Ekzamen_Pedagogika_PNPU

Екзамен Педагогіка ПНПУ

1.Кожна наука має власні поняття, базові поняття науки.Категорія-основна одиниця мислительної діяльності, за допомогою якої у явищах розпізнається найбільш загальне.Основні категорії педагогіки:виховання;навчання;самоосвіта;формування;освіта;самовиховання;перевиховання.Предмет педагогіки-виховна діяльність, що здійснюється в закладах освіти людьмиуповноваженими на це сусп-во.Виховання в вузькому пед. значенні – формування особистості дитини під впливом діяльності педагогічно-колективного закладу освіти, яка базується на пед. Теорії, передовому пед. досвіді.Освіта-процес і результат оволодіння надбаннями людської культури як передумова активної соціальності.Розвиток-удосконалення духовних,психічних,соціальних і фізичних функцій.Навчання-процес засвоєння учнями інформації у вигляді знань,умінь та навичок за допомогою вчителя як організатора цього процесу.За Макаренком предметом педагогіки можна вважати пізнання закономірностей розвитку системи відносин дитини до зовн. світу і з світом.Предметом педагогіки школи є виховання як спеціально організований цілеспрямований творчий процес формування суб'єкт-суб'єктних морально-естетичних виховних відносин дорослих і дітей,учителів і учнів.Отже,завдання педагога – сформувати свої зусилля на активний розвиток процесів виховання і навчання аж до самовиховання і самоосвіти.

2.Наука педагогіка має тісні зв'язки зфілософією, психологією,фізіологією,генетикою, етнографією, математикою та ін.Зміцнюючи і удосконалюючи ці зв'язки,педагогіка запозичує й інтерпретує відповідно до предмета свого дослідження,ідей інших наук.Зфілософією зв'язок найтриваліший.Методологічна функція філософії стосовно педагогіки є загальновизнаною.Від системи філософії починає залежати напрям педагогічного пошуку,визначення суті,цілей і технологій освітнього процесу.На сонові знань з анатомії і фізіології про будову і життєдіяльність людського організму як єдиного цілого та ін.Вчення І.П.Павлова про вищу нервову діяльність озброює педагогіку розумінням фізіологічних механізмів засвоєння знань,формувань умінь,навичок,звичок,допомагає науково обгрунтовувати умови і способи виховної діяльності.На сонові генетики педагогіка кретично перосмислює чимало положень про закономірності людського розвитку намагається обгрунтувати оптимальні умови для всебічного розвитку кожної дитини,формування її особистості.Особливий зв'язок з психологією. Кожен розділ педагогіки знаходить опору в відповідному розділі психології:дидактика опирається на теоретичне пізнання процесів і розумового розвитку.Інтеграція наук привела до виникнення суміжних галузей-педагогічної психології і психо-педагогіки.Пройшовши шлях розвитку, педагогіка перетворилась на розлуджену систему педагогічних наук.Загальна педагогіка-базова дисципліна,що вивчає основні закономіності процксу спрямованого особистісного розвитку,розробляє основи пед процедури у навчальних закладах усіх типів.Вона склад з:загальних засад;теорії навчання;теорії виховання;управління навчальним закладом.Всього педагогічних наук близько 20.

