- •Курсовий проект
- •«Особливості вживання інверсії у романі т. Драйзера «Титан».
- •Вступ|вступ|
- •Розділ I текст як об’єкт лінгвістичного дослідження
- •1.1. Прагматичний аспект інверсії
- •1.2. Граматична функція інверсії
- •1.3. Логіко-інформаційна функція. Інформативні дистрибуції
- •Розділ II аналіз вживання інверсійних речень у романі т.Драйзера «титан»
- •Висновки Дослідивши та проаналізувавши інверсійні речення у романі т.Драйзера «Титан», можна зробити наступні висновки:|укладення,ув'язн
- •Список використаної літератури
- •Текст для аналізу
1.3. Логіко-інформаційна функція. Інформативні дистрибуції
Поняття «висловлювання|висловлювання|», що конкурує з|із| поняттям «речення |», було введено|запроваджено| в лінгвістику представниками структуралізму|направлення|. При цьому з'явилися|появилися| відразу два підходи до розуміння висловлювання|висловлювання| як лінгвістичної одиниці. Ці підходи розроблялися різними школами структуральної лінгвістики.
В. Матезиус, представник Празької лінгвістичної школи, дійшов висновку, що речення має не лише формальне членування (підмет, присудок, другорядні члени речення), але і актуальне, пов’язане з інформативною значимістю членів речення у мові. Актуальне членування дозволяє розглядати|розглядувати| речення як одиницю повідомлення|сполучення|, тобто висуває на перший план його комунікативну функцію. Речення, що розглядається |речення у функціональному аспекті, і є висловлення|висловлювання|.
Представники американсько дескриптивізма під висловлюванням|висловлюванням| (utterance) розуміли будь-який мовлення (до початку|начала| мови|промови| співбесідника|співрозмовника|), а більш детальне інтонаційно-смислове ціле усередині мовлення|промови| того, хто говорить (що відповідає реченню|реченню|) — мінімальним вільним висловлюванням|| (minimum free utterance). Такий підхід до аналізу мовного матеріалу був перенесений і на аналіз письмових мов|язиків| (зокрема, англійського), при цьому як матеріал аналізу використовувалися магнітофонні записи розмов, тобто звучна мова|промова|.
У найбільш загальному|спільному| вигляді речення характеризується як основна одиниця синтаксису, що служить «головним засобом формування, виразу|вираження| і висловлювання думки|гадки|» [27, c.35]. У даний час|нині| це загальне|спільне| положення|становище| конкретизується визнанням|зізнанням| у|в,біля| речення наявності|речення| трьох основних ознак: структурної, номінатівної| і коммуника|тивної|. По-перше, речення|речення| як засіб спілкування володіє ознаками предикативності і модальності, які і відрізняють його від інших номінатівних| засобів, що не є|з'являються,являються| засобами спілкування (слів і словосполучень) [6].
По-друге, виділяється особлива роль речення у процесі комунікації — його здатність|здібність| передавати повідомлення|сполучення|, тобто певним чином організовану інформацію. У цьому випадку речення|речення| розглядається|розглядується| як направлена на слухача комунікативна одиниця, |спрямовтобто центром уваги є інформаційна структура речення|речення|. У цьому випадку багато дослідників вважають за краще говорити про висловлювання|висловлювання|. Основними засобами формування висловлювання є |висловлюваннпорядок|лад| слів, інтонація, певні граматичні кон|кін|струкції| (пасивний стан, конструкція з|із| there, емфатичні| конструкції і ін.), деякі лексико-граматичні| засоби (частки|частки,часточки|) [16].
Лінгвістична одиниця у мові|промові| виконує певну функцію і, таким чином, є|з'являється,являється| частиною|часткою| крупнішої|більшої| одиниці. У російському мовознавстві існують два напрями|направлення|: одні учені пропонують говорити про речення|речення| як одиницю мови|промови| і псевдоречення|речення| як одиницю мови; інші вважають за краще користуватися поняттями висловлювання (для синтаксичної одиниці мови|промови|) і речення (для синтаксичної одиниці мови). Найбільш чітко це положення|становище| сформульоване Н. А. Слюсаревою: «Закінчена комунікативна одиниця, розглянута|розгледіти| з точки зору| мовлення|промови|, називається висловлюванням|висловлюванням|, а з точки зору мови|язика| - реченням|реченням|» [28, c. 13].
Отже, речення|речення| - це лінгвістична одиниця, яка володіє структурно-семантичними і номінативно-семантичними ознаками. Це одиниця, що відображає|відбиває| структуру думки|гадки|, тобто одиниця формування і виразу|вираження| думки|гадки| [6], а висловлювання|висловлювання| - це одиниця, що відображає|відбиває| мовну діяльність людини, тобто одиниця повідомлення|сполучення| думки|гадки| співбесіднику|співрозмовнику|. Але слід пам'ятати про те, що речення вивчається структурно-семантичною лінгвістикою, а висловлювання - функціонально-семантичною.