Характеристика принципів фінансового планування

№	Принципи	Зміст
1	Загальні принципи
1.1	Єдності (холізму)	системний характер фінансового планування, що передбачає єдність фінансової політики, використання єдиної методології розрахунку і прогнозування фінансових показників у просторі та часі
1.2	Гнучкості	можливість коригування або перегляду раніше прийнятих планових рішень залежно від динаміки факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, у тому числі форс-мажорних обставин
1.3	Безперервності	систематична робота зі складання і коректування взаємозалежних фінансових планів у межах виробничо-господарського циклу
1.4	Участі	залучення до процесу фінансового планування фахівців з різних функціональних підрозділів підприємства, що відповідають за окремі аспекти господарської діяльності, показники якої відображаються у фінансових планах
1.5	Точності	забезпечення максимальної точності планових показників, їх конкретизація в процесі оперативної роботи
1.6	Альтернативності	проведення багато варіативних планових розрахунків і вибір найкращих альтернатив розвитку підприємства
1.7	Ефективності	оцінка витрат на організацію фінансового планування та їх співставлення з ефектом від його впровадження
1.8	Наукової обґрунтованості	реальність планових розрахунків та їх економічне обґрунтування, використання прогресивних методик розрахунку та обчислювальної техніки
1.9	Інтеграції	кожна з підсистем фінансового планування діє, виходячи із загальної стратегії розвитку підприємства, а кожний окремий фінансовий план є частиною плану більш високого рівня
2	Спеціальні принципи
2.1	Стратегічної орієнтації	орієнтація окремих поточних фінансових нормативів та показників на підтримку головної цілі фінансового розвитку підприємства (максимізації ринкової вартості чи прибутковості)
2.2	Забезпечення фінансової гнучкості	планування можливостей щодо швидкого залучення додаткових фінансових ресурсів, у тому числі за рахунок кредитування
2.3	Забезпечення платоспроможності	планування оптимального запасу грошових коштів, встановлення адекватних пропорцій між активами різного ступеня ліквідності та капіталом з різними строками погашення, синхронізація грошових потоків
2.4	Забезпечення фінансової стійкості	встановлення необхідного рівня самофінансування розвитку підприємства та забезпечення збалансованості грошових потоків
2.5	Мінімізації фінансових ризиків	прогнозна оцінка рівня фінансового ризику та пошук шляхів їх мінімізації задля підтримки достатнього запасу фінансової безпеки

*Джерело: [1, с. 56, 145; 3, с. 71–73; 13, с. 68; 55; 57, с. 124–125; 61, с. 77; 64]

Зростання значущості фінансового планування на мікрорівні визначається тим, що воно традиційно є однією з ключових функцій фінансового управління. Як показує вітчизняна практика, на малих і середніх підприємствах ця функція або взагалі відсутня, або її виконує власник, однак не завжди такий крок є виправданим. По-перше, відмова від фінансового планування повинна бути зваженим рішенням, обумовленим специфікою господарської діяльності підприємства або простотою поточних операцій, планувати які не має сенсу. У випадках, коли підприємство розраховує на збільшення прибутковості та оптимізацію бізнес-процесів, відсутність фінансового планування заздалегідь буде справляти гальмівний вплив на його розвиток. По-друге, у разі делегування функцій фінансового планування власнику існує висока імовірність того, що він відволікатиметься від виконання безпосередніх обов’язків (загально-управлінських функцій), що, як наслідок, може негативно позначитись на результатах роботи підприємства. По-третє, малі підприємства відчувають значно більше проблем, пов’язаних із залученням банківських кредитів і позикових коштів з інших джерел, ніж великі, тому потреба фінансового планування постає перед ними гостріше.

Результати експериментальної роботи українських науковців М.С. Лисенко [36, с. 15–18], Ю.О. Литвина і В.І. Матвійчука [37, с. 68–85] дозволили виокремити чотири типи підприємницьких структур, де впровадження фінансового планування вважається вкрай необхідним, а для деяких – обов’язковим, як то:

1. Новостворені підприємства, адже започаткування їх діяльності неможливе без економічного обґрунтування плану дій, яким є бізнес-план (різновид фінансового плану).

2. Діючі підприємства, які перебувають у стані реструктуризації або диверсифікують виробництво. Конкурентне середовище вимагає від сучасних підприємств освоєння випуску інноваційних видів продукції (послуг), провадження прогресивних технологій і удосконалення організації управління, що супроводжується фінансовими витратами і вимагає планування адекватної величини доходів, як мінімум, на їх покриття, і, як максимум, задля отримання прибутку.

3. Підприємства з часткою іноземного капіталу в статутному фонді, адже західні партнери, інвестуючи кошти в підприємницьку діяльність, прагнуть отримати гарантії їх повернення, окупності з урахуванням часового фактору, забезпечення прийнятного ступеня господарського ризику. Багаторічний досвід фінансового планування більшості іноземних інвесторів дозволяє реалізувати його на вітчизняних підприємствах з використанням новітніх методичних підходів, інформаційних систем та у відповідності із міжнародними стандартами бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

4. Державні підприємства, діяльність яких контролюється і має підтримку галузевих міністерств та відомств, традиційно здійснюють фінансове планування, мета якого – ефективне експлуатування державного майна та задоволення державних потреб в належних доходах від сплати частини прибутку у вигляді податків та інших обов’язкових платежів до бюджетів різних рівнів та позабюджетних цільових фондів.

Щодо останнього пункту слід вказати, що порядок складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану державного комерційного і казенного підприємства, господарського товариства, у статутному фонді якого більше 50% акцій (часток, паїв) належать державі, передбачає процедуру, яка є обов’язковою для таких підприємств [3, с. 126]. Тому в цьому випадку упровадження фінансового планування не розглядається як рекомендаційний захід, а є законодавчим приписом, уніфікація положень якого віднесена до компетенцій Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Недооцінка ролі фінансового планування в рамках реалізації фінансової стратегії підприємства веде до значних економічних втрат, тому подальші дослідження спрямовані на її ідентифікацію та розкриття внутрішнього механізму використання цієї управлінської функції.