4.Розвиток матеріальної і духовної культури суспільства зумовлював необхідність появи нової педагогічної системи формувався ідеал нової особистості-людина що спроможна вирішувати реальні завдання і водночас сприймати і осмислювати навколишній світ. Необхідна була систематизація , структурування педагогічних знань, які до цього існували у вигляді народного досвіду виховання і навчання окремих педагогічних ідей. Особливого розвиту культурні наукової. думки соц.-економ. Чинників зумовило розвиток педагогіки від примітивних спостережень за фактами до вироблення наукової теорії виховання і навчання, розкриття законів і принципів формування особистості. Поява наукової теорії повязується з Я.А Коменський. Я.А.Коменський (1592-1670) основоположник науки – геній чеського народу – великий словянський педагог. Його теорія виникла на основі діяльності братських шкіл. Він перший обґрунтував людину як вище творіння Бога, а мета її життя духовне самовдосконалення. Метою Коменського була загальна освіта: «учіть всех, учіть всему, легко і основательно». Він намагався обґрунтувати мету і засоби освітнього процесу прагнув створити велику дидактику, тобто розробити питання не тільки викладання а й формування особистості.Педагогічна концепція була частиною його плану влаштування людського суспільства на засадах істини добра краси і гармонії. Свої погляди на перетворення суспільних відносин досконалення існуючого суспільства мислитель виклав у праці «загальна порада про впраплення справ людських. Умовою загального вдосконалення вважає вправленя в трьох галузях : освіті релігії та політиці. Центральним була освіта.Зміст виховання педагог окреслював розумовим вихованням (пізнання себе і навколишнього світу), моральним нихованням (володіння собою), релігійним вихованням (віра в Бога). Гуманізм педагогіки Я.А. Коменського позначився на його думках про методи виховання: педагог називає особистий приклад, повчання, вправи, змагання, заохочення. Рішуче заперечуючи тілесні покарання й погані успіхи в навчанні, він допускає їх у тих випадках, коли учні навмисно і систематично порушували релігійні канони і традиції, традиції моральні заповіді. Проте це була була крайня і найжорсткіша міра покарання.Я.А. Коменський уперше вчив учителів навчати. Він був переконаний, що «із кожної дитини можна зробити людину», якщо школа буде «майстернею гуманності, людяності». Його назвали «вчителем учителів», як пізніше А. Дістервега — «вчителем німецьких учителів», К.Д. Ушинського — «вчителем українських і російських учителів». Як бачимо, в кожній країні був свій Коменський.Слід визнати, що Я.А. Коменський надзвичайно сучасний педагог-мислитель. Він стояв біля витоків автономізації педагогіки як окремої науки. Йому належить заслуга привнесення в педагогічну думку кардинально нових ідей, які після цього педагогічна наука розробляла століттями. Я.А. Коменський створив струнку систему загальної освіти. Він порушив питання про відповідність ступенів освіти вікові людини, про загальнодержавну школу, про навчання рідною мовою, про поєднання гуманітарної та науково-технічної освіти.За своїми поглядами, демократичними і гуманістичними переконаннями, за здійсненими проектами й тими, що ще й нині існують як ідеал, Я.А. Коменський стояв далеко попереду сво(ї епохи. Власне тому він близький і зрозумілий нам сьогодні.Я.А. Коменський висунув ідею материнської школи і розробив посібник дошкільного виховання «Материнська школа». У кожному населеному пункті для дітей 6-12років були створені школи рідної мови. Для найобдарованіших юнаків 12-18р. були створені латинські школи або гімназії. Для людей змужнілого віку 18-24р. у великих містах повинні бути академії де вивчають медицину, юридичну богословському фак. 5.На сучасному етапі головна мета виховання вищн. в нац. доктрині освіти (набуття молодим поколінням соц. досвіду успадкування надбань українського народу досягнення висткої культури формування особистісних рис громадянина україни, розвиток духовної, фізичної досконалості моральної художньо-етичної, трудової екологічної культури).Чинниками досягнення мети виховання є:1 збоку вчителя повага до кожної особистості дитини2 віра в себе і дитину3 увага до дитини у спілкуванні4 фізіологізм у роботі5 опора на позитивне у дитині6 педагогічний такт 7 закріплення у дитині позитивного і формуванні в них нових рис8 не порівнювати дітей

Існує три стани реалізації виховного процесу1.За віковими ступенями. Мета єдина для всіх етапів вікового розвитку, встановлюється лише міра посильності і визначається найкраще певного віку2.За соцільно-педагогічними та психологічними умовами того чи іншого виховного закладу

3.За раніше реалізованими учнями виговання. Тобто вибір напрямку у конкретній виховній роботі

Для досягнення всебічного і гармонійного розвитку особистості необхідно класному керівнику при плануванні виховної роботи проводити різні заходи для того щоб забезпечити:Формування світогляду дітейМоральне вихованняЕстетичне вихованняПравовеЕкологічнеФізичнеТрудове виховання.

