Тема 14. Зорова сенсорна система Яка будова і функції зорової сенсорної системи

Зорова сенсорна система має головні та допоміжні структури.

Головні структури зорової сенсорної системи забезпечують введення інформації від фоторецепторів сітківки – паличок і колбочок на різні рівні ЦНС та її обробка на різних рівнях, наслідком чого є формування зорових образів за участю зорових центрів кори головного мозку.

Допоміжні структури забезпечують формування чіткого зображення на сітківці кожного ока, наслідком чого є передача інформації від фоторецепторів на різні рівні ЦНС про наявність чіткого зображення.

Допоміжні структури зорової сенсорної системи.

Оптичні структури ока.

До оптичних структури ока на лежать рогівка, волога передньої камери ока, кришталик, волога задньої камери ока, скло видне тіло. Вони є прозорими і здійснюють як лінзи заломлення світлових променів та формування на сітківці ока зображення, яке є оберненим, дійсним, зменшеним. Чим більша кривизна лінзи, тим більша її заломлю вальна сила. Заломлювана сила (рефракція) оптичних структур ока вимірюється у діоптріях. Кількість діоптрій є величиною, оберненою до значення головної фокусної відстані у метрах. У стані спокою око людини має рефракцію близько 60 діоптрій

Нормальна рефракція оптичних структур ока має назву еметропія – на сітківці ока фокусується чітке зображення.

Дефекти формування зображень (аномалії рефракції): міопія - фокусування зображення перед сітківкою, корегується двоввігнутими лінзами; гіперметропія - фокусування зображення за сітківкою, корегується опуклими лінзами; астигматизм - кривина лінз не є однаковою, корегується циліндричними лінзами; пресбіопія - порушення зміни опуклості кришталика при акомодації із-за втрати його еластичності, цей дефект корегується опуклими лінзами.

Акомодація - процес, за допомогою якого досягають збільшення кривини кришталика при баченні близьких предметів.

При баченні близьких предметів війковий м’яз скорочується, послаблюється натяг кришталикової зв’язки, кривина кришталика збільшується, заломлю вальна сила може збільшуватись на 12 діоптрій, завдяки чому зображення фокусується на сітківку.

Конвергенція – сходження оптичних осей при розгляданні близьких предметів.

Зіничний рефлекспри зміні освітлення сітківки ока змінює діаметр зіниці і корегує інтенсивність світлового потоку на фоторецептори.

Процеси акомодації, конвергенції, звуження зіниці є рефлекторною відповіддю на наближення предметів, які розглядаються.

Окоруховий апарат оказдійснює фіксацію об’єкту у полі зору, що забезпечує формування чіткого зображення на сітківці.

Головні структури зорової сенсорної системи.

2)Фоторецептори: палички і колбочки розташовані у сітківці, їх зовнішні сегменти занурені у пігментний шар, фоторецептори відсутні у оптичному диску - місці виходу зорового нерва, що має назву сліпа пляма

Палички розташовані переважно на периферії сітківки; містять у зовнішніх сегментах зоровий пігмент родопсин; мають низькі світлові пороги; сприймають світлові промені під будь-яким напрямком відповідно своєї осі, забезпечують нічний зір.

Колбочки розташовані переважно в центральній ділянці сітківки, найбільша їх щільність у центральній ямці, де відсутні палички, тут вони утворюють синаптичний контакт з однією біполярною клітиною, яка утворює синаптичний контакт з однією гангліонарною клітиною; містять три типи зорового пігменту, завдяки чому забезпечують кольоровий зір; мають високі світлові пороги у порівнянні з паличками і забезпечують денний зір; реагують на світлові потоки, що спрямовані впродовж їхньої осі.

3)Палички і колбочки передають інформацію на нейрони сітківки, останньою ланкої яких є гангліонарні клітини, аксони яких утворюють зоровий нерв і зоровий тракт.

Нервові волокна, що передають інформацію від назальної половини сітківки, перехрещуються, утворюючи зорове перехрестя (chiasma opticum), нервові волокна від скроневої половини сітківки йдуть з тієї самої сторони.

4) Інформація від фоторецепторів обробляється на рівні верхніх двогорбиків середнього мозку, зорових горбів, зорової сенсорної зони кори, що розташована у шпорній борзні потиличної долі головного мозку, та асоціативних зонах кори, завдяки чому формуються зорові образи.

Зазначена будова зорової сенсорної системи показана на схемі: