Список використаної літератури

1. Гудзь С.П. та ін. Основи мікробіології. – К., 1991.

2. Векірчик К.М. Мікробіологія з основами вірусології: Підручник. – К.: Либідь, 2001.

Назва реферату: Виготовлення вакцин Розділ: Медицина

http://ua.textreferat.com/referat-14715-2.html

Виробництво вакцин

Традиційні методи виробництва вакцин засновані на застосуванні ослаблених або вбитих збудників. В даний час багато нові вакцини (наприклад, для профілактики грипу, гепатиту В) отримують методами генної інженерії. Противірусні вакцини отримують, вносячи в мікробну клітину гени вірусних білків, які проявляють найбільшу імуногенність. При культивуванні такі клітини синтезують велику кількість вірусних білків, що включаються згодом до складу вакцинних препаратів. Більш ефективно виробництво вірусних білків в культурах клітин тварин на основі технології рекомбінантних ДНК. З використанням мікроорганізмів отримують також лімфокіни (ІЛ-2 фактори росту, міелопептіди). Перспективи розвитку цих виробництв пов'язані із застосуванням тварин як акцепторів рекомбінантної ДНК.

Важливий напрямок біотехнології - Культивування рослинних клітин, що утворюють БАВ. Подібний підхід скасовує необхідність в закладці великих плантацій лікарських рослин та пов'язані з цим проблеми {догляд за посівами, профілактика хвороб лікарських рослин), дозволяючи отримати потрібні препарати дешевшими методами. Таким чином отримують БАВ женьшеню, строфанту та інших рослин.

http://i-medic.com.ua/index.php?newsid=13520

Нове покоління вакцин

 

Інші книги розділу МЕДИЦИНА: Медична енциклопедія  Енциклопедія народного цілительства  Домашній лікарський порадник Енциклопедія самолікування  Лікарські рослини  Як лікувалися наші діди  Про мисленні в медицині  Домашній Доктор. Довідник  Резерви здоров'я наших дітей Підсвідомість може все  "Фізіологія людини"

Використання нових технологій дозволило створити вакцини другої генерації.   Розглянемо докладніше деякі з них:   а) кон'юговані   Деякі бактерії, що викликають такі небезпечні захворювання, як менінгіти або пневмонію (гемофілюс инфлюенце, пневмококи), мають антигени, важко розпізнавані незрілою імунною системою новонароджених і грудних дітей. У кон'югованих вакцинах використовується принцип зв'язування таких антигенів з протеїнами або анатоксинами іншого типу мікроорганізмів, добре розпізнаваних імунною системою дитини. Протективный імунітет виробляється проти кон'югованих антигенів.   На прикладі вакцин проти гемофілюс инфлюенце (Hib-b) показана ефективність у зниженні захворюваності Hib-менінгітами дітей до 5-ти років США за період з 1989 по 1994 р.р. з 35 до 5 випадків.   б) субодиничні вакцини   Субодиничні вакцини складаються з фрагментів антигену, здатних забезпечити адекватна імунна відповідь. Ці вакцини можуть бути представлені як частками мікробів, так і отримані в лабораторних умовах з використанням генно-інженерної технології.   Прикладами субъедиинчных вакцин, у яких використовуються фрагменти мікроорганізмів, є вакцини проти Streptococcus pneumoniae і вакцина проти менінгокока типу А.   Рекомбінантні субодиничні вакцини (наприклад, проти гепатиту B) одержують шляхом уведення частини генетичного матеріалу вірусу гепатиту B клітки пекарських дріжджів. У результаті експресії вірусного гена відбувається наробіток антигенного матеріалу, що потім очищається і зв'язується з адъювантом. У результаті виходить ефективна і безпечна вакцина.   в) рекомбінантні векторні вакцини   Вектор, чи носій, - це ослаблені віруси або бактерії, усередину яких може бути вставлений генетичний матеріал від іншого мікроорганізму, що є причинно-значимим для розвитку захворювання, до якого необхідне створення протективного імунітету. Вірус коров'ячої віспи використовується для створення рекомбінантних векторних вакцин, зокрема, проти ВІЛ-інфекції. Подібні дослідження проводяться з ослабленими бактеріями, зокрема, сальмонеллами, як носіями частинок вірусу гепатиту B. В даний час широкого застосування векторні вакцини не знайшли.   Незважаючи на постійне удосконалювання вакцин, існує цілий ряд обставин, зміна яких у даний момент неможливо. До них відносяться наступні: додавання до вакцини стабілізаторів, наявність залишків поживних середовищ додавання антибіотиків і т.д. Відомо, що вакцини можуть бути різними і тоді, коли вони випускаються різними фірмами. Крім того, активні й інертні інгредієнти в різних вакцинах можуть бути не завжди ідентичними (для однакових вакцин).   Таким чином, створення сучасних вакцин - це високотехнологічний процес, що використовує досягнення в багатьох галузях знань.

http://bibliograph.com.ua/619/12.htm

З метою попередження ряду інфекційних захворювань у організаціях охорони здоров'я широко застосовують різні вакцини і анатоксини. Їх розрізняють за технологією виготовлення.

