Анотація
Анотація - стисла характеристика змісту книги, статті. Вона допомагає, наприклад, під час першого ознайомлення з книгою, а також під час добору та вивчення літератури з певного питання.
У кінці анотації обов'язково зазначають коло читачів, яким рекомендовано роботу.
Зразки анотацій:
Культура мови на щодень / Я. Я. Дзюбишина-Мельник, Н. С. Дужик, С. Я. Єрмоленко та ін. - К: Довіра, 2000. -169 с.
У посібнику вміщено практичний матеріал із складних випадків сучасної літературної норми - труднощі вибору слів, утворення граматичних форм, наголошування. Читачі дізнаються про значення й правильне вживання деяких слів, скористаються російсько-українським словничком поширених мовних зворотів.
Для широкого читацького загалу.
Орфографічний словник української мови: Близько 125000 слів / Уклад.: С. І. Головащук та ін. - 2-ге вид., випр. і допов. - К: Довіра, 1999. - 989 с. - (Словники України).
Нове видання орфографічного словника української мови відображає сучасний стан розвитку всіх сфер літературної мови, включаючи й найновіші запозичення
Крім загальновживаної лексики словник містить найпоширенішу термінологію, географічні назви. Написання слів, 'їх наголошування та відмінювання повнозначних частин мови узгоджено з новим українським правописом.
Словник розраховано на широке коло користувачів: викладачів і студентів вищих та середніх навчальних закладів, учителів та учнів шкіл, адміністративних працівників, ділових людей, письменників, учених, працівників культури тощо.
Анота́ція (лат. annotatio — зауваження, помітка) — короткий виклад змісту книги, статті, розробки, звіту тощо.
Виокремлюють такі види анотації:
сигнальна чи довідкова, характерна для видань державної бібліографії (уточнює назву чи доповнює бібліографічний опис фактичними відомостями);
оціночна, характерна науково-допоміжній бібліографії (критична оцінка документа);
рекомендаційна, що співвідноситься з відповідним видом бібліографії (характеризує зміст з врахуванням потреб цільової групи).
За повнотою відбиття змісту розрізняють 2 категорії анотацій – загальну (характеризує зміст документа в цілому) і аналітичну (характеризує частину чи аспект змісту), а за кількістю анотованих документів – монографічну та групову. За сферами використання анотації бувають – бібліографічні, видавничі та книготоргівельні.
Орієнтовно змістово-структурна модель анотації виглядає так:
відомості про автора, упорядника
про текст, що містить видання
характеристика змісту твору
про науково-довідковий апарат
про оформлення, ілюстрації тощо
про читацьку адресу
цільове призначення видання
Максимальний обсяг анотації — 600 символів.
Мова анотації: мова книги та 2 іноземні мови.
Реквізити анотації: автор, паспортні дані книги, текст, вказівки щодо категорії читачів.
Вимоги до анотацій
Анотація повинна мати лаконічну,конкретну форму, але при цьому давати містку характеристику виданню без побічної інформації.
Обсяг її зазвичай не має перевищувати 500 - 600 знаків.
Під час написання анотації використовується загальноприйнята лексика.
Якщо у назві є малозрозумілі слова, їх потрібно пояснити.
Допускаються тільки загальноприйняті слова, загальновживана лексика.
Не рекомендується наводити цитати з тексту.
Рекламні елементи не повинні викривляти об'єктивну характеристику видання.
Сигнальна (довідкова) анотація
Зазвичай, даний вид анотації уточнює та доповнює назву. Типова структура сигнальної анотації наступна:
Бібліографічний опис
Змістова частина:
Призначення видання
Відомості про авторів.
Проблема, тема, що лежать в основі.
Основні питання які розглядалися, отримані результати, галузь, висновки, додаткова інформація.
Особливості художньо-поліграфічного оформлення.
Наявність та особливість апарату книги.
Читацьке призначення.
Оціночна
Характерна науково-допоміжній бібліографії. Типова структура:
Бібліографічний опис
Змістова частина:
Характеристика нового, цінного і корисного в тексті.
Оцінка соціального значення видання.
Різноманітні ідеї, досягнення.
Рекомендаційна
Типова структура:
Бібліографічний опис
Змістова частина: