод від пральних машин може здійснюватись або безпосередньо в каналізаційні трубопроводи і лотки, або в спеціальні приямки, які влаштовують під машинами. Воду з приямків відводять у збірний резервуар. Мильні розчини та розчини миючих речовин можуть бути скинуті в міську каналізацію за умови їх розбавлення побутовими стоками.

Підприємства загального харчування обладнують окремими системами господарсько-побутової та виробничої каналізації. Стоки виробничої каналізації проходять очищення на локальних спорудах і лише потім скидаються в зовнішні мережі. Стічні води від миття посуду, м'яса, риби пропускають через відстійник і жировловлювачі (рис. 1.59). Стічні води від

53

миття овочів проходять через пісколовловлювачі; від картоплечисток – через крохмальовловлювачі.

Рис. 1.59 Локальні установки для очищення стічних вод: а – пісколовловлювачі або відстійники; б – жировловлювачі

Локальні очисні споруди можуть встановлюватись зовні будинку або бути вбудованими в

технологічне обладнання. На

невеликих підприємствах загального харчування, де число приладів, що мають виробниче призначення, не більше двох, дозволяється скидати виробничі стоки від цих приладів безпосередньо в мережу господарсько-побутової каналізації.

У всіх виробничих приміщеннях встановлюють трапи для збору й відведення стічних вод від миття підлоги. Діаметр відвідних ліній приймають не меншим найбільшого діаметра випуску приймачів стічних вод, апаратів і установок, що підключені до каналізації. Усі раковини й мийки для миття продуктів і посуд під'єднуються до каналізації через трапи або сифони з повітряним розривом 20-30 мм між ними. Прокладання внутрішніх каналізаційних мереж у торгових залах, залах харчування, складських приміщеннях, як правило, не дозволяється. Діаметри й відведи трубопроводів визначають за розрахунком.

1.18 РОЗРАХУНОК СИСТЕМ КАНАЛІЗАЦІЇ

Норми водовідведення (добові і годині) дорівнюють нормам водоспоживання на господарсько-побутові й інші потреби, при яких безповоротні втрати водопровідної води незначні. Якщо норми водоспоживання включають витрати води, які не надходять у систему каналізації, на поливання або інші потреби, то при визначенні норми каналізації

ці витрати необхідно відняти від норми водоспоживання.

Розрахунок мереж внутрішньої каналізації зводиться до визначення діаметрів трубопроводів, уклонів труб та перевірки пропускної здатності труб. Правильно запроектована мережа забезпечує нормальне водовідведення розрахункових витрат стічних вод. Максимальні секундні витрати стічних вод qs, л/с, на ділянках каналізаційних мережі в будинках і спорудах слід визначати:

при загальних витратах холодної та гарячої води на відповідній ділянці водопровідної мережі qtot ≤8 л/с за формулою:

qs = qtot + qs

;

(1.22)

0

в інших випадках, тобто при qtot > 8 л/с:

 

qs = qtot ,

 

(1.23)

де q0s – найбільші секундні витрати стічних вод від санітарних приладів. Для

санітарних приладів, що зустрічаються найчастіше, значення величини q0s такі: для умивальників – 0,15 л/с, для мийок – 0,6 л/с, для ванн –- 0,8 л/с, для унітазів зі зливним бачком (краном) – 1,6 (1,4) л/с.

54

Пропускну здатність горизонтальних ділянок каналізаційних трубопроводів рекомендується визначати за таблицями для гідравлічного розрахунку каналізаційних мереж. Швидкість руху стічних вод у трубопроводах діаметром <150 мм приймають не менше 0,7 м/с. Наповнення h/d для трубопроводів 50-100 мм рекомендується приймати 0,3-0,5. Відведи трубопроводів приймають такими, щоб забезпечити швидкість руху води й наповнення труб у вказаних межах. При цьому ухил труб не може бути меншим, ніж l/d і більшим 0,15 ( за виключенням коротких – до 1,5 м – труб). При дуже малих ухилах зростає небезпека засмічення труб, а при великих – механічне руйнування труб за рахунок стирання внутрішньої поверхні.