5-6.Мета у найбільш загальному позначенні терміну - це те , до чого людина прагне, чого хоче досягти.Будь-яке виховання – завжди цілеспрямований процес .Меті виховання підпорядковується зміст, організація, методи і форми роботи. Тому правильно визначена мета забезпечує цілісний характер якість виховного процесу, його ефективність. Метою виховання у практичній діяльності конкретизується через систему знань, які зазвичай є конкретними й загальними. Але мета виховної системи завжди одна. Мета виховання формується під впливом таких факторів:Соціально-політичніЕкономічніКультурні умови життя суспільства Можливості суспільства організовувати спеціальну виховну діяльністьРівні розвитку педагогічної наукиСуб’єктивні умови.

7.Народна педагогіка-це той фундамент,без якого неможлива будь-яка побудова наукової пед системи.Основна мета народної педагогіки- засвоєння учнями рідної мови,яка найефективніше формує їхню ментальність – національну психологію,характер,світогляд,свдомість,самосвідомість та інші духовні надбання.Етнопедагогіка-це галузь наукових знань, що грунтуються на здобутках педагогів того народу чий досвд вона узагальнює.Етнопедагогіка досліджує традиційний масовий досвід виховання дітей,з'ясовує можливості й ефективні шляхи реалізації прогресуючих ідей нашого народув сучасній науково-педагогічній практиці.Структурними частинами частинами української етнопедагогіки є народне родинознавство,дитинознавство,батьківська педагогіка, національна деонтологія й народна дидактика.Народне родинознавство(фамілогія).Сім'я є і завжди втіленням найглибших людських почуттів—материнської та батьківської любові до дітей;пошани до старших.Українці впродовж тиячоліть виробили свій народний ідеал сім'ї, де жінка рівноправна з чоловіком.Позитивний потенціал народних звичаїв сім'ї, виховання дітей, поліпшення демографічної ситуації в країні.Народне дитинознавство.Виховання має починатись зіз перших днів її життяДитину треба не лише годувати й одягати, а й постійно розмовляти з нею-саме так засвоюється з уст матері рідна мова.Дітей рано залучали до праці в господарстві, прибирання, особливо в середньому й старшому віці.Про дбайливе, приязне ставлення до дітей свідчить багатий український фольклор.Батьківська педагогіка.На виховання дітей в укр сім'ї вирішальний вплив справляє родинна атмосфера.Величезне значення має авторитет батьків.Важливе значення в системі укр народної педагогіки посідаї деонтологія-це громадянські,патріотичні риси,починаючи з відчуття свого родинного гнізда і аж до відчуття за свій народ.

