Педагогічна психологія

29. Розкрийте предмет, завдання та методи педагогічної психології.

Педагогічна психологія – це галузь психолог.науки,яка вивч.факти,закономірності та мех..формув.особистості в умовах освітнього процесу.Розглядається в трьох розділах : 1.Псих.навч. 2.Психол.вихов. 3.Псих.вчителя. Предмет психології навчання – це розвиток пізнавальної д-ті особистості в умовах систематичного навч. Предм.психол.виховання – розвиток особистості в умовах цілеспрямованої організації д-ті дитини. Предм.псих.вчителя – психол.аспекти формув.проф.пед.д-ті ,також ті особливості ,які сприяють або перешкоджають успішності цієї д-ті.

Заг.мета пед..псих.полягає у вивч.та описанні психол.умов особливостей і закономірностей псих.розв.люд.в освітньому процесі.

Завдання педагогічної психології:дослідження механізмів і забезпечення умов, необхідних для повноцінного психічного розвитку учнів і формування їх особистості на кожному віковому етапі; виявлення і проектування соціально-педагогічних умов, що максимально сприяють особистісному розвитку, самовизначенню і саморозвитку суб'єктів освітнього процесу; створення методичного інструментарію, що дозволяє виявити і спрогнозувати особливості інтелектуального і особистісного розвитку дитини; вивчення психологічних особливостей учасників освітнього процесу (батьків, учителів, адміністрації освітньої установи) і механізмів їх впливу на дитину; розробка концептуальних підходів до діяльності психологічної служби освіти, забезпечення її ефективними методами роботи.

Методи : Організаційні: порівняльний (метод вікових та поперечних зрізів), лонгітюдний, комплексний (вивч. компон. у взаємозв’язку). (Емпіричні: Спостереження, експеримент (лабораторний, польовий, природний, формуючий чи психолого-педагогічний) Психодіагностичні: тести, бесіда, анкети, інтерв’ю, аналіз процесів і продуктів діяльності, синтетичний, біографічний метод. Методи обробки даних: кількісний і якісний.)Специфічні методи : псих.-пед. експеримент – це дослідження,що проводиться із спеціально розвивальною метою для встановлення ефекту пед.впливів на дитину. синтетичний – складання псих.-пед. характеристики особистості учня. псих.пед.тестування – признач.для визнач.ступеня навченості і вихованості дитини. синтетичний метод – складання псих.пед.хар-ки школяра.

30. Порівняйте основні напрямки навчання: традиційне, програмоване,проблемне.

Традиційне навчання (пояснювально-ілюстративне) – цілеспрямований процес формування знань, умінь і навичок через осмислення і запам’ятовування навч. матеріалу. Концепцією навчання тут є навчання як викладання. Характер навчання визначається подаванням готових знань і вмінь. При цьому використовуються такі методи, як повідомляння, роз'яснювання, показ і викладання. Відповідно дії учіння зводяться до наслідування, дослівного й смислового відтворювання й повторювання, тренування й вправ, за готовими зразками та правилами.Ознаки: учні одного віку і рівня підготовки складають клас, одиниця занять – урок, управляє процесом вчитель. Переваги: за короткий час переться великий об’єм інформації, використання вмінь в аналогічних ситуаціях. Недоліки: орієнтування на пам'ять, а не на мислення, репродуктивний характер, об’єм інформації перевищує можливості засвоєння, протиріччя між фронтальним навчанням та індивідуальним підходом.

Програмоване навчання – кероване засвоєння програмованого матеріалу за допомогою пристрою, що навчає (навчаюча машина і програма). Розподіл матеріалу на невеликі частини, вивчення їх, перевірка засвоєння кожної частини, інформування про правильність відповіді. Базовими псих. концепціями є асоціативна псих. та біхевіоризм- Скінер-підкріплення є своєрідною програмою (стимул-реакція). Переваги: активність учнів на кожному кроці програми; послідовність проходження програми у власному темпі; зворотній зв’язок для самоконтролю успішності просівання по програмі. Недоліки - немає спілкування з учителем; примушування думати тільки в межах програми; не всякий навчальний матеріал можна представити у вигляді програми; недостатньо стимулюється пізнавальна діяльність учня, його творчість і ініціатива. Ідея програмованого навчання пов'язана з проникненням у середині 50-х років XX ст. положень загальної теорії управління й кібернетики в психологічну науку (категорія управління є центральною для програмування) і асоціюється з ім'ям Б. Ф. Скінера — автора теорії лінійного програмованого навчання. За його теорією психологічний механізм научіння — це установлення зв'язку між стимулом і реакцією. З огляду на це, головний елемент системи програмованого навчання — навчальна програма. Вона будувалася так, що кожний правильний крок учня підкріплювався, і це слугувало сигналом для дальшого виконання програми. Основні психолого-педагогічні характеристики програмного забезпечення навчання такі: • дидактичний матеріал, який підлягає засвоєнню, поділяється на невеликі дози, які учні достатньо легко долають крок за кроком; • питання або прогалини в окремих рамках програми не дуже важкі (це сприяє підтриманню мотивації навчання); • учні самостійно працюють з програмою, залучаючи для відповіді на її запитання й заповнювання прогалин необхідну інформацію; • у міру виконання програми учні зразу ж інформуються щодо правильності або помилковості виконання завдань; перейти до наступного кроку програми можна, лише правильно виконавши попередній; • учні почергово проходять усі рамки, але кожен робить це в зручному для нього темпі;

Проблемне навчання – організація навчального процесу, яка передбачає створення під керівництвом вчителя проблемних ситуацій та активну самостійну діяльність учнів для їх розв’язання. Виділяють навчальну проблему, проблемні ситуації, задачу і запитання. Концепції - гештальт-психологія і псих. творчого мислення. Переваги - Мета: розвиток мисленевих операцій та творчого підходу, самоосвіти, міцність знань, мотивація успіху. Недоліки: великі затрати часу для засвоєння матеріалу. Методами навчання, якими в межах цієї концепції оперує викладач, є постановка проблем і завдань, обговорювання їх, дискусії, сумісне планування. Учень за таких умов оволодіває навчальними діями розв'язування завдань (стратегією спроб і помилок, експериментуванням, здатністю висувати й перевіряти гіпотези), діями оцінки результату й контролю навчальної діяльності, вибору й застосування понять.