literatura_TMFV_dlya_studentiv / Калуська дошкільне тіловиховання / 100-101

Особливості форм рухової активності (м'язова, моторна)

У дітей молодшого дошкільного віку природні рухи стають цілес­прямованішими, інтенсивнішими, швидшими, тривалішими; у хлоп­чиків вищі показники швидкісно-силових вправ, у дівчат домінують вправи з рівноваги, стрибки на скакалці. З віком вони усе більше вдосконалюються.

Показниками активності є: фізична витривалість; координація рухів різних м'язових груп; розвиненість фізичних якостей (сила, гнучкість, спритність, швидкість, окомір); легкість, узгодженість, чіткість, впевненість рухів та їх доцільне використання; дотримання правил безпечної поведінки у замкненому просторі (залі, кімнаті, іг­ровому майданчику); правильне використання знайомого спортивного знаряддя та атрибутів; орієнтація в приміщенні під час руху та дозу­вання його інтенсивності та швидкості.

РУХ І КРОВООБІГ

Під час фізичного навантаження серцевий м'яз посилено працює, що сприяє зміцненню м'язової стінки серця, поліпшенню кровообігу.

Чим менша дитина, тим частіший її пульс. Так, у новонароджених він становить 120—140 ударів за хвилину, в 6 місяців — 130—135, в один рік - 120-125, у 3 роки - 105-110, в 7 років - 85-90 ударів за хвилину.

Фактори, які сприяють зменшенню змін частоти серцевих скоро­чень і артеріального тиску при м'язевій діяльності, збільшують мож­ливість того, що подача крові до серцевого м'яза через коронарні артерії достатньою мірою задовольняють потребу серця у кисні.

Після тренувань на витривалість частота серцевих скорочень змен­шується, систолічний об'єм крові збільшується в стані спокою і при роботі із субмаксимальними навантаженнями. І також збільшується хвилинний об'єм кровообігу.

РУХ І КАРДЮРЕСШРАТОРНА СИСТЕМА

Хвороби кардіореспіраторної системи зменшують максимальну ае­робну здатність за рахунок зменшення здатності серця подавати кров до м'язів, значення максимального об'єму кисню покращуються при виконанні програм занять фізичними вправами на витривалість, ос­кільки збільшується максимальний систолічний об'єм крові при від-сутноті змін або менш значимій зміні частоти серцевих скорочень. 700

Кардіореспіраторна підготовка, або серцево-судинна, аеробна, по­лягає у здатності серця перекачувати насичену киснем кров до м'язів, хоча термін кардіо (серце), васкулярна (судини), респіраторна (ле­гені і вентиляція) і аеробна (робота з кисневим енергозабезпеченням) відрізняється термінологічне. Всі вони відображають різні компонен­ти одного і того самого поняття — стан і підготовленість. Людина зі здоровим серцем може з кожним скороченням перекачувати в судинну систему великі об'єми крові, тим самим матиме високий рівень кардіо­респіраторної готовності, що виражається такими критеріями:

- кількість кисню, що її споживає організм впродовж однієї хви­лини (л/хв);

— кількість кисню, що її використовує організм людини впродовж однієї хвилини з розрахунку на 1 кг маси тіла (мл/кг/хв);

Малорухливий спосіб життя вважається фактором ризику не тіль­ки ішемічної хвороби серця, але і гіпертонії, підвищення рівня глю­кози (діабет дорослих), підвищеного вмісту ліпідів в сиворотці крові (холестерин і тригліцериди), вміст холестерину, ліпопротеїнів низь­кої щільності, ризику на стрес. Стає очевидним, що рухова активність як дотично, так і безпосередньо, знижує ризик розвитку багатьох за­хворювань.

Американська асоціація з проблем серця розцінює малорухливий спосіб життя і низький рівень фізичної підготовки в якості першо­чергового фактору ризику поряд з тютюнопалішіям, гіпертонічною хворобою і високим рівнем холестерину в крові.

У дослідженнях Е. Хоулі, Б. Френкса доведено, що рухова актив­ність (витрати енергії понад 2000 ккал/день) поряд з високим рівнем кардіореспіраторної підготовки (здатність більш тривало виконувати тест на тредмілі) є основними факторами профілактики захворювань серця і протидії загальній смертності. Систематичні заняття фізичними вправами впливають на багато факторів ризику розвитку серцево-су­динних захворювань, дихальної системи, вміст холестерину в сиворотці крові, артеріального тиску, толерантності до глюкози і т. д. Заняття фі­зичними вправами допомагають людям навчитися перемагати стреси.

Зв'язок між фізичними вправами, для яких є необхідним аероб­ний процес, і функціями кардіореспіраторної системи забезпечують в більшості випадків основу для програмування фізичних вправ.

Фізичні вправи повинні бути достатньо насиченими (інтенсивни­ми, напруженими) для того, щоб сприяти покращенню діяльності кар-діоресніраторної системи.

101

Розділ IV. Вплив рухової активності на функціонування деяких органів і систем дитячого організму