8.Фолькльрні твори донесли до нас вироблені народом ще починаючи з молодшого віку.Ця ідея князя-вождя й воїна сильного і справедливого і т. д.Хлопчиків, які мали стати князівськими дружинниками у 12 років забирали з сімї.в ті часи писали на дошках покритих воском загостреною палицею – писалом. Писали знайдені у києві , чернігові.Центром освіти були і монастирі,там переписували книги,творилася література(Нестор).До перших памяток педагог. Літератури належать такі книги- «Палеї», «Злотоцети», «Пголь».Братські школи.У XIV – XVI ст. В україні розпочинається доба Відродження,зумовлена зростанням нац. свідомості.Для захисту своїх прав громадяни об’єднувалися у братства, вони масово видавали букварі. Є свідоцтво про існування шкіл на Волині, Києві, Львові, але виникає потреба у створенні нових шкіл, першою з них стала Острозька(1578) засновником її був князь Острозький. Особливо вражаючих успіхів досягла Львівська школа.Братства утримували школу на своєму бюджеті, платили вчителям.Тут були спец. посади шкільних надзоровців, в обов’язки яких входило контролювати роботу вчителів. В цих школах виникла класно урочна система, декоративні принципи навчання.Багаті над убогими в школі нічим вищим не мають бути,тільки самою наукою, плоттю,на всі рівні.: на поч. XVIІ ст. діяло 30 братських шкіл. В них практикувалися такі методи навчання,як пояснення, бесіда, самостійна робота, диспут, взаємне навчання. Найбільшим братством було Київське. До нього вступив сам гетьман Сагайдачний,з усім військом запорізьким.В 1632 році Київський митрополит Петро Могила відкрив латинську школу в Києво-Печерській Лаврі. У цьому ж році вона обєдналася з братською школою. Першим заступнико ректора був префект, який стежив за навчальним процесом виконанням програм. Відповідальність за поведінку студентів за межами колегії несли три викладача. Викладачам у класі допомагали кращі студенти.Відмінності:Колегія не поділялася на факультети, не присвоювала своїм учням наукових ступенів, курс наук не був постійним, не завжди читався курс богослов’я. важливого значення в Києво-могилянській академії надавалось , «крім» семи вищих мистецтв вивчення мов: грецької, латинської, тарослов’янської і особливо Української книжної. Споміж академічних курсів найпоширеніший був курс риторики-ораторського мистецтва. Навчальний рік починався 1 вересня а закінчувався у перших числах липня.

9.Г.С.Сковорода (1722-1794) наш славетний земляк. Навчався у києво-могилянсьуій академії, подорожував пішки по європі відвідував лекції в Будапештському університеті. Викладав у переяславському а потім у харківському колегіумі-з обох було звільнено за вільнодумство. Сковорода одстоював ідею освіти доступної для всіх, рівність хлопців і дівчат щодо права на навчання, це навчання має вчитися українською мовою. Головна педагогічна ідея –ідея природо відповідності, або «єдності» необхідно враховувати природу дитини, її інтереси і нахили, обдарування. Природні нахили потрібно розвивати школярям впродовж трудової діяльності, теорію пов’язувати з практикою. Сковорода автор посібників-«міркування про пезію» та керування до мистецтва її «Почоткові двері до християнської доброчинності», в яких висловлені його педагогічні і етичні, естетичні погляди.

Яков Павлович Козельський (1728-1779р.) Син сотника Полтавського полку, він начався в Києво- могилянській академії й університеті у петербурзі, викладав математику та механіку в артилерійському інтернаті. Ковельський створив класифікацію наукового пізнання розробляв проблеми виховання та дидактики. Написав два пдручники та кілька філософсько-педагогічних праць.

Т.Г.Шевченко високо оцінював освіту говорив що загальна пеисмність народу це велике добро.

Шевченко вірив у величезну силу знань у багатьох своїх творах писав про потяг до них що в народі багато талантів але їх потрібно розбудити і дати дорогу.

Освітньо виховниц ідеал це людина з багатогранними знаннями та високими моральними якостями, яка цінує мистецтво любить працю правдива, добра. Шевченко створив і видав власними коштами десятитисячним накладом український буквар для недільних шкіл, який мав назву «Буквар южноруський». Також планував скласти лічбу а також підручники з етнографії, географії та історії.

О.В.Духнович у нинішній словатчині він організував у навколишніх селах українські школи де викладав, написав і видав буквар підручник з граматики і географії,його вважають основоположником української наукової педагогіки і першим дослідником української наукової педагогіки (етнопедагогіки).

Ним написана праця «народна педагогіка в пользу училищ і вчитилів сільських» - перший підручник педагогіки в україні. Духнович пропонував ідею народних виховання вимагав щоб викладання проводилося народною мовою.