При розрахунку мереж повинна виконуватись умова:

V

 

h

 

³ K

 

d

(1.24)

 

 

,

де К = 0,5 – для трубопроводів із пластмаси та скла й 0,6 м – для трубопроводів

зінших матеріалів.

Утих випадках, коли виконати умову (1.24) неможливо через недостатню величину витрат стічних вод, ділянки мережі вважаються безрозрахунковими; їх слід прокладати з ухилом 0,03 при діаметрах труб 40-50 мм і 0,02 – при діаметрі труб 85-100 мм.

Ужитлових будинках, де використовують стандартні приймачі стічних вод, поверхові відвідні трубопроводи приймають без розрахунку. Відвідні лінії від унітазів приймають діаметром 85 або 100 мм, а від решти санітарних приладів 40 або 50 мм. Відведи приймають такими, як і для безрозрахункових ділянок.

Діаметри вентильованих каналізаційних стояків визначають залежно від величини розрахункових витрат стічних вод і найбільшого діаметру поверхового відвідного трубопроводу. По всій висоті каналізаційні стояки приймають однакового діаметра, враховуючи, що діаметр стояка не може бути меншим, ніж найбільший діаметр поверхових відвідних труб, що приєднуються до цього стояка. Якщо в будинку є невентильовані стояки, то конструктивні розміри таких стояків та їх пропускну здатність слід визначати за СНиП 2.04.01-85. Гідравлічний розрахунок каналізаційних стояків, горизонтальних ділянок та випусків доцільно проводити в табличній формі. У системах виробничої каналізації швидкість руху води та наповнення трубопроводів визначаються необхідністю забезпечення в трубопроводах самоочисної швидкості руху стічних вод.

Максимальне наповнення для труб в усередині будинку допускається до 0,5, мінімальне наповнення, рівне 0,3, приймається з умови транспортування легких суспензій (папір, дрантя і т.д.).

Для полегшення гідравлічного розрахунку каналізаційних трубопроводів складені спеціальні номограми й таблиці.

55

1.19 МІСЦЕВІ УСТАНОВКИ В СИСТЕМІ КАНАЛІЗАЦІЇ

Місцеві установки для перекачування стічних вод (рис. 1.60) передбачаються в тому випадку, якщо каналізація не можна реалізувати

самопливом.

Рис. 1.60 Місцеві установки для перекачування стоків: 1 – труба подачі стоків; 2–решітка; 3–люк; 4 – приймальний резервуар; 5 – всмоктувальна труба; 6 – напірна труба; 7 – насос; 8 – досить витяжка; 9 – щит управління; 10 – трубопровід; 11 –заглибні насоси; 12–металевий резервуар; 13 – поплавець; 14 – кришка; 15 – кран

Для місцевого перекачування стічних вод найчастіше проектують насосні установки з приймальним резервуаром або використовують спеціальні заглибні насоси, які розміщують безпосередньо в колодязях. Роботу таких насосних установок рекомендується проектувати з автоматизованим управлінням та системою сигналізації, що спрацьовує при переповнені резервуару. При проектуванні таких насосних установок враховують загальні вимоги щодо проектування каналізаційних насосних станцій. Насосні установки повинні обов'язково мати приточно-витяжну вентиляцію. Насосні агрегати та трубопровідну арматури розміщують таким чином, щоб забезпечити вільний доступ для монтажних робіт, обслуговування та ремонту.

Пневматичні установки

використовують для перекачування за допомогою стисненого повітря невеликої кількості стічних вод. Установки працюють періодично в міру наповнення герметичного резервуара (обсягом до 1 м3), що розташовується на дні колодязя. При наповненні резервуара в нього автоматично подається стиснене повітря,

яке видавлює стоки в напірну трубу.

