Теоретичні основи аналітичної психології

К.-Г. Юнг запропонував теорію колективного несвідомого та його структурних елементів - архетипів, уточнивши, які з них є складовими особистості і як вони визначають індивідуацію як процес особистісного розвитку. Він описав основні її етапи, ускладнення та спричинені ними психологічні проблеми. Йому належить також оригінальна типологія особистості, яка спирається на уявлення про основні психічні функції та їх компенсаторний взаємозв'язок. Крім того, учений обґрунтував ефективний метод експериментального дослідження несвідомих комплексів - асоціативний експеримент, розробив нові стратегії тлумачення сновидінь, вніс нові позитивні ідеї в розуміння шлюбу як психологічних взаємин, сімейних і дитячо-батьківських стосунків.

Індивідуація (лет. individuo - неподільний) - відмовлення та розгортання первинної цілісності і єдності індивіда, максимальна реалізація його сутності.

Окремі етапи індивідуації визначаються впливом архетипів.

Архетип (грец. archetypos - першообраз) - універсальна структура, що акумулює досвід колективного несвідомого, об'єднаний навколо важливих образів чи ідей (Тінь, Персона, Божественне Дитя, Велика Мати), через яку несвідоме впливає на поведінку та психіку.

Контакт з архетипом. переживається як величний, таємничий, моторошно-захопливий, у чому виявляється сакральна або нумінозна (божественна) природа архетипу.

Запропонований Юнгом термін "індивідуація" вказує водночас на два напрями, основні змісти особистісного зростання: унікальність, неповторність кожної людини та її духовну, психічну і тілесну цілісність. Метою процесу індивідуації є досягнення повного розвитку Самості (сутності людського Я).

Самість - центральний архетип структури особистості, який уособлює максимальну повноту її самореалізації, творчий потенціал і різноманітні можливості та життєву силу.

Індивідуація Самості - це самопізнання і саморозвиток, шлях до себе, "створення душі".

АДЛЕР.Теорія індивідуальної психотерапії грунтується на положенні, що психотерапія являє собою свого роду процес перенавчання, що включає в себе одного або більше терапевта і одного або більше пацієнта, які співпрацюють один з одним. Психотерапевтичний процес має наступні цілі: 1) стимулювання соціального інтересу; 2) зменшення відчуття неповноцінності і подолання зневіри, а також усвідомлення і використання власних ресурсів; 3) зміни в стилі життя особистості, тобто сприйняття і цілей; 4) усвідомлення індивідом рівності серед своїх колег і товаришів;

Психологія самості.Фундаментальною сутністю людини, згідно теорії Самості, є потреба індивіда а) в організації психіки в єдину конфігурацію - Самість; б) у формуванні зміцнюючих взаємозв'язків Я з зовнішнім оточенням, пробуждающих і підвищують енергетику і зберігають структурну connectivity та збалансованість її елементів.ПоняттяСамості як структури, що організовує навколо себе все різноманіття досвіду індивіда, є для даного напрямку психології основоположним. ПСИХОЛОГІЯ самості - один з напрямків психоаналітичної психології та терапії, орієнтоване на дослідження проблем нарцисизму і лікування нарциссические розладів особистості, пограничних станів, порушень Самості.

ГРУПОВИЙ ПСИХОАНАЛІЗ, груповий аналіз, групова аналітична терапія - одночасне лікування групи людей, засноване на використанні сукупності психоаналітичних і психоаналітичн орієнтованих ідей, методів аналізу, методик і технік, спрямованих на порятунок пацієнтів від психічних травм і конфліктів, що зумовили виникнення їх захворювань і досягнення відповідного терапевтичного ефекту.