10.питаннями освіти і навчання займалися всі діячі укр культури 19-20ст.М.Ф.Левицький(1819-1885)обстоював ідею народності.В його статтях розроблялися майже всі головні положення дидактики-наочність,послідовність,відповідність навчання законам псих. розвитку дитини. Погляди на початкове навчання були викладені ним у книзі «Нариси курсу грамотності»,яка викор. багатьма вчителями в Україні.М.П. Драгоманов(1841-1895)борець за право укр. народу на свою нац. школу спираючись на слова ушинського який проголошував,що дітей в укр.треба вчити їх рідною мовою він вимагав щоб у підручниках був матеріал який зміцнював би в дітях природне прагнення до свободи і братерства.І.Я.Франко(1856-1916)висловлював безліч думок про виховний ідеал суспільства-всебічно розвинену особистість,основн. рисами якої є матеріалістичний світогляд,різнобічний розвиток,уміння самостійно мислити,високі моральні якості й естетичні смаки,фіз. загартованість готовність як до розумової так і до фізичної праці. Він широко дослідив розвиток освіти в Україні у 16-17ст.висвітлив політику полонізації й покатоличення Зах. України,вказав на роль братств і братських шкіл у боротьбі проти цієї політики. поміж борців за право українського народу за свою національну школу ми повинні виокремити О.Пчілку,Л.Українку,М.Коцюбинського,П.Грабовського,Б.Грінченка,С.Васильченка.Це були люди,віддані Української ідеї,високоосвічені,прогресивні. за часів,коли укр. мова і культура піддавалася нещадному утиску переслідуванням,вже бути українським письменником означало подвиг.Х.Алчевська(1841-1920)у Харкові відкрила безкоштовну недільну школу що про функціонувала понад 50р.У 1871 відкрила недільну школу для дорослих. Алчевська активно займалась питаннями методики викладання в школі навчання грамоти в її школах проводилось передовим звуковим аналітико-синтетичним методом,широко використовувалась наочність. Найціннішим внеском її в педагогіку була розробка методики проведення так званих літературних бесід які становили в її школах окремий обов’язків предмет.

11після утворення УНР розпочалась бурхлива работа з формування української нац.системи освіти. Було створено міністерство освіти. Ген секретаріат освіти на чолі якого стояв І.Стешенко по всій країні організовував курси підготовки вчителів для україн шкіл,відкривальсь укр.школи,гімназії.У полтаві почав діяти перший вуз-Укр.народн.університет.Система народної освіти в Укр.затверджена 1920р.була такою:дошкільні дитячі заклади-для дітей віком 4-8р.,єдина трудова школа-для дітей 8-15років(перший 1-4 класи,5-7кл.)далі діти мали продовжувати освіту в проф.школах і технікумах(15-18р.)Молодь віком 18-20р.мала вчитись у ВНЗ.У школі викор.окремі дореволюційні підручники,видані НАРКОМОМ РРСРСР,то ще не чисельні підручники створені в україні(граматика)та «читанка»Лубенця,та Червона зірка куліша. Багато уваги у школі приділ.труд.вих,політехнічному навчанню учнів;широко застос.праця із самообслуговуванню,суспільно корисна праця,праця в майстернях та на пришкільних ділянках.Запроваджувалось учительське самоврядування:діяли комітети,ради старост, шкільні учнівські комітети практикували проведення так званих судів честі,товариських судів над учнями що порушували правила поведінки.Було створено позашкільні дит.установи «Дитячий палац»у полтаві.Також пед.журнали,газети у багатьох містах,а також видавали пед.журнал «Нова школа».Було створено всеукраїнську комісію з ліквідації не писемності-лікнепи.А також українізація.З часом було удосконалено систему освіти від тепер випуск був в 10 класі.