Установки для перекачування стічних вод, що не мають отрутного і неприємного запаху шкідливих газів і парів, можна розташовувати у виробничих і суспільних будинках. Установки для перекачування побутових і виробничих стоків, що мають у своєму складі токсичні або швидко загниваючі забруднення та гази, що виділяють, слід розташовувати в окремому будинку, підвалі або ізольованому приміщенні, що має самостійний вихід назовні або на сходову клітку. Приміщення повинне бути обладнане приточно-витяжною вентиляцією. Прийомні резервуари для зазначених стоків необхідно розміщувати за межами будинків в ізольованих приміщеннях разом з насосами. Забороняється розміщувати насосні станції системи каналізація в житлових будинках, дитячих установах, лікарнях, підприємствах громадського харчування, підприємствах харчової промисловості, під робочими

56

приміщеннями адміністративних будинків, навчальних закладів, а також у будинках і приміщеннях, до яких пред'являються підвищені вимоги за рівнем шуму.

Місцеві установки для перекачування стічних вод підбирають по розрахункових витратах і тиску, рівному або більшому, ніж перепад між дном прийомного резервуара і поверхнею землі в колодязі або лотка труби, у які перекачуються стоки, плюс втрати тиску.

Обсяг прийомного резервуара визначають відповідно до годинного графіка припливу стічних вод і режимом роботи насосів так само, як обсяг резервуарів системи водопостачання. В автоматичних насосних установках обсяг резервуарів встановлюється виходячи з умови включення насосів не більш 6 раз в 1 год.

При проектуванні локальних каналізаційних споруд малої потужності для окремих будівель і споруд слід керуватися рекомендаціями та положеннями СНиП 2.04.03-85 та спеціальною літературою. При виборі схеми та споруд очищення невеликої кількості стічних вод (індивідуальна забудова, дачні ділянки, бази відпочинку тощо) при відсутності централізованої каналізації користуються, як правило, типовими рішеннями.

Для перекачування невеликої кількості стічних вод інколи застосовують пневматичні установки, які перекачують стоки за допомогою стисненого повітря. У цих установках при наповненні резервуару поплавець вмикає систему подачі стисненого повітря, яку витісняє стоки в напірний трубопровід. При спорожненні резервуару поплавець опускається й вимикає подачу стисненого повітря. Такі установки можуть виготовлятись заводським способом.

 

 

При переобладнанні приміщень,

 

 

у тому числі підвальних, – під офіси,

 

 

магазини чи інше призначення, –

 

 

досить

часто

виникає

потреба

 

 

встановити санвузол у тому місці, де

а)

б)

відсутній каналізаційний стояк і не має

Рис. 1.61 Компактна каналізаційна

змоги

під'єднатися

до

вуличної

установка СОЛОЛІФТ фірми GRUNDFOS

(дворової) каналізації самопливом. Цю

для перекачування стоків від санвузла: а) –

проблему можливо

вирішити за

загальний вигляд; б) – технологічна схема

 

рахунок

встановлення

для

перекачування стічних вод місцевої компактної установки (рис. 1.61). За розмірами ця установка не більша за зливний бачок унітаза й під'єднується безпосередньо до унітазу. При цьому відведення стоків від СОЛОЛІФТА до каналізаційної мережі здійснюється не трубою діаметром 100 мм як звичайно, а трубою діаметром 25мм. Насос з ріжучим пристроєм, що міститься в установці на вході, забезпечує подрібнення твердих та волокнистих складових. Установка потужністю 0,44 кВт потребує однофазного живлення напругою 230В (50Гц), працює в автоматичному режимі з продуктивністю до 4 м3/год та напором до

6,5 м.

57

1.20 ВНУТРІШНІ ВОДОСТОКИ

Внутрішні водостоки (рис. 1.62) відводять дощову і талу воду з покрівлі по трубопроводах, розташованих усередині будинку. Із внутрішніх водостоків вода потрапляє в зовнішні мережі дощової каналізації (закритий випуск) або на

тротуари (відкритий випуск).

Водостоки з відкритим випуском

 

 

при

розрахунковій

температурі

 

зовнішнього повітря нижче -5 °С

 

обладнають гідрозатвором, який у

 

холодну

пору

року

перешкоджає

 

попадання холодного

повітря

й

 

промерзанню

водостоку.

У

 

приміщеннях

з

від’ємною

 

температурою

повітря

передбачають

Рис. 1.62 Водостоки: 1 – вирва; 2 – стояк; 3

обігрів водостоків (подачу теплого

повітря, електрообігрівання і т.д.).