Живі вакцини - виготовляють на основі антигенів збудників інфекційних захворювань, аттенуйованих у штучних чи природних умовах. Ці вакцини не викликають клінічної картини захворювання, але здатні формувати стійкий імунітет.

Живі вакцини застосовують для профілактики бруцельозу, грипу, кору, лихоманки Ку, жовтої лихоманки, епідемічного паротиту, поліомієліту, сибірської виразки, туберкульозу, висипного тифу, туляремії, чуми, віспи, краснухи.

Інактивовані вакцини - корпускулярні (цільновіріонні) вакцини, являють собою бактерії чи віруси, інактивовані чи хімічними, чи фізичними, чи факторами обома факторами разом.

Для їх виготовлення можуть бути використані вірулентні штами мікроорганізмів чи аттенуйовані штами.

Застосовують для профілактики сказу, черевного тифу, грипу, кліщового енцефаліту, холери, лептоспірозу, гепатиту А, сипного тифу, герпесу, менінгококкової інфекції, поліомієліту, коклюшу.

Хімічні вакцини - являють собою компоненти, витягнуті з мікробної клітки, що визначають імуногенний потенціал останньої. У технології готування цих вакцин використовують різні фізико-хімічні методи.

Застосовують для профілактики менінгококкової групи А і С, пневмококової і гемофільної інфекцій, холери, черевного тифу.

До категорії хімічних вакцин можуть бути віднесені і субодиничні вірусні вакцини, зокрема грипозна субодинична вакцина.

Рекомбінантні вакцини - одержують при клонуванні генів, необхідних антигенів, що забезпечують синтез, введенні цих генів у вектор, уведенні векторів у клітки-продуценти (віруси, бактерії, гриби і ін.).

Ці вакцини безпечні і досить ефективні, широко застосовується рекомбінантна вакцина проти гепатиту В. Анатоксини - являють собою бактеріальні екзотоксини, знешкоджені тривалим впливом формаліну при підвищеної температурі. Анатоксини володіють відносно низкою реактогенністю.

Застосовують для профілактики дифтерії, правця, гангрени, ботулізму, холери, стафілококових і сінегнійних інфекцій.

Основним діючим початком кожної вакцини є іммуноген, тобто корпускулярна чи розчинена субстанція, що несе на собі хімічні структури, аналогічні компонентам збудника захворювання, відповідальним за вироблення імунітету.

Як відомо, основу кожної вакцини складають протективні антигени, що представляють собою лише невелику частину бактеріальної клітки чи вірусу і забезпечуючий розвиток специфічної імунної відповіді.

Протективні антигени можуть бути білками, гликопротеідами, ліпополісахаридобілковими комплексами. Вони можуть бути зв'язані з мікробними клітками (коклюшна паличка, стрептококи й ін.), декретуватися ними (бактеріальні токсини), а у вірусів розташовуються переважно в поверхневих шарах суперкапсиду віріону.

До складу вакцини, крім основного діючого початку, можуть входити й інші компоненти - сорбент, консервант, наповнювач, стабілізатор і неспецифічні домішки. До останнього можуть бути віднесені білки субстрату культивування вірусних вакцин, слідові (следовим називається кількість речовини, невизначувана сучасними методиками), кількість антибіотика і білка сироватки тварин, використовуваних у ряді випадків при культивуванні клітинних культур.

Консерванти входять до складу вакцин, вироблених в усьому світі. Їх призначення складається в забезпеченні стерильності препаратів у тих випадках, коли виникають умови для бактеріальної контамінації (поява мікротріщин при транспортуванні, збереження розкритої первинний багатодозового упакування). Вказівка про необхідність наявності консервантів міститься в рекомендаціях МОЗ. Що стосується речовин, використовуваних як стабілізатори і наполнителей, те у виробництві вакцин використовуються ті з них, що допущені для введення в організм людини.

У залежності від природи іммуногена принципи виготовлення вакцини відрізняються:

1. цільномікробні чи цільновірійонні бакцини виробляють з мікроорганізмів, відповідно бактерій чи вірусів, що зберігають у процесі виготовлення свою цілісність;

2. хімічні вакцини з продуктів життєдіяльності мікроорганізму (класичний приклад - анатоксини) чи його інтегральних компонентів, т.зв. субмікробні чи субвірійонні вакцини;

3. генно-інженерні вакцини, які містять продукти експресії окремих генів мікроорганізму, напрацьовані в спеціальних клітинних системах;

4. химерні, чи векторні вакцини, у яких ген, що контролює синтез протективного білка, вбудований у нешкідливий мікроорганізм у розрахунку на те, що синтез цього білка буде відбуватися в організмі щепленого і, нарешті,

5. синтетичні вакцини, де в якості іммуногена використовується хімічний аналог протективного білка, отриманого методом прямого хімічного синтезу.

http://www.web-of-med.ru/medics-876-1.html