12.Проблемно-смислова структура дидактики обумовлена такими елементами навчально-виховної діяльності:навчання,освіта,викладання,учіння,знання,уміння,навички,а також закономірності, принципи,методи навчання.Навчання-процес взаємодії вчителя і учня,в результаті якого учень засвоює знання,набуває вмінь і навичок.Метою навчання є свідоме засвоєння учнями знань з основ наук,набуття певних навичок і вмінь,всебічний розвиток на цій основі їх пізнавальнх сил і здібностей.Освіта-процес засвоєння систематизованих знань і формування на їх основі світогляду,розвитку пізнавальних сил(мислення,уяви,пам'яті)та результат у\цього процесу-досягнення певного рівня освіченості.Метою освти є створення умов для розвитку особистості,її творчої самореалізації,виховання покоління людей,здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя,оберігати й примножувати цінності національної культури та громалянського суспільства.Викладання-організація та управління вчителем пізнавальною діяльністю учнів,в результаті чого відбувається розвиток і виховання школярів.Полягає викладання у формулюванні перед учнями пізнавального завдання,повідомленні нових знань,управлінні їх засвоєнні,закріпленням та використанням,у перевірці якості знань,умінь,навичок.Учіння-власна навчальна діяльність учня.Учіння є процесом пізнавальної діяльності учнів,завдяки якій вони засвоюють системні знання,здобувають індивідуальний досвід пізнання,вміння самостійно ними оперувати.Знання-цілісна система нагромадження людством відомостей,фактів,наукових теорій.законів,понять.Дидактика виділяє такі види знань: основні терміни і поняття;факти щоденної дійсності й наукові факти;основні закони науки;теорії;знання про способи діяльності;оцінні знання.Навички-автоматизовані,звичні,безпомилково виконувані дії.Кожен учень повинен оволодіти навичками та уміннями.Усвідомлене і творче застосування навичок свідчить про формованість умінь.Уміння-здатність свідомо діяти на основі засвоєних знань і навичок.Вони є складовою продуктивної діяльності,формуються і розвиваються у процесі її здійснення.Виокремлюють три фази вмінь:усвідомлення завдання і способів його виконання;застосування на практиці,де внаслідок багаторазового повторення дії стають більш чіткими і злагодженими;дії стають завченими.Предметом дидактики э змыст освіти,форми,й метоли його засвоєння.Предмет дидактики-це дослідницьке ядро,сукупність ідей,що вичлиняються з педагогічної реальності,теоретично узагальнюються,ситематизуються й є основою дидактичн діяльності вчителів.Предмет дидактики залежить від мети освіти й навчання.Зфілософсько-методологічної сторони об'єкт –частина дійсності,на яку спрямована діяльність дослідника, а предмет-це опосередкована ланка між суб'єктом і об'єктом дослідження,якою відображається спосіб бачення об'єкта дослідником з позиції репрезентованої ними науки.Об'єкт-це реальність,що вивчається, а предмет-це те,що цікавить дослідника в досліджуючому об'єкті.Щоб визначити предмет педагогіки необхідно враховувати її функції,дані аналізу її об'єкта й пізнавальних засобів,якими вона послуговується.Навчання в сфері дидактики виступає у двох аспектах:як предмет наукового вивчення та як об'єкт конструювання.Метою вивчення є вдосконалення практики, а метою конструювання-розроблення теоретичних проблем,спрямованих на створення іноваційних дидактичних систем.Розкриття сутності предмета дидактики-процес нескінченний, як нескінченний сам її розвиток.Зміст, форми і методи взаємодії викладання та учіння,як і взаємодія суб'єктів навчання, на різних етапах соц розвитку й становлять предмет дидактики.