 

– відвідна труба; 4 – прочищення; 5 – ви

Водостоки монтують із напірних

пуск; 6 – гідрозатвор

азбестоцементних, сталевих чавунних і

пластмасових труб. Сталеві труби застосовують на підвісних ділянках при наявності вібраційних навантажень.

Водостічні вирви (рис. 1.63) герметично з'єднують із покрівлею, щоб атмосферні води не просочувалися й не руйнували перекриття. Шар гідроізоляції 3 затискають болтами між корпусом і рамою й заливають зверху

мастикою. Застосовують водостічні вирви діаметром 80, 100, 150 і 200 мм.

 

 

 

Вирви

із

ґратами

 

(плоскі) установлюють на

 

плоских експлуатованих

 

покрівлях.

Вирви

з

 

ковпаком

(ковпачкові)

Рис. 1.63. Водостічні вирви: 1 - ґрати; 2 - рама; 3 шар

застосовують

на

скатних,

гідроізоляції; 4 - корпус; 5 - перекриття; 6 –

а

також

 

плоских

струмовипрамляч; 7 – ковпак

 

неексплуатуємих

 

покрівлях.

 

 

Для

збільшення пропускної здатності водостічних вирв встановлюють струмовипрамлячі, які перешкоджають утвору завихрень у вирви, звужуючи прохідний перетин.

Тип водостоків у будинку приймають залежно від виду будинку, поверховості, типу покрівлі, наявності зовнішньої мережі дощової каналізації. Водостічні вирви встановлюють на відстані не більш 48 м один від одного з урахуванням рельєфу покрівлі, конструкції будинку, розрахункової площі водозбору. У житлових будинках бажано встановлювати одну вирву на секцію. На покрівлі передбачається ухил 0,01 - 0,015 до водостічних вирв так, щоб на даху не було місць, де може накопичуватися волога.

Для розрахунку дощової водовідвідної мережі необхідно знати кількість атмосферних опадів, яке залежить від метеорологічних умов у районі розташування будинку й визначається по розрахунковій інтенсивності дощу

58

заданої тривалості (по даним багаторічних метеорологічних спостережень або по карті ізоліній).

Площа водозбору визначається як горизонтальна проекція ділянки покрівлі, з якої вода стікає до вирви. При наявності стін, що примикають до покрівлі, що й піднімаються над нею, водозбірна площа збільшується на 30 % сумарній площі вертикальних проекцій стін.

Водостічні вирви (рис. 1.64) розташовують на даху з урахуванням рельєфу даху та водозбірної площі, що припадає на одну вирву. Ця площа визначається за розрахунком залежно від пропускної здатності вирви та розрахункових витрат дощових вод.

Рис. 1.64 Основні схеми внутрішніх водостоків: а – система з однією воронкою на стояку; б – система з однією воронкою на стояку та підвісним трубопроводом; в – система з двома вирвами, які розташовані симетрично відносно стояка; г – система з декількома вирвами й самопливним підвісним трубопроводом; д – система з декількома вирвами й самопливним підпільним трубопроводом. 1- водостічна вирва; 2 – колодязь на випуску; 3 – ревізія; 4

– водостічний стояк; 5 – прочищення; 6 – гідрозатвор; 7 – відкритий випуск

У будинках відвідні трубопроводи від вирв рекомендується прокладати на горищах, технічних поверхах, підвалах. Не дозволяється прокладати їх над обладнанням, що боїться попадання вологи. Стояки розташовують біля стін відкрито або в нішах. Замонолічування їх у блоки або панелі не дозволяється. У житлових будинках стояки внутрішніх водостоків рекомендується розташовувати на сходових клітинах біля стін нежитлових кімнат.

Для прочищення мережі внутрішніх водостоків так, як і на мережі побутової каналізації, встановлюють ревізії та прочищення.

1.21СМІТЄ- І ПИЛОВИДАЛЕННЯ

1.21.1.Сміттєвидалення

Упобутовому смітті добре почувають себе різні збудники хвороб, воно приваблює мишею, пацюків та мух – переносників заразних хвороб. Для підтримання гігієнічних умов у будинках слід видаляти сміття, до складу якого входять папір, харчові відходи, шмаття, скло та інші органічні і неорганічні домішки. Кількість твердих відходів за добу в житлових будинках у середньому на людину складає 1,5 л, в адміністративних – 0,3 л.

Ужитлових будинках висотою до п'яти поверхів сміття збирають у квартирах у спеціальні відра й виносять у дворові сміттєзбірні контейнери або безпосередньо на спеціальні автомашини. Сміттєзбірний майданчик з асфальтовим або бетонним покриттям розташовують на віддалі 15-100 м від дверей житлових будинків.

Убагатоповерхових житлових будинках, гуртожитках, готелях влаштовують систему сміттєвидалення для централізованого видалення сміття

59

в камери, що розташовані в підвалах або на першому поверсі. Централізоване сміттєвидалення в будинках буває трьох типів: сухе холодне, сухе гаряче

(вогневе) і мокре.

 

 

 

 

 

Найбільш

поширені

сухі

холодні

 

 

 

 

 

сміттєпроводи (рис. 1.65), які складаються з

 

 

 

 

 

приймальних

клапанів

та

вертикального

 

 

 

 

 

стовбура, під яким розташована сміттєзбірна

 

 

 

 

 

камера. Сміття, що потрапило в контейнер,

 

 

 

 

 

вивозиться спеціальними

автомобілями

на

 

 

 

 

 

звалище або на сміттєпереробний завод.

 

 

 

 

 

 

Приймальні

клапани

призначені

для

 

 

 

 

 

прийому сміття і скидання його в стовбур.

 

 

 

 

 

Клапан за будь-якого положення ізолює

 

 

 

 

 

стовбур сміттєпроводу від приміщення.

 

 

 

 

 

Гумові прокладки між коробкою й корпусом

Рис. 1.65 Видалення сміття: а –

клапана зменшують шум і герметизують

клапан. Відстань від клапана до дверей

сміттєпровід; б – приймальний

квартири приймають до 25 м і до 50 м для

клапан сміттєпроводу; в –

службових приміщень. Висота встановлення

майданчик для контейнерів: 1 –

контейнер; 2 – шибер; 3 –

від підлоги до низу клапана – 0,85-1 м.

 

кріплення стовбура; 4 – стовбур; 5

Вертикальний стовбур

сміттєпроводу

– приймальний клапан; 6 –

виконують

з

гладких

 

без

напірних

витяжна частина; 7 – дефлектор;

азбестоцементних труб діаметром 400-500 мм.

8,9 – козирки; 10 – ручка; 11 –

Стовбур встановлюють на сходових клітинах у

рухома

коробка;

12

спеціальних шахтах. Нижня частина стовбура

горизонтальна вісь; 13 – раковина;

повинна мати жорстку опори. Стики труб

14 – камера для збору сміття; 15 –

повинні

бути

газонепроникними,

трап;

16

спеціальний

вогнестійкими, гладкими. Число стиків

автотранспорт

 

 

 

повинне бути не більше, ніж один на поверх.

їх виконують у вигляді насувних муфт з цементуванням.

Стовбур відділяється від будівельних конструкцій звукоізолюючими прокладками. Зовнішня поверхня азбестоцементних труб обов'язково фарбується. Для вентиляції системи стовбур виводиться вище даху на 1 м. Витяжна частина стовбура закінчується дефлектором.

Сміттєзбірна камера винна мати площу не менше 3 м2 при розташуванні на першому поверсі й не менше 4 м2

 

– при розташуванні в підвалі. При цьому висота винна

 

бути не меншою 2,2 і 1,5 м відповідно. Огороджувальні

 

конструкції камери повинні бути газонепроникними й

 

виконані з негорючих матеріалів. Камера винна мати

 

окремий зовнішній вхід, бути обладнаною гарячим і

 

холодним поливальними кранами, приточно-витяжною

 

системою вентиляції. Сміття з камери повинне

Рис. 1.66 Подрібнювач

видалятись щоденно.

побутових харчових

Гарячий (вогневий) сміттєпровід відрізняється від

відходів

холодного тим, що сміття з стовбуру попадає в

60

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]