13.Дидактика (грец. “didaktikus” — навчаю) — галузь педагогіки, що розробляє теорію навчання та освіти.Вважається, що першим почав використовувати цей термін німецький педагог Вольфганг Ратке (1571 —1635), який тлумачив дидактику як наукову дисципліну, що досліджує теоретичні та методичні засади навчання. Статус науки дидактика отримала завдяки працям чеського педагога Я.-А. Коменського, який у книзі “Велика дидактика” (1632) виклав основні принципи навчання і форми його організації. Він автор існуючої класно-урочної системи, поділу учнів на класи, навчального часу — на навчальні роки, чверті з канікулами між ними, щоденних занять — на 45-хвилинні уроки і 10—20-хвилинні перерви. Ним були започатковані предметна система викладання за певними програмами і підручниками, екзамени наприкінці року. та ін. Категорії дидактики Основними категоріями дидактики є: навчання, освіта, викладання, учіння, знання, уміння, навички, закономірності, принципи, форми, методи навчання.Навчання — процес взаємодії вчителя та учня, в результаті якого учень засвоює знання, набуває вмінь і навичок.Учитель може навчати учнів безпосередньо або опосередковано — через систему завдань. Метою навчання є свідоме засвоєння учнями знань з основ наук, набуття певних навичок і вмінь, всебічний розвиток на цій основі їх пізнавальних сил і здібностейОсвіта — процес засвоєння систематизованих знань і формування на їх основі світогляду, розвитку пізнавальних сил (мислення, уяви, пам'яті тощо) та результат цього процесу — досягнення певного рівня освіченості.Викладання — організація та управління вчителем пізнавальної діяльності учнів, в результаті чого відбувається розвиток і виховання школярів.Полягає у формулюванні перед учнями пізнавального завдання, повідомленні нових знань, управлінні їх засвоєнням, закріпленням та використанням, у перевірці якості знань, умінь, навичок.Учіння — власна навчальна діяльність учня.Учіння є процесом пізнавальної діяльності учнів, завдяки якій вони засвоюють системні знання, здобувають індивідуальний досвід пізнання, вміння самостійно ними оперувати, застосовувати навички й уміння, розвиваючи свій навик спілкування з учителем і учнями в класному і загальношкільному колективах.Знання — факти, відомості, наукові теорії, закони, поняття, системно закріплені у свідомості людини.Уміння — здатність свідомо діяти на основі засвоєних знань.Передбачають використання набутих знань. Формування їх складним процесом аналітично-синтетичної діяльності, яке проходить кілька стадій: усвідомлення, оволодіння, реалізація.Навички — автоматизовані, звичні, безпомилково виконувані дії (доведені до автоматизму уміння).Уміння і навички можуть бути теоретичними (в їх основі — правила оперування поняттями, вони є результатом аналізу-синтезу) і практичними (дії, що регулюються за допомогою формул, моделей).

14.Навчання відіграє вирішальну роль у цілісному пед процесі.Навчання є основним механізмом формування особистості і відтворення інтелектуального потенціалу народу.Процес навчання відбувається на сонові взаємодії в які вступають принаймні дві головні й рівноправні дійові особипед процесу-учитель і учень.В процесі навчання учні одержують знання,вміння та навички.Процес навчання соціальний за своїм характером,тому на кожному етапі розвитку сусп-ва він має свої особливрсті,які насамперед виявляються у взаємодії вчителів іучнів, їх стосунках.У школах середньовіччя сутність навчання зводилась до того, щоб зміст усіх навчалтних предметів завчався напам'ять.Нові ж сучасні пед технології здебільшого мають індивідуальне спрямування і будуються на основі проблемно-пошукового виду навчання.Останнім часом активно розвивається особистісно-орієнтоване навчання і виховання.

15.Нові методичні підходи розкриваються в Дикларації про держ сувернітет України,Законі про освіту.В основі процесу пізнання-педогогічно доцільна взємодія вчителя і учня.У центрі процесу навчання-дитина.Процес начання діалектичний.Діалектика його розвиває в усіх внутрішніх і зовнішніх, об'єктивних і суб'єктивних, істотних і неістотних суперечностях.Взаємодія вчителя і учня знімає суперечність лише на даний час,а потім виникають нові пізнавальні завдання, які знову входять в суперечність з попереднім.Структура процесу навчання:1)мета визначає зміст навчання.Мета і зміст вимагають певних методів,засобів і форм організації навчання.У процесі навчання необхідні контроль і регулювання взеємодії.2)Пед практика багатогранна,а відтак можуть біти різні елементи у зв'язку компонентів процесу навчання.Оскільки освіта,виховання і розвиток здійснюється під впливом сім'ї,оточуючого середовища,ЗМІ,це становить соц досвід особистості.Структура навчання вимагає творчого пІдходу.Проектування і здійснення процесу залежить від специфіки навчального предмету,можливостей учнів, їх ставлення до навчання,рівнів підготовки вчителя,його вміння будувати з учнями суб'єкт-суб'єктні відносини,морально-естетичні і